– Сьогодні Партія регіонів проводить переговори щодо формування коаліції і Єдиний центр буде учасником цього процесу. Якщо там будуть враховані національні інтереси, то ми підпишемо цю угоду.
Оксана Білозір каже, що прийшла в політику свідомо, а не на хвилях емоцій чи амбіцій. Тому, на відміну від Руслани чи Вакарчука, йти з політики не збирається.
Про політику, музику і власну творчість Оксана Білозір розповіла в ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET.
- Коли ви обіймали посаду міністра культури, було дуже багато закидів щодо ваших ініціатив, зокрема об'єднання міністерства з Державною службою туризму?
- Я відповім так: коли нічого не робити, то про тебе нічого говорити і не будуть. Після мене було кілька міністрів, і я не знаю, чи ви можете говорити щось про їх діяльність, чи були з їх сторони якісь ініціативи після мене.
Тоді була дуже цікава ситуація: Міністерство культури і мистецтв мало під собою всі творчі ініціативи, створювало творчий і інтелектуальний продукт, але не мало можливості його ретранслювати, оскільки ЗМІ, засоби комунікації знаходяться в іншому комітеті і це була проблема. Але Міністерство культури - це стратегічне міністерство. В нас тільки одне стратегічне міністерство - МЗС, воно продукує зовнішню політику. В середині країни стратегічним міністерством є Міністерство культури, бо формує ідеологію, пріоритети, цінності, через культурний продукт закріплює в свідомості національні цінності і об'єднує націю.
Міністерство не могло донести свій продукт, ми почали шукати шлях як це зробити. В цілому світі найбільш пріоритетною сферою економіки є туризм. У нас Державна служба з питань туризму була окремим органом, який виробив один пріоритет - виїзний туризм. Українці вивозили капітал, не знали, що робиться в країні, в культурі, їм не пропонувалася така можливість. Ми зробили пріоритетним внутрішній туризм, в'їзний і соціальний. Виїзний туризм примушував розвиватися інфраструктуру. Як міністр, я намагалася, щоб не тільки учні могли безкоштовно їздити, а, наприклад, щоб у кожному селі держава виділяла тисячу гривень на місяць, аби бабусі могли поїхати в Лавру, вони ж відірвані від життя. Це називається внутрішня комунікація, внутрішня потреба в наших цінностях.
- І це об'єднання, на вашу думку, дало поступ?
- Великий. Розроблено багато туристичних маршрутів...
- А інфраструктура?
- Інфраструктура може розвиватися лише завдяки притоку приватного капіталу. Готельний бізнес розвивається, треба зробити дороги. Найуспішніше зараз розвивається зелений туризм, і тут найкраще представлено традиції, кухню, культуру, народні промисли. Щось менш затратне, як зелений туризм, розвивається дуже добре. Інфраструктура трохи відстає, але нічого страшного - все в нас буде. Приїжджають туристи із Заходу, вони кажуть, що вже давно забули, що туалет може бути на вулиці і так далі, але в цьому для них також є своя родзинка, незвичність.
- Багато людей, які прийшли в політику з культури - Руслана, Вакарчук, розчарувалися і полишили цю діяльність назавжди. Ви про це не думали?
- В мене ніколи не було такого, я свідомо вибрала свій шлях. Ці люди прийшли в політику на хвилях емоцій і своїх амбіцій, як зайшли, так швидко і вийшли. Я для того, аби потрапити до парламенту, себе готувала, отримала ще одну вищу освіту, маю фах магістра зовнішньої політики і дипломатії. Я знала, що повинна реалізовувати себе інакше. Я не ставлю зараз для себе пріоритети бути у ТОП-10, бути ультрамодною, бути ультрасучасною, для мене важливо бути потрібною. У сфері культури я є потрібна, в мене є своє місце і краще за мене його ніхто не заповнить. І я не бачу в цьому якихось проблем. Для мене мистецтво, моя творча робота не були заробітком, а молоді виконавці, про яких ви казали, в них вся творча доля попереду, вони не мають часу цими питаннями займатися, вони ще самі не відбулися до кінця. Я вважаю, що я, як артистка, відбулася, і мене цей рівень повністю задовольняє.
Ніхто з них не йшов у класний парламент. Взяти Вакарчука, він зайшов до парламенту на дочасних виборах, коли була політична криза, він не прийшов в ідеальне місце, яке раптом стало неідеальним, він знав куди йшов, просто йому немає що там робити, він є безцінний у тій справі, яку робить, і в нього там попереду ще велика дорога.
- Зараз основною темою для українців є подолання світової кризи...
- Я не думаю, що ця криза для нас буде такою глибокою, ми до світової фінансової кризи дуже мало причетні, ті проблеми, які ми маємо, це наші внутрішні проблеми - неефективна діяльність уряду або, скажімо, неправильне позиціонування діяльності уряду щодо внутрішнього виробника, захисту свого населення, розвитку національного виробника. Має бути формула - свій до свого по своє. Світова криза дала нам можливість побачити себе, наші проблеми, вони просто вилізли як шило в мішку, нам необхідно почати стимулювати розвиток національного виробника.
- Ваші прогнози щодо спікера та дострокових виборів?
- До кінця року голова Верховної Ради буде обраний. У парламенті сформується певна більшість, в якому вигляді - не знаю, має бути проголосований певний антикризовий пакет, який ми випишемо разом, і прийняті всі закони, що стосується виборчого законодавства, аби на квітень ми могли провести дочасні вибори.
Головою Верховної ради в ідеалі мала б бути людина, яка би не мала політичних амбіцій, не очолювала якусь партію, не була прив'язана до конкретної політичної сили, яку б парламент міг слухати. Таку людину надзвичайно важко знайти, як на мене, це моя особиста думка, найкращою кандидатурою на певний проміжок часу, бо без дочасних виборів ми не обійдемося, є Плющ. Але хто захоче йти на три-чотири місяці і розгрібати таку купу.
- Чи можлива коаліція з Партією регіонів?
- Сьогодні фракція Партії регіонів проводить переговори щодо формування коаліції, буде надано коаліційну угоду, ми - Єдиний центр - будемо учасниками цього процесу. Якщо нам там нічого не буде заважати, якщо там будуть враховані національні інтереси, тоді ми підпишемося під цією угодою. Треба працювати, бо Україна на межі прірви.
- Коли ви говорите про Помаранчеву революцію, то називаєте ті події - помаранчева еволюція?
- Я щаслива, що на нашу долю це випало. В мене є знайомий пастор в Андалузії, він 16 років за власний і кошт громади возить дітей-чорнобильців до себе на оздоровлення. Він мені дзвонив кожен день і казав, що стає на коліна, коли бачить по телебаченню, що в нас відбувається. Він казав, що почав розуміти глибину таких чеснот як милосердя, повага, любов, бо весь світ забув, що це таке, а ми, народ про який ніхто не знав, нагадали. Ми проявили себе у світі. Ми країна, яка здивувала світ у третьому тисячолітті, і від того часу почали шлях формування єдиної української нації. Цілий час українці намагалися вижити, в нас є таке прислів'я погане - моя хата з краю. І слава Богу, що ми в цей період історії - 300-400 років - ту свою хату берегли, і в ній культуру, мову.
- Як триває розслідування у справі «Еліта-центру», ви голова тимчасової слідчої комісії парламенту з цього питання?
- Маємо більш як 30 справ на території України. В грудні з цього питання має бути колегія Генпрокуратури.
Хочу зазначити, що в нас 30% вартості житла - це корупція. Щоб врегулювати це питання, нам найперше необхідно зрозуміти, які види житла ми будуємо. Про це багато говориться, але в більшості випадків це все політичний PR. Що таке доступне житло? Це житло, яке може бути реалізоване за кошти населення. Соціальне житло, яке держава повинна забезпечити бідним верствам, і муніципальне житло - дуже цікавий бізнес. Наприклад, мерія Львова за власний кошт будує будинки і здає в оренду ці квартири. В нас на цьому ринку в тіні величезні кошти, які не працюють на державу, там немає конкуренції, правил. Тому треба скласти один законопроект, де чітко ці питання регулюватимуться. А законопроекту такого нині немає тому, що є величезне лобі в парламенті з будівельної сфери. Ми цілий час чуємо, що будівельна сфера валиться. Вибачте мені, прем'єр-міністр робила нараду з будівельниками, але не запросила жодного інвестора. Як можна вирішувати проблеми будівельної галузі, де включені кошти, кредитні кошти, наших громадян, мільйонів, де держава нічого не компенсовуватиме, це справедливо?
- Наступного року ви відзначатиме 30-річчя творчого шляху, які подарунки готуватимете шанувальникам?
- Я вже готую великий концерт в палаці «Україна», хочу відзняти два кліпи. Має бути всеукраїнський тур, але я ще не знаю, який він буде, я би не дуже хотіла, аби це був чисто комерційний тур, хочу, аби він був спрямований на щось добре, в мене є мрія побудувати в Україні хороші будинки для людей похилого віку, щоб це не були місця, де доживають, а місця, де би старші люди були об'єднані спільними інтересами, проблемами. Можливо, я започаткую таку програму і збиратиму під це кошти.
В мене вийшло п'ять нових дисків, просто я не робила PR, бо трохи змінені пріоритети. Пріоритет номер один - стати політиком, політиком ефективним і правильним. А моя творча робота триває від дати до дати, мені цього повністю вистарчає, щоб бути присутньою і бажаною.
- Які ваші пісні є найбільш знаковими у житті?
- У мене немає жодної пісні ні про що. «Пшеничне перевесло» - це пісня, без якої я жодного концерту не можу відспівати, коли я її виконую, то завжди згадую про Ігоря Білозіра, я завжди його поновлюю в нашій пам'яті. «Україночка» - також знакова пісня, бо вона нас всіх об'єднує, «Свіча» - тиждень плакала перед тим, як її заспівати, причому я не знала, чи ще зможу це зробити, бо це ж симфонічний твір, виклад для скрипки, не для голосу, але мені здається, що це Божа воля, щоб така пісня була. Кожна моя пісня має історію, але найсуттєвіші - це ці три.
Я завжди прискіпливо відношуся до вибору пісні. Мені досить часто приносять тексти, і я кажу, що вже з них виросла, чи вважаю, що ніколи би так не зробила, як йдеться в пісні, що мені не властиві ті почуття, слова, це не моє. Я вибираю тільки ті пісні, в яких присутня я - природна, органічна, щира.
- Як оцінюєте розвиток сучасного шоу-бізнесу?
- Мені дуже не подобається те, що відбувається, часто мене запрошують до участі в збірних концертах, дуже рідко погоджуюся, бо сам дух цього мистецтва не є світлим, не є чистим, мені там не комфортно. Я люблю працювати сама, або брати участь у благодійних акціях. Там, де є нечистоплотність в культурі і такі ниці почуття, там немає мені місця, я там ніколи не буду.
- Оглядаючись на тридцять років назад і згадуючи цілі, які ви перед собою ставили, можете сказати що досягнули їх?
- Так ніколи не можна казати. Я ще не знаю, яка в мене кінцева мета, я ніколи не мріяла стати популярною співачкою, політиком, я навіть не мріяла про певний статус у суспільстві, але те, що я намагалася робити добрі справи, які пов'язані з нашою душею, це дає мені сили.
- Останнє питання про Львів. Ви часто тут буваєте, як можете оцінити розвиток міста?
- Раз на місяць буваю, тут поховані мої батьки, тому намагаюся приїжджати за кожної можливості. Щодо розвитку, то я йшла сьогодні вулицями Львова і говорила своїм знайомим, що місто дуже змінилося, хоча вони казали, що цього не помічають. Коли ти кожен день тут, то здається, що нічого не відбувається. Я бачу нові будівлі, невеликі, це малий та середній бізнес, мені приємно, що люди, незважаючи ні на що, є наполегливими у розвитку.