Горянська ротонда (церква Покрови Пресвятої Богородиці) в Ужгороді існує з середньовічного ХІІІ ст. Первісно це була ротонда (кругла споруда), до якої аж до XX ст. робили прибудови, однак інтер’єр зберіг початкові розписи. Зараз їх оцифрували, фрески в деталях можна порозглядати на сайті.
Цю ідею втілили два брати Іван та Леонід Ілько за грант УКФ. На сайті зібрана інформація про історію та розписи храму, фото, коментарі фахівців та віртуальний 3D тур, в якому церкву можна «обійти» як зовні, так і всередині – аж до найвіддаленіших куточків купола.
Автори проєкту наголошують, що Горянська ротонда має дуже цікаву історію. Із родинної каплиці вона перетворилася в сучасну церкву і є фактично однією з найстаріших діючих церков України. Також її архітектура і розписи відтворюють різні стилі, які змінювалися впродовж століть.
Від романського стилю до бароко
Будівля церкви складається з двох різних частин. Цегляна ротонда ХІІІ ст. була родинною каплицею магната Амадея Аба. Зверху її купол схожий на шестипелюсткову квітку. У південно-західній частині святилища є замурований півциркульний портал із невеликим трикутним фронтом над ним, що має ознаки романського будівництва. Цій архітектурі притаманні товсті оборонні стіни, вузькі прорізи вікон. У небезпечні часи кожен храм був фортецею.
У XIV ст. до ротонди добудували кам’яну наву і захристію. «Архітектура нави дозволяє нам говорити, що споруда має відношення до так званої провінційної готики, яка активно розвивалася на Закарпатті в XIV ст. Ця кам’яна будова від готики отримала, наприклад, стрілкову арку головного порталу, також форму і обрамлення інших порталів і вікон. Будівництво цих провінційних парохіальних храмів пов’язують зі змінами, що відбулися в середньовічному Угорському королівстві після входу на престол нового володаря Карла-Роберта – засновника нової династії Анжу», – пояснює доктор мистецтвознавства, в.о. ректора Закарпатської академії мистецтв Михайло Приймич.
У XVI ст., коли почалися реформаційні рухи, живописні композиції церкви перекрили новим тиньком. А ще через 200 років на західній частині звели барокову вежу. Останню реконструкцію провів у 1912 році архітектор Отто Стегло, коли святилище-ротонда отримало окреме завершення у вигляді шоломоподібного шатра. Основна частина храму перекрита двосхилим дахом.
Унікальні розписи
Найдавніші фрески ротонди мають ознаки романського стилю і можуть датуватися часом зведення самої ротонди в кінці ХІІІ ст. На східних апсидах ротонди, є розписи XIV ст, тоді її перетворили на святилище храму. Останню частину живопису виконали у XV ст., він має ознаки готики, що особливо помітно в композиціях «Розп’яття Господнє» та «Благовіщення».
«Етапи живопису в Горянах розгортаються подібно до італійських художніх процесів. Після романського стилю з’являється живопис з помітними ознаками проторенесансу, а завершується все готикою», – зазначає архітектор та 3D-дизайнер Іван Ілько.
Він додає, що найменше вивчений живопис купола. Ймовірно, він належить до першого етапу оздоблення храму. На залишках розписів проглядається дванадцяте зображення двох апостолів –ледь помітні силуети постатей.
«Якщо припустити, що в центральній частині купола було зображення Христа Пантократора, то можна вважати, що це своєрідне втілення візантійського канону розписів, що сформувався в ІХ ст. в оздобленні хрестово-купольного храму. Поміж постатями згрупованих попарно апостолів, проглядаються орнаментальні мотиви, які нагадують народний декоративний елемент, так званий “вазонок” або популярні мотиви “пальми”», – пише Іван Ілько.
Ознаки романського стилю помітні у зображенні св. Юрія Змієборця на коні та залишках фігури бородатого чоловіка з німбом над головою в червоних чоботах і мантії з декорованим подолом, ймовірно св. Миколая.
Розписи другого етапу – з XIV ст. мають стилістику італійського проторенесансу. Український дослідник мистецтва Григорій Логвін вважав, що манера письма в Горянах нагадує твори, виконані тирольськими або італійськими художниками у 1367 р. після пожежі в ротонді. Орнаментика та манера живопису композиції у наві підводять фахівців до думки, що майстер міг походити з художніх осередків півночі Австрії або півдня Чехії або був тісно з ними пов’язаний.
Останню частину живопису виконали вже в XV ст., це готичний живопис, особливо помітний в композиціях «Розп’яття Господнє» та «Благовіщення». Всі розписи детальніше можна оглянути в 3D-турах.
Від XVII ст. церква почергово переходила від римо-католиків до греко-католиків. А радянська влада передала її московській православній церкві. У 1959 році під час бурі у церкву влучила блискавка, спричинивши жертви серед вірян. Влада скористалася моментом і закрила церкву. Згодом там відкрили філію Закарпатського обласного краєзнавчого музею. Від 1991 року Горянська ротонда – знову чинна греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.