Українські пожежники разом із колегами з різних країн допомагають гасити лісові пожежі, які цього року охопили південь Європи, зокрема вони працювали у Греції й Туреччині. Сьогодні гостем нашої студії є Юрій Марусяк – начальник оперативно-координаційного центру ДСНС Львівщини. Саме він очолював групу львівських пожежників, які днями повернулися з Греції. Вітаю вас.
Доброго дня.
Отже, скільки часу тривало ваше відрядження?
Наше відрядження тривало десять днів.
Протягом цих десяти днів що ви робили, як гасили, як то виглядало?
5 серпня поступив наказ формувати зведений загін із числа рятувальників України в кількості 100 чоловік. Відповідно, 10 рятувальників формували цей загін саме із Львівщини.
Тобто це не лише львівські рятувальники?
Це не лише – було десять областей. І наш загін формувався в місті Києві. Протягом декількох годин він був сформований і відряджений в місто Афіни літаком для виконання завдань за призначенням.
Яким чином відбирали туди пожежників? Це добровольці?
Було багато добровольців. Але єдиним фактором вимоги були (це з грецької сторони) всі, хто мають подвійну вакцинацію – ну і, відповідно, паспорт закордонний. Тому всі перші десять чоловік – відбору ніякого не було, тому що ми не сумнівалися в професійності наших рятувальників. Перші десять добровольців були відібрані й відряджені для гасіння пожеж.
Їх усього десять було – чи більше?
Із львівського гарнізону десять чоловік було.
І ви очолювали цих львів’ян? Це ваші колеги?
Львів’ян, звісно. І вже на місці роботи добавлялися підлеглі відповідно до того, як формувалися групи наші зі ста чоловік на декількох ділянках гасіння.
І скільки загалом українців було?
Сто чоловік.
Як це взагалі виглядає? Ви, напевно, вмієте гасити лісові пожежі українські – це одна рослинність, в Греції інша…
Скажімо так, для наших рятувальників гасіння лісових пожеж – це не є щось нове, й особливо в гірській місцевості. Знаєте, у нас і в карпатському регіоні вони неодноразово брали участь в гасінні таких пожеж.
Єдиним фактором, до якого доводилось звикати, – це спека грецька, температурний режим, треба було адаптуватись декілька днів. Ну, і комунікація з колегами з Греції – доводилося спілкуватися англійською мовою. У кого який рівень знань: в кого шкільна програма, хтось більше. Але я вас запевняю, що це не завадило виконувати завдання і розуміти один одного.
Тобто вся координація відбувалася англійською мовою, і всі наші пожежники мали знати англійську, чи…?
Відповідно хто як.
Хто на якій посаді?
Так. Але, звісно, наші перекладачі з нами були, вони і з місцевою владою мали більш детально комунікувати, і нам ставити задачі через перекладачів своїх.
Обійшлося без травм, я сподіваюся?
Слава Богу, обійшлося без травм. Єдине, що в такій роботі, крім потертості і мозолів, слава Богу, обійшлося без травм.
А як виглядає робочий день? Чи рамок немає – ви приїжджаєте і працюєте до переможного кінця?
Відбувалося так: приїзд, нарада, нам поставили завдання і регіон, де ми мали працювати. Нас з Афін передислокували на [сусідній] острів Евбея, де потрібно було виконувати завдання по гасінню лісових пожеж у гірській місцевості, а також по захисту населених пунктів цього острова. Відповідно, кожного ранку в нас відбувалася з грецькими колегами нарада: вони нам ставили завдання, показували, де потрібно працювати.
А вони теж там працювали?
Так, на рівні комунікації. Вони повинні були нам показувати місце, де ми працюємо… Повинні були забезпечувати нас харчуванням і питною водою. Ну, а решту завдань ми вже мали виконувати самі, скажімо так, на свій розгляд, у відповідності до обстановки, яка склалася.
А де жили?
Ми жили від місця, де працювали, приблизно в сотні кілометрів у готелях, і це були волонтерські домовленості – ми жили безкоштовно, хоча держава…
Сто кілометрів? Це вас щоранку мусили завозити?
Так, за нами були закріплені автобуси, і ми жили подалі від тих місць. Тому що в тих місцях, де ми працювали, переважно були виселені населені пункти, і потрібно було ту роботу виконувати, особливо після авіації, коли авіація гасила пожежі в тій місцевості, потрібно було вже наземними силами цю задачу до кінця доводити.
Тобто я правильно розумію, що в цій зоні були відселені села? Не траплялися мародери, наприклад?
Ні-ні, в них це поставлено, воно в них було під охороною.
Поліція?
Поліція охороняла. Так, звісно, не всі були відселені, але 80% в тих населених пунктах, де ми працювали – це якраз там, де було більш небезпечно для людей. Їх відселили, тому що дим і смог був величезний, важко там було проживати, в тій місцевості.
Я знаю, що там працювали не лише українські рятувальники і не лише грецькі, тобто і з інших країн були.
Були з багатьох країн рятувальники, й авіація з багатьох країн була. Нам доводилося працювати з польськими колегами на двох ділянках два дні. І ми комунікували з ними і спільну роботу виконували на спільній ділянці, тому що нам було простіше з ними спілкуватися, відповідно. Тим більше, що польські рятувальники прибули зведеним загоном незалежним, вони своїми автомобілями прибули. Тому ми їм допомагали – вони нам допомагали в тому сенсі. Окрім того, на наших ділянках працювали ще словацькі пожежники і румунські.
Я правильно розумію, це такими національними групами, бо має бути взаємодія – вже безпосередньо ця група, яка гасить? Ви не мішалися між собою?
Ми намагалися нашу групу не ділити. Але були моменти – доводилося до того, що ми з польськими колегами разом працювали спільно. Ми ділили велику територію, обстежували її і тоді спільно з ними працювали – нам так було легше, скажемо так.
Якось можете порівняти (не часто, напевно, трапляється працювати з колегами з інших країн у реальних ситуаціях, не на навчаннях) фаховість українських пожежників, польських, грецьких, румунських? Чи це – вже суперпрофесіонали всі?
Я можу сказати так: з польськими колегами ми неодноразово працювали і на території Польщі – якщо ви пам’ятаєте, коли ми ліквідовували надзвичайну ситуацію з повінню в польських містах, там теж наш зведений загін з України, і в тому числі львівські рятувальники брали там участь. Ми знаємо, і спільне навчання з Прикарпатським воєводством ми проводимо як на теренах Львівщини, так і на теренах Польщі.
Можу додати лише те, що, скажімо, наші рятувальники не гірше показали роботу, ніж грецькі. Ми не побачили щось там нового, чого не вміють наші хлопці. Звісно, ми щось від них почерпнули цікаве – і, відповідно, своє показали –те, що теж…
Що, є якісь національні особливості гасіння, якісь лайфхаки?
Не лайфхаки. Скажімо, в тактиці гасіння дещо з грецькою стороною відрізняється. Вони більш обережно до того відносяться, і в них така тактика більш очікування, ніж упередження.
Вони чекають, поки вигорить?
Ні, не поки вигорить. Вони чекають, поки пожежа набуде такого розповсюдження, де вже безпечно можна вставати – а не так, щоби самовіддано десь упередити пожежу в небезпечних [місцях]… Можливо, це через те (я так розумію), що в них гірська місцевість – там дійсно на схилах трішки працювати небезпечно, наші Карпати похиліші.
А в чому причина таких лісових пожеж? Зрозуміло: спека, клімат… Але стверджують, що до 90-95% лісових пожеж – це справа рук людей.
Не виключаю небезпечний фактор людський – мається на увазі необережне поводження з вогнем. Але в Греції є всі передумови, які складаються, щоби такі пожежі виникали. Це відсутність природніх вододжерел, річок. Це віддалена місцевість, де може виникнути в горах пожежа, куди моментально не відреагуєш: тобто це потрібно у важкодоступні місця залучати авіацію – не так швидко буде. Ну і, відповідно, спека. Тобто там є всі умови для створення таких пожеж.
Ну, але спека сама по собі навряд чи провокує пожежу – це має бути якесь скельце, яке фокусує промінь, недопалок хтось кинув.
Звичайно, будь-яке джерело – спека тільки дає можливість більшу розповсюдження. І вітри, які особливо у вечірній час з моря – так званий бриз. І він розповсюдженню по тому всьому, що суха трава, сухі ліси дуже сильно, дощів мало, і розповсюдження дуже швидко відбувається.
Хто приймає рішення відправити наших рятувальників на допомогу іншій країні? Це президент чи це з власної ініціативи ДСНС може робити?
Наскільки мені відомо, уряд Греції звернувся до української влади з таким проханням.
І рішення з нашого боку – хто це приймає?
Рішення з нашого боку стосовно нас і стосовно формування загону – це на рівні, як мінімум, голови Державної служби з надзвичайних ситуацій. Я так вважаю, що, напевно, з Кабінету Міністрів теж було таке рішення і така вказівка.
Пожежі гасять лише вдень чи вночі? Ви сказали, що їздили в готель і назад. Вночі не працюють, так?
Вночі в лісових масивах у лісовій місцевості заборонено працювати.
Не лише в Греції, а в нас теж?
Всюди – і в них, і в нас. Це не дає ніякого ефекту – лише ризик якийсь зайвий для життя і здоров’я людей. Тому працювалося лише в світлий час доби, якщо це можливо було – до 20, до 21 години, як дозволяла погода і фізичний стан людей.
Ви згадали цікавий момент – що ви з поляками від повені рятували, а тут пожежі. Тобто рятувальник – це такий універсал у нас, чи все-таки є спеціалізація певна? Бо пожежа, напевно, має якісь свої правила – інші, ніж повінь?
Ну, пожежний рятувальник і Державна служба з надзвичайних ситуацій передбачає різні види робіт: як і ліквідація катастроф, наслідків повені, дорожньо-транспортні пригоди, пожежі, пошук зниклих у гірській місцевості, в нас є окремі відділи, ліквідація хімічних аварій і так далі, і так далі – спектр робіт досить широкий. І це все замикається на Державній службі надзвичайних ситуацій. Це не лише гасіння пожежі.
Я розумію. Це у всіх країнах так?
Переважно у всіх країнах, так.
Тобто немає такої вузької спеціалізації?
Так, так.
Як оплачується ця робота? Це ризикована робота, складна, вас на десять днів від сімей забирають.
Держава оплачувала нам перебування за кордоном щодобово.
Це просто добові якісь?
Так, це добові. А, відповідно, заробітна плата яка є, така є. Ну, але я вам хочу сказати, що на сьогоднішній день, порівняно з іншими службами, у нашій службі досить непогана зарплата.
Я це розумію, просто коли люди викликаються добровольцями на таку річ – очевидно, це має бути якось оплачено чи компенсовано. Якщо за зарплату, то з таким самим успіхом можна і у Львові сидіти.
Повірте мені, це не фінансова сторона те, що люди викликалися. Це, по-перше, здобуття міжнародного досвіду – це досить суттєвий фактор, тому що є чому повчитися і що показати. Але в першу чергу, це є між державами – всі це прекрасно розуміють. Тому що перший день, буквально, перебування нашого на позиції в одному з населених пунктів – ми вже коли повернулися з першого дня роботи, то на острові вже пересічні громадяни знали, що ми – українці, і що ми робили якусь там роботу. Це вже таке людське радіо рознесло. До нас після того ставилися дуже так… І знали, що таке Україна і хто такі українці. І нам це було приємно.
Віталися, дякували?
Віталися, дякували. У магазинах навіть, скажу вам чесно, не хотіли навіть за воду гроші брати – коли ми зверталися з собою в дорогу взяти водичку, то гроші не брали там, звісно. Дуже прекрасно відносилися і вже по завершенню робіт навіть запрошували на відпочинок. Уже кажуть: «Дай Бог, у нас не буде пожеж, то приїдьте, відпочивайте».
А хоч скупалися в морі, чи було не до того?
Чесно сказати, декілька разів вночі, щоби вже так спробувати. Дійсно, гарне море і дуже гарний острів, надзвичайно гарний острів. Шкода, що завдало шкоди таким величезним масивам лісів, тому що їх у них не так багато, і воно на сьогоднішній день вигорілим чорним виглядає на фоні прекрасного моря.
Це дуже небезпечна робота. Ви з дитинства мріяли займатися цією роботою чи так сталося?
Ні, не сталося. Я – з сім’ї військових. Я десь мав собі на меті бути людиною в погонах. Ну, але так сталося, що ми з своїм товаришем колись так собі запланували, і поступали разом, і до сих пір працюємо. Тому для мене це було ще з дитинства мрією.
Схоже, вам подобається ця робота.
Звісно, подобається ця робота, так.
Ви начальник оперативно-координаційного центру ДСНС Львівщини – і ви летите на десять днів у Грецію. А якби на Львівщині щось сталося – хто начальник?
Повірте мені, незамінних людей у нас немає – фахівців достатньо, які один одного можуть замінити у складній ситуації. Так що Львівщина не залишилась без охорони на той час.
Зрозуміло, дякую. Наш час якраз добіг логічного кінця. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був Юрій Марусяк – начальник оперативно-координаційного центру ДСНС Львівщини, очолював групу львів’ян, які працювали на пожежах у Греції. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.