Із засобів масової інформації всі вже знають, що у українських громадян на руках знаходиться іноземної валюти приблизно на 92 мільярди доларів. З одного боку, це говорить про те, що ми маємо колосальний (за мірками України) інвестиційний потенціал, який при грамотній поведінці влади може дати старт бурхливому зростанню вітчизняної економіки. (Дещо про те, що уряду потрібно для цього робити, я виклав у статті "Де мінфіну взяти гроші на інвестиції?").
Але, з іншого боку, сам факт наявності величезної кількості іноземних грошових знаків у населення свідчить про серйозні проблеми в країні. Однак спробуємо на час абстрагуватися від макроекономічного аналізу, спуститися на побутовий рівень і зрозуміти: а чому і навіщо народ скуповує валюту, чи вигідно йому це і, якщо не вигідно, як цю тенденцію подолати.
Для початку все ж повернемося до теорії і згадаємо основні функції грошей:
- Міра вартості. Завдяки грошам різнорідні, і навіть маючи різну природу предмети і послуги набувають загальний еквівалент, що оцінює їх як товар.
- Засіб обігу. Гроші використовуються в якості посередника в обігу товарів. Для цієї функції вкрай важливі легкість і швидкість, з якою гроші можуть обмінюватися на будь-який інший товар (ліквідність).
- Засіб платежу. Гроші використовуються для обліку активів і реєстрації зобов'язань та їх виконання.
- Засіб накопичення. Не використані гроші дозволяють переносити купівельну спроможність з теперішнього часу в майбутнє. Ці гроші тимчасово не беруть участь в обороті.
Як бачимо, у нас іноземні гроші виконують всі перераховані функції на побутовому рівні і, частково, на офіційному (банківські депозити та кредити в інвалюті, прив'язка деяких тарифів до доларового еквіваленту). Крім деяких незручностей, пов'язаних з необхідністю виконання арифметичних дій з перерахунку цифр з однієї валюти в іншу і стеження за курсами, це створює людям і більш серйозні проблеми.
Найбільш показовий приклад цих проблем - валютні кредити, вірніше їх різке подорожчання через девальвацію гривні. А коли ситуація в країні покращиться і валюта стане нестримно дешевшати, то проблеми з'являться у власників валютних депозитів у банках і матрацах. Є й інша проблема, менш очевидна простим громадянам - різниця між вартістю валюти при її купівлі і продажу.
Зазвичай ми міркуємо так: отримав зарплату, основну її частину витратив на поточні потреби, а на решту купив долари - хай полежать. Поступово накопичаться "на чорний день" або на дорогу покупку. А якщо припече, долари завжди можна продати (причому, швидше за все - з прибутком). Або ж розрахуватися безпосередньо валютою, наприклад, з лікарем, чиновником або сантехніком.
Так ось: більшу частину купленої валюти ми, врешті-решт, продаємо. Поступово загальна кількість доларів у населення збільшується (тобто, купують все-таки більше, ніж продають), але, повторюся - поступово. У середньому обсяги купленої та проданої населенням валюти приблизно однакові з невеликим трендом на користь покупки. І обсяги ці щомісяця складають у цілому по країні кілька сотень мільйонів доларів. При різниці між ціною купівлі та продажу в одну гривню загальна різниця становить кілька сотень мільйонів гривень. І ці сотні мільйонів гривень щомісяця перетікають з кишень громадян в каси банків.
Звідси висновок перший: активний обіг у країні іноземної валюти створює населенню незручності, завдає економічної шкоди і дає можливість заробляти банкам.
На жаль, сучасні реалії такі, що люди, які володіють валютними заощадженнями, протягом всієї нашої історії знаходяться у більш вигідному становищі порівняно з іншими. І в цьому немає нашої провини, в цьому наша біда. Купуємо ми іноземні грошові знаки не з любові до них, а виходячи з суворої правди життя.
Другий висновок всім давно відомий і не вимагає додаткової аргументації. Полягає він у тому, що вилучення з обігу великих обсягів грошової маси неминуче веде до скорочення економіки і, як наслідок - до зниження рівня життя народу.
Далі. Будь-які прояви нестабільності в країні викликають в масах ті самі панічні настрої, які, за словами керівників держави і Національного банку, супроводжуються ажіотажним попитом на валюту. Цей ажіотажний попит, у свою чергу, провокує девальвацію гривні, зростання цін та інші всім добре відомі негативні наслідки. Отже, якби в країні не було такого широкого ходіння іноземної валюти, то ані світові кризи, ані наші українські неприємності не мали б настільки руйнівного впливу на наше життя. Адже в цьому випадку девальвація гривні впливала б тільки на вартість імпорту, який в нашому споживчому кошику займає далеко не 100%.
Звідси третій висновок: масове володіння іноземною валютою робить людей більш чутливими до коливань економічного становища в країні та за її межами, а тому, за великим рахунком, не вигідно українському суспільству.
Читачеві вже зрозуміло, що я веду до доцільності радикального скорочення валютизації країни, яка (валютизація) придбала неприпустимі масштаби. Зрозуміло, що заклик до всіх українців продати всю наявну у них валюту не викличе нічого, крім іронії (і це в кращому випадку). І навіть важко собі уявити, до чого призведе масове "скидання" валюти. А тому обмежуся формулюванням деяких міркувань з приводу того, які кроки міг би почати уряд разом з Нацбанком і Верховною Радою для поліпшення ситуації.
Природно, найголовніша умова - стабілізація економіки та створення нормального бізнес-клімату, і тут немає необхідності ані аргументувати, ані давати рецепти.
Але одночасно з цим, і в допомогу цьому в найкоротші терміни необхідно дати людям доступні, зрозумілі та зручні інструменти для зберігання і вкладення їх коштів. Це можуть бути, зокрема, такі цінні папери, як облігації, акції, інвестиційні сертифікати тощо. Частина з цього позначена в уже згаданій статті "Де мінфіну взяти гроші на інвестиції?". Дуже погано, що сьогодні працює практично єдиний інструмент - банківські депозити, а цього категорично замало.
Наступним етапом я б запропонував зробити ряд кроків для скорочення використання іноземної валюти як засобу обігу та накопичення. І першим таким кроком могло б стати скасування можливості розміщення в банках валютних депозитів. Надання валютних кредитів населенню у нас вже давно заборонено. Так для чого банкам валютні депозити? Кредитувати підприємства і спекулювати на ринку.
Нам з вами якось не дуже цікаво, де банки візьмуть валюту для спекуляцій, а тому і розглядати це не будемо. А ось для кредитування підприємств цілком повинно вистачити депозитів підприємств і тієї валюти, яку продають експортери. А якщо не вистачить, нехай підприємства беруть гривневі кредити і купують валюту. І курсові ризики при цьому повністю ляжуть на підприємства, а не на нас з вами.
Це, між іншим, зміцнить позиції українських товаровиробників, принаймні, вирівняє вартість кредитів для виробників та імпортерів. Можливо, ціни на імпортні товари декілька підростуть, але не сильно, оскільки процентні витрати складають лише малу частину собівартості імпорту. До того ж, повторюся, імпортні товари не домінують в нашому повсякденному раціоні. І ще: навіть наша країна експортує товарів більше, ніж імпортує, а тому валютної виручки імпортерів повинно сповна вистачати для фінансування імпорту.
Чи вдарить заборона на валютні депозити по основній масі громадян? Ні, бо якраз у основної частини і немає тих доларів, які можна було б понести в банк. А ті верстви населення, які мають під подушкою доларові заощадження, цілком можуть її продати і розмістити депозити в національній валюті під вищі відсотки. Вони теж не сильно постраждають. І якщо таких, що продали валюту, виявиться багато, то це може помітно знизити валютні курси, що позитивно позначиться на економіці і на нашому з вами житті.
Далі я б запропонував зробити менш зручним обіг чужої валюти. Не заборонити, не обмежити, а створити не дуже комфортним. Наприклад, впровадити невеликі утруднення при продажу іноземних грошових знаків. Зауважте: не при покупці, а при продажі. Тобто, рівно навпаки в порівнянні з сьогоднішніми правилами. Купуй, скільки хочеш, але май на увазі, що продати буде важче, ніж купити. Як це зробити, Нацбанк знає краще за нас. Наприклад, для початку, дозволити обмінникам тільки покупку, а продаж здійснювати лише в установах банків. А потім посилити складності продажу, скажімо, виплачуючи гривню на третій день після здачі валюти в банк.
Що це дасть? Готівкова іноземна валюта стане трохи менше ліквідна, ніж національна. Кожен має право її купити, зберігати і продавати. І навіть використовувати (неофіційно) як засіб платежу. Але продаж буде пов'язаний з деякими незручностями, а тому привабливість "зелені" буде трохи нижче. У поєднанні з неможливістю довготривалих валютних вкладень у банки це може з часом сприяти переважному використанню в якості засобу накопичення національної валюти. А якщо подібні заходи вживати паралельно зі стабілізацією економіки, то ці дві складові будуть доповнювати один одного, роблячи настання світлого майбутнього неминучим і швидким.
Підозрюю, що не всім ці пропозиції припадуть до душі. Особливо банкам і експортерам. Банки при скороченні обсягів купівлі-продажу валюти втратять багатомільйонні доходи, а тому опір їх буде запеклим. Вже упродовж щонайменше п'ятнадцяти років Національний банк час від часу заявляє про намір заборонити або обмежити обмін валюти поза банківськими установами, однак стикається з таким опором комерційних банків, що змушений відступати. І немає впевненості, що його нинішній голова зможе подолати такий опір. Тим більше, що за більшістю великих фінансових установ стоять вельми могутні сили. А ще зниження курсів іноземних валют сильно вдарить по експортерах, чия валютна виручка стане менш привабливою. Нагадаємо, що в числі власників експортуючих підприємств і Президент України, і Рінат Ахметов, і Ігор Коломойський, а також ще багато великих бізнесменів, політиків і олігархів. І все ж смію сподіватися, що ідея не безперспективна.