На Львівщині п’ятий рік шукають ліквідатора для знешкодження небезпечних відходів, що знаходяться на території збанкрутілого ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод. Поки органи місцевого самоврядування та власники заводу шукають відповідального за екологічну кризу, забруднені сірчаною кислотою відходи потрапляють у поверхневі води та навіть криниці мешканців області.
Про перманентну загрозу екологічної катастрофи на Львівщині сьогодні, 30 травня, нагадала прес-служба ЛОДА із посиланням на департамент екології та природних ресурсів.
У повідомленні зазначено, що небезпечні сірковмісні відходи (кислі гудрони), які впродовж 70-80 років минулого століття накопичувались у спеціальних резервуарах на території «Львівського дослідного нафтомаслозаводу», просочуються крізь ґрунт, потрапляють у поверхневі води та загрожують життю та здоров’ю мешканців Львівщини і зокрема Львова, адже місце зберігання гудронів розташоване в 10 кілометровій зоні міста.
Джерело: сайт Державної екологічної інспекції у Львівській області, 2012-й рік
Водночас, у відомстві, з посиланням на закон «Про відходи» заявили, що відповідальність за ліквідацію кислих гудронів та наслідків забруднення ними навколишнього середовища несуть акціонери дослідного нафтомаслозаводу, який перебуває у процесі банкрутства з 2009 року.
Андрій Стадник, призначений Господарським судом Львівської області керувати процесом банкрутства ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» у коментарі ZAXІD.NET відкинув звинувачення департаменту екології ЛОДА.
Він переконаний, що таким чином органи місцевого самоврядування намагаються перекласти на плечі заводу-банкрута проблеми міста та області.
«Закон України «Про банкрутство» не дозволяє мені витрачати кошти кредиторів підприємства на ліквідацію відходів», – розповів Стадник.
Водночас, він не заперечив, що на балансі підприємства перебувають кислі гудрони, однак назвав спірним твердження чиновників про те, що відходи заводу катастрофічно забруднюють навколишнє середовище.
«Я маю висновки екологічного аудиту від 2011 року, який підтверджує, що наші гудрони не мають настільки шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, зокрема тому, що інспектори не змогли розмежувати, якими є впливи наших відходів у порівнянні з відходами з Грибовицького сміттєзвалища, які знаходяться одразу біля наших амбарів», – розповів представник заводу.
У 2011 році державна екологічна інспекція у Львівській області намагалась накласти на завод штраф у розмірі 70 млн грн за забруднення навколишнього середовища. Але суд відмовив їм у стягненні боргів.
«Тоді теж основним аргументом було те, що наш завод не може нести відповідальність за Грибовицьке сміттєзвалище, зокрема через те, що різниця у площах з відходами неспівмірна (Грибовицьке сміттєзвалище займає площу від 40 га, площа амбарів з кислими гудронами ВАТ «Львівський дослідний нафто масляний завод» – 4,8 га, – ред.),– розповів Стадник.
Водночас, Андрій Стадник повідомив, що з 2009 року завод займається пошуками ліквідаторів кислих гудронів, бо підприємство все ж мусить вирішувати цю проблему.
Але в Україні немає ліцензованих підприємств, які могли б вести подібні роботи.
Кислі гудрони - це відходи, отримані під час очистки нафтопродуктів концентрованою сірчаною кислотою; в’язка смолиста маса чорного кольору, що вміщує поряд з органічною речовиною від 15 до 75% по масі вільної сірчаної кислоти.
У сховищах ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» накопичено близько 200 тис куб. м. кислих гудронів на земельній ділянці площею 4, 8 га.