Більшість дільниць не пристосовані для людей із особливими потребами. Місцем волевиявлення, в основному, є школи, клуби, садочки, у яких, зазвичай, немає ані пандусів, ані платформ. Тому самостійно проголосувати виборці з обмеженими можливостями не можуть.
Олена Хар захотіла віддати свій голос не вдома, а на дільниці. Однак мусить йти із групою підтримки, бо знає - на її дільниці, як і на більшості інших, нема пандусів.
Кабінки для голосування, за правилами, мають бути таких розмірів, щоб там вільно помістився візок, а поличка всередині має бути на відповідному рівні.
А це уже йде голосувати Оксана Потимко, незряча. За законом, вона має право зайти в кабінку не одна.
Втім чужим людям пані Оксана не довіряє, тому прийшла із родичами. Вкотре переконується, жодних пристосувань для незрячих людей на дільницях немає.
Єдиний раз було пристосування для незрячих на виборах у 2004 році. Тоді до бюлетеня додавали трафарет із продубльованими прізвищами кандидатів шрифтом Брайля.
Та й тоді не обійшлося без недоліків, трафарет був меншим від бюлетеня і вирівнявши по верхній межі, можна було проголосувати за зовсім іншого кандидата.