Є Україна. Ми за неї боремось, захищаємо, вмираємо. Це - Батьківщина, святе, наше, для дітей і внуків.
А є держава Україна. Її уособлює чинна влада і минулі її недобитки. Воно тримається, як може, а десь - і збагачується ще досі. Бридко. За неї, таку державу, волонтери не збирають гроші і наші хлопці не вмирають, Бо держава гнила.
А Україна - в серці, в голові, у піснях бабусі й мами, коли ти вперше у своєму житті його памятаєш. У розірваних броніках, у недоспаних ночах дітей, у піснях предків наших і в землі, де ми ходимо всі- кияни, одесити, львівяни, дніпровці, - яка різниця, всі ходимо однаково. Ви розумієте - однаково!? Це ми. Це я разом з вами. Це Україна.
Був би я Яценюком - було б по-іншому. Був я Шевченком - теж. Я не Яценюк і не Шевченко, та знаю одного й іншого особисто. Не виносьте гівна. А якщо вже виносите - виносьте до кінця і гарно. Бо виглядає все це дрібязково і як гівно.
ПС: Хто в курсі - контент зрозуміє.
ПС2: Людям пофіг ваші стосунки. Люди знесуть всіх. Просто подумайте про це, коли будете лягати спати сьогодні.
ПС3: ЗА..ЛО! Якшо чесно. Не смішно.