До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України додали чотири нові елементи. Серед них – традиції Гуцульщини, Покуття, Волині та Бессарабії. Про це 27 травня повідомило Міністерство культури та інформаційної політики.
Серед нових елементів спадщини українців:
- Традиція виконання ритуального чоловічого танцю «Сербен» у селі Чортовець Городенківської міської ради. Його виконують на Великдень чоловіки біля церкви. Етнографи вважають, що він схожий сербський військовий чоловічий танець. Крім села Чортовець сербен також популярний у місцях компактного проживання уродженців села за кордоном.
- Культура традиційної гуцульської сирної пластики. Ця традиція побутує в селах Брустури, Космач, Прокурава, Шепіт, Річка, Снідавка Косівського району та селах Криворівня, Чорний потік, Красник Верховинського району.
«В гірських районах сирні іграшки робили пастухи. Це були калачики у дерев’яних формах (фірмаках). Також вони вибивали орнаменти на святкових сирах. Існує легенда: коли вівчарі, готуючи вечерю, впустили в гарячу воду сир, він став тягучим, з нього зробили виріб у вигляді коника, далі почали створювати й інші фігурки – баранчики, калачики», – розповіли у МКІП.
- Весільний обряд «читання корони» Волині. Його спільно подали на затвердження Рівненська та Волинська області.
«Весільна корона — це весільний вінець білого кольору у вигляді стрічки, який мама заплітає у волосся своїй дочці після того, як прочитає відповідний текст, що теж має назву весільна корона. Тільки після цього наречена може зустрітися зі своїм коханим. Сам обряд унікальний тим, що коли мама одягає весільний вінець, вона благословляє свою доньку на самостійне щасливе життя», – розповіла Українському радіо директорка Тараканівського центру культури та дозвілля Алла Грабар.
- Традиційна народна гра «Ашик», розповсюджена на півдні Одеської області у місцях компактного проживання болгар і гагаузів, зокрема в селах Городнє, Виноградівка Болградського району, Котловина Ізмаїльського району.
Нематеріальна культурна спадщина України є складовою загальної нематеріальної культурної спадщини, яку запропонували в 1990-х роках як аналог Світової спадщини ЮНЕСКО. Станом на квітень 2024 року у переліку було 93 елементи.