"Харків ніколи не був столицею. Його ніколи не будували столицею. Він залишається провінцією досі. Це типово транзитне місто. Харків - великий освітній центр, всмоктувач пилу. Але це не те місто, де хочуть жити. 70% мешканців Харкова бажають звідти виїхати", - зазначив сьогодні, 9 жовтня, під час круглого столу "Західна та східна столиці України: у пошуках української ідентичності ХХІ століття" журналіст, представник громадського інформаційно-методичного центру "Всесвіт" - ВГО Альянс "Майдан" Віктор Гарбар.
"Харкову дуже не поталанило, що він став столицею Української радянської республіки. Це був шок. Це могла трапитися і в Донецьку. Місто через певні обставини стало промисловим", - зазначив він.
"Харків має кармінний статус - купецьке та студентське місто: найбільший ринок знаходиться в нас, і найбільш натовп молоді теж у нас. Тому Харків - транзитна столиця", - зазначив він.
Цю тезу підтримала політолог, директор Першого департаменту Інституту соціально-політичних ініціатив (Харків) Неллі Ревенко. "Значна частина харківської громади відчувають себе транзитними пасажирами. Вони здобувають освіту і далі - Київ, Москва. Це негативно впливає і на харків’ян", - впевнена Неллі Ревенко.
"Але й у нас є архітектура, я не говорю, про будинки-"п’ятілєтки". Є те, що було збудовано до Радянського Союзу", - розбив стереотип східного міста Харкова Віктор Гарбар.
"У Харкові немає громади на рівні міста, на рівні районів. Лише так званий "одноповерховий Харків" має громаду. Це склалося історично. Коли будувалися різні заводи, і працівники підприємств жили у гуртожитках дуже довго, що дало свій "відбиток", то коли вони отримали квартиру, ізольовану від інших, для них це було щастя. Люди ізолювалися надовго, вони отримали щастя подалі від публічності", - розповів Віктор Гарбар.