Для бійців після війни вигадали немало специфічних методів реабілітації. Та дев'ятеро мандрівників, які вирушили у Словацькі Татри, впевнені: найкращий психотерапевт – гірська вершина. Проект «Горотерапія», заснований ветеранами для ветеранів, четвертий рік поспіль організовує походи для учасників бойових дій.
Команда із дев'яти відчайдухів вирушає у мандрівку до найвищої частини Карпат у Словацьких Татрах. «Nomad live», що з англійської означає «кочове життя», -- назва організації, яка займається туристичними походами. Заснував її ветеран війни Віталій Дячук. Він самотужки здолав Гімалаї, а тепер узявся дарувати красу гірських краєвидів побратимам.
«Для мене гори – квінтесенція чистого щастя, коли ти стоїш на вершині, а між тобою і небом нічого немає. Так, сходження – важка робота, але потім ти отримуєш шалену порцію задоволення і мені дуже подобається цим ділитися з іншими людьми», – розповідає організатор проекту «Горотерапія» Віталій Дячук.
У збірній кочівників, троє ампутантів: боєць, який втратив ногу на війні, майданівець, що позбувся кінцівки внаслідок кульового поранення під час Революції та спортсменка, яка потрапила в аварію. Двоє з них – вперше в житті у горах на протезах.
«Із нами є хлопець і дівчина з протезами, в них складніші травми, в них кращі результати по ходьбі, вони швидше проходять і в них є досвід фізичних навантажень, і я розумію, що я теж це можу», – каже поранений на Майдані Ігор Заставний.
Тетяна – блогерка та майстер спорту з тенісу. А ще вона бігає із протезом марафони. Жартує, що ампутація – найкраще рішення у її житті.
«Я дуже щаслива, бо, якби в мене була звичайна нога, мене б ніхто так не запросив. Тому я дуже рада. Кожен має свою історію, але вони, як одна команда, допомагають тобі. Тому абсолютно комфортно робити щось, чого ще не пробував. На складних спусках мені допомагають, подають руку, це круто», – задоволена походом Тетяна Воротіліна.
У супроводі – бійці українсько-російської війни. Основний трек проходить навколо масиву найвищої вершини Карпат – Герлаховського Щита, висотою 2655 м. Поміж цим – відвідання долини Зеленого плеса.
Високі Татри зустріли сміливців снігом та прекрасними краєвидами. Десантник 80-ї десантно-штурмової бригади Сергій Романовський закохався в гори з першого походу. Сьогодні взяв такий темп, що інші мандрівники на своїх обидвох ледве встигають.
«Погода прекрасна, якщо постійно йдеш, то тобі і -5, і -10 не страшні. Але найголовніше в горах – не лінуватися, тому що замерзнеш і буде біда», – ділиться враженнями учасник бойових дій Сергій Романовський.
«Горотерапія» - не лише мандри, а ще й лекції про гірські ландшафти, читання військових мемуарів та навіть заняття аеробікою. Для людей з ампутацією такий похід влаштували вже вдруге. Загалом же через реабілітацію вершинами уже пройшли декілька сотень учасників бойових дій.
«Перший був минулого року в Грузії: у Сванетії була чудова погода. Ампутанти себе зарекомендували як дуже сильні і витривалі люди. Ми проходили в день по 20-25 кілометрів. Взагалі, це і для нормальної здорової людини важко, а якщо в тебе нема кінцівки, то це дуже хороший результат», – каже організатор походу Віталій Дячук.
«Горотерапія» поміж гранітними шпилями двотисячників тривала три дні, за які вдалося здолати 40 кілометрів важкого кам'янистого шляху. Та біля підніжжя найвищої частини Карпат похід завершується для сміливців мріями про нові сходження.