Я не поставила свого підпису під переліком інвестиційних програм та проектів регіонального розвитку, на які Львівщина отримає кошти від Державного Фонду регіонального розвитку. Адже цей перелік , як на мене, є упередженим і несправедливим. А такий підхід суперечить моїм цінностям і ідеологічним переконанням нашої фракції. Під своїм «заперечую» я написала ще три аркуші зауважень до Мінрегіонбуду, оскільки немає відповіді на запитання, які ставлять люди.
- Як так сталося? – в один голос питають мене підприємці і депутати Нового Роздолу, які ініціюватимуть позачергову сесію з цього приводу.
- Хіба можна було аж так проігнорувати Сокальщину, що ані місту, ані району не виділять грошей на жоден об’єкт, який би можна було відремонтувати чи збудувати? - тепер уже сільські голови телефонують.
- «Депутати (обласної ради)проголосували (таємно!!??), щоб підтримати проект опалення і…… НЕ ПІДТРИМАЛИ ЙОГО! Напевно, для них це не важливо» - так написав у Facebook в.о. директора Львівського Палацу Мистецтв.
- Ми не отримали нічого, - сумно каже мені при зустрічі і мер Миколаєва.
І все було б нічого… І можна було б розвести руками «грошей на всіх не вистачить», або вдатися до завуальовано-бюрократичних пояснень «не всі пропозиції були подані вчасно, не всі документи належно оформлені». Або ж знайти більш переконливе для непосвячених - « всі експерти голосували таємно».
Чому ж 43 відсотки з усієї суми, яку Львівщина цьогоріч отримає (а це 220 мільйонів гривень) на капітальне будівництво та капітальні ремонти, - перепаде трьом районам з усіх двадцяти?
Мене як співголову регіональної комісії з відбору цих проектів непокоїть факт особливої «успішності» окремих районів Львівської області. Пустомитівський район отримав кошти на 19 об’єктів (на суму 42 млн грн), Старосамбірський - на 8 об’єктів (13 млн грн), Самбірський - на 8 об’єктів (14 млн грн). Мостиському району теж перепало 14 млн грн. Для порівняння Червонограду «вділили» аж 3 млн грн, Буському району – 2 млн.грн.
Натомість Сокаль і Сокальський район – НУЛЬ, Радехів і Радехівський район – НУЛЬ, Новий Розділ – НУЛЬ, Миколаїв – НУЛЬ, Борислав – НУЛЬ!
Комісія не підтримала проектів, що були подані новоствореними об’єднаними громадами, які апріорі зараз найбільше потребують підтримки.
Цифри річ уперта, і вони промовисто свідчать про явний дисбаланс у виборі комісії, яка навпіл складається з посадовців та обласних депутатів. Що стоїть за таким відбором, люди все розуміють – кажуть, шито білими нитками. Щоправда, напругу, яку викликав такий несправедливий поділ, це лише посилює. Цього тижня під час моїх поїздок в міста та райони ( Кам’янко-Бузький, Жовківський, Миколаївський, Яворівський, міста Новояворівськ та Новий Розділ) запитань «чому так сталося?» і хто «це організував?» не меншало.
Адже у Бориславі, який так сподівався за кошти від ДФРРу провести реконструкцію водозабору, далі не буде води, там не відновлять моста через річку Тисмениця і не збудують міст через річку Лошань, а це важливо для безпеки мешканців. У Сокалі школа-інтернат не матиме басейну, не буде школи та дитячого садочка, а це ж розвиток та освіта дітей, Сокальський район не збудує очисних споруд і мостів, а це комфорт і безпека людей. Колектив Львівського Палацу Мистецтв, який за два роки своїми коштами підготував технічну документацію, не матиме власної твердопаливної котельні з фільтрами, а значить і коштів на опалення найбільшої установи культури Західної України. І не дає мені спокою НУЛЬ для Нового Роздолу, бо я, як і мешканці цього міста, вірила, що цей проект оживить місто, дасть новий поштовх для розвитку і нові робочі міста. Проте грошей на розвиток індустріального парку Новий Розділ не отримає.
Я не проти того, щоб Пустомитівський район взяв кошти від держави на 19 об’єктів, навпаки - я за те, щоб і Буський мав 19 об’єктів – а не один, Золочівський 19 – а не два, Сколівський мав 19 – а не два, Кам’янко-Бузький 19 – а не два, Турківський мав 19 – а не два. Не кажучи вже про тих, хто залишився з нулем.
Прогнозую, які будуть пояснення: «ці три райони були найбільш активними і написали найбільше проектів», «аутсайдери не вміють якісно писати і не було з чого відбирати». Чому ж ніхто не провів навчання в районах, як це, до прикладу, було зроблено у конкурсі мікропроектів? Чому кількість є визначальним критерієм, а не якість? Чи експертне середовище може складатися з посадовців та депутатів?
Припускаю, основним критерієм при відборі не можуть бути майбутні вибори чи нарізані округи, а усвідомлення того, що це гроші платників податків, людські, а не власні гроші депутатів чи посадовців! А розпоряджатися коштами платників податків на власний розсуд – означає брати участь у корупційних схемах.
І хоча пропозиція депутата облради, голови фракції «Самопоміч» Інни Свистун «визнати такий перелік недійсним» набрала лише два голоси - мій і її - з 24-х наявних, деякі члени комісії, підтримуючи перелік об’єктів, бодай опустили очі додолу. Тому надія є!