На початку минулого тижня відбулися чергові заворушення у Греції. 74 осіб отримали поранення, 45 будинків підпалено. Вулиці виглядали, наче після битви. Під час демонстрації біля парламенту дійшло до сутичок із поліцією. Тим часом грецькі парламентарі проголосували за чергову програму ощадності.
Завдяки цій програмі 20 лютого ненависна для греків «трійка» (Міжнародний Валютний Фонд, Європейський Союз, Європейський Центральний Банк) ухвалила рішення про проведення другого траншу допомоги Греції. Воно видається лише відтермінуванням вироку щодо середземноморської країни, оскільки її банкрутство виглядає неминучим. І, напевно, вже майже ніхто не сумнівається у цьому. Згідно з останніми опитуваннями, 48 відсотків греків вважають, що це було б кращим варіантом, ніж ще один кредит, який, в поєднанні зі скороченням бюджету, створює безвихідну ситуацію – пропоновані реформи є абсолютно неефективними: рівень життя постійно понижується, і фінансове становище держави стає щораз гіршим.
У Європейській Унії переважає думка, що провина лежить виключно по боці греків, проте ситуація здається набагато складнішою. «Єдиний визнаний успіх в сучасному світі, – каже грецький письменник Петрос Маркаріс в інтерв'ю «Gazecie Wyborczej», – тобто фінансові та матеріальні успіхи, досягнуті в найкоротші терміни, можливий тільки завдяки допінгу. (...) Греції вводився допінг у вигляді грошей, а тепер вона залишилася з хворим тілом, яке дуже важко лікувати». Тим фінансовим допінгом були кредити, надані без будь-яких застережень і забезпечень, що автоматично заохочувало населення до надмірного споживання, такого популярного в нинішній фінансовій системі. «Коли ви даєте гроші народу, котрий завжди жив дуже бідно, то надзвичайно складно переконати його, щоб він їх не витрачав. Люди жадають кращого життя. Вони думають – і, можливо, небезпідставно, – що мають на нього право», – відзначає Маркаріс.
Серед політиків ЄУ немає єдиної думки щодо банкрутства Греції. Звичайно, найменш важливою у цьому випадку є загроза для держави. Але банкрутство Греції означає її виключення із зони євро, а це вже може мати серйозні наслідки. Найбільш небезпечні: крах європейської валюти. У невідмиканні Греції від реанімаційних систем особливо зацікавлені найбільші країни ЄУ – Франція та Німеччина. Щодо її порятунку було висловлено кілька ідей. Перша ідея полягала у створенні посади Єврокомісара з питань економії коштів, котрий би ветував дії, несумісн з програмами допомоги. Друга ідея передбачала створення рахунку, на якому акумулюватимуться доходи Греції, але щоб влада країни не мала до них доступу. Це б гарантувало безпеку власникам грецьких облігацій. А найабсурднішою була пропозиція міністра фінансів Німеччини Вольфґанґа Шойбле, який запропонував перенести квітневі вибори в Греції на 2013 рік.
Однак чергова позика не означає того, що європейські політики можуть забути про грецькі проблеми. «Німецький уряд, особливо міністерство фінансів, розглядає всі можливості, навіть якщо він не говорить про це. Розглядається навіть опція розвалу єврозони. Тим не менше, наразі реалізація такого сценарію є фінансово невигідною. Витрати на припинення експерименту, яким є участь у зоні євро, будуть вищими, ніж витрати на його продовження. Якби Греція оголосила про своє банкрутство, вартість ринкового фінансування для Португалії, Італії та інших країн з периферії єврозони значно б зросла», – зазначив німецький економіст Бруно Бандюле у п’ятничній «Rzeczpospolitej».
Попри те, що Європейську Унію нівроку струсанули проблеми у країнах-членах, політики ЄУ запевняють, що важка ситуація не вплине на переговори з Україною. Водночас український президент Віктор Янукович і прем'єр-міністр Микола Азаров заявляють цілком протилежне, що, мовляв, криза в ЄУ перешкоджає Україні зблизитися з Європейським співтовариством. І хоча перше твердження звучить занадто оптимістично (відвертання уваги політиків ЄС і зосередження на внутрішніх проблемах може призвести до значного уповільнення процесу), а друге занадто песимістично (там все ще функціонують ті самі інституції), це передовсім влада в Києві отримує дуже зручний аргумент, аби виправдати свої невдачі й нічого не робити. Тепер Янукович може заявити: на саміті 19 грудня не я був винним, у всьому винна криза, яка повністю поглинула ЄУ, і їй нині зовсім не йдеться про те, щоб тісніше співпрацювати з Україною.
Звичайно, це зручно з огляду на українських виборців, оскільки в діалозі з європейською спільнотою Україна не здобуває жодних успіхів, а сам Янукович щораз більше дратує західних політиків. Зі Сполучених Штатів дедалі частіше надходять сигнали, що українська влада опиниться в ізоляції. Те ж саме стосується і ЄУ, чиї політики все більше втомлюються від шарпанини з Києвом. Янукович втратив свій момент, коли вважалося, що він принесе стабільність країні після «помаранчевої» війни у верхніх ешелонах влади. Тепер ситуація значно більше нагадує часи Леоніда Кучми і його ембарго на контакти із Заходом. Це можна було зауважити під час недавнього візиту на форум у Давосі, де ніхто з ним особливо не бажав спілкуватися. Тепер тільки залишається очікувати, що на міжнародних зустрічах знову з’явиться прихильність до французької абетки.
***
Звичайно, є й інша проблема, яку не варто забувати. У 2012 році Європейська Унія не є вже настільки привабливою, як 2004 року, коли до неї увійшла Польща. Сьогодні немає жодних шансів отримати так багато грошей на розвиток, як це було у попередні роки. Утім, попри амбіції української влади (або приєднання за багато-багато років до ЄУ, або здобуття «всього лише» статусу à la Норвегія, або інтеграція в СНД), Україна має забезпечити добрі відносини із Заходом.
Переклад з польської Любка Петренка