Дорогі друзі! Невдовзі виповнюється 200 років М.В. Гоголю. Гадаю, це привід розпочати акцію «Гоголь з нами». Отже, сучасна людина, яка вже відучилася в школі та інституті, класику переглядає дуже рідко – просто реально немає часу. Це раніше люди перечитували класичні твори протягом всього життя. Скажімо, моя бабушка перечитала «Анну Каренину» тричі за свій довгий вік. Я – лише один раз.
Пропоную зав'язувати з таким життям і розпочати перечитувати класику української, російської та інших цікавих літератур. Якраз 200-ліття Гоголя - це привід розпочати саме з нього.
Адже якщо літературну класику перечитуєш, значить, живеш, розвиваєшся, думаєш.
Отже, акція триватиме на цьому блозі. Я пропонуватиму перечитувати ті чи інші тексти Гоголя, а потім ми можемо тут ділитися своїми новими враженнями від прочитаного (повірте - вони будуть дуже цікавими!), знаходити якісь нові аспекти в давно нібито зрозумілих творах, обговорювати Гоголя в цілому, його ювілей та фільми, які до цього було знято - наприклад, фільм Леоніда Парфьонова (невдовзі покажуть по ОРТ), фільм Володимира Бортка «Тарас Бульба» (покажуть по РТР та по якомусь українському каналу) та інше.
Пропоную почати перечитувати Гоголя аж ніяк не з «Вечеров на хуторе близ Диканьки», а з кінця - з малозрозумілої та не дуже відомої за радянських часів чудової книги «ВЫБРАННЫЕ МЕСТА ИЗ ПЕРЕПИСКИ С ДРУЗЬЯМИ» (1847). Це центральна книга пізнього Гоголя. На жаль, радянська шкільна програма оцінювала її так само, як і Белінський, - як «кризу талановитого письменника». Але все набагато складніше. І цікавіше!
«Выбранные места» слід читати якраз під час Великого Посту, тим більше, останній розділ - це «Светлое Воскресенье».
Пропоную почати її читати і десь орієнтовно через тиждень почати ділитися враженнями.
Наприкінці - дозвольте цитату з одного відомого ізраїльського гоголезнавця.
Міхаіл Вайнскопф - автор унікального дослідження «Сюжет Гоголя». Вперше ця надзвичайно цікава книга вийшла у Москві у 1993 році. Потім автор її трохи переписав і видав вдруге у 2002 році. Ну і там у передмові є чудова думка - він сам після численних своїх гоголезнавчих досліджень (а він також автор книги про Маяковського «Во весь Логос» та книги «Писатель Сталин») взяв і зробив те, до чого і я закликаю: перечитав усього Гоголя наново. Ось його враження:
...позволю себе почти лирическое признание. Готовясь к переизданию книги, я, впервые за много лет, перечитал подряд всего Гоголя. Я испытал странное чувство, которое напомнило мне о прелестной хасидской истории. Некий человек с самого рождения безвыездно жил в своем городке. Но однажды ему всё же случилось его покинуть. Он заночевал в лесу и, проснувшись, перепутал направление. Наутро он пришел в какое-то местечко. Здесь всё было точь-в-точь, как на родине, совпадало даже название городка. Путник увидел дом - совсем такой же, как у него. Его встретила женщина - такая же точно, как его жена, и такие же точно дети. Человек поселился у них навсегда.
Но всю оставшуюся жизнь, до последнего часа, он тосковал по родному дому и по своей прежней семье...
Отже, читаймо Гоголя разом!