Характерна хвороба

Вангую про сьогоднішню зустріч у багатосторонньому форматі

16:15, 11 лютого 2015

Маю сказати сім пунктів.

1. Аудиторії згодують якусь псевдосенсацію, можливо, навіть не одну. Швидше за все - що сторони погодили відведення арти та броні на такі-то й такі-то параметри.

2. Від цього в Україні буде черговий вереск, що "нас-зливають-пропало-всьо".

3. Насправді нічого не відбудеться. Максимум - певне затишшя, під час якого обидві сторони підтягуватимуть сили.

4. Сепари, зазнавши тяжких втрат завдяки тому ж наступу "Азова", потребують перепочинку приблизно не менше, ніж наші. І тому тим паче кричатимуть, що це саме ми не дотримуємось домовленостей.

5. Наші не наступатимуть, бо не буде наказу. Ми ж не можемо, на відміну від сепарів. Нам же Захід не пробачить. Не те що їм.

6. Таким чином, війна на певний час знову переходить на "гібридний" бік. Будьте уважні та обережні.

7. По суті нічого не зміниться.

P.S. Цікаво буде подивитися протягом наступних 48 годин, у чому я помиляюся.

P.P.S. У кожному разі, характерно, що успішна контроперація українських сил не викликала в ФБ-спільноти майже жодного інтересу. Коли нас б'ють, ми готові верещати на весь світ - а от коли ми перемагаємо, то це нам нецікаво... Характерна така хвороба. Є в нас таке.