Останнім часом в українській культурі сформувалася несподівана тенденція до покладання текстів сучасних українських поетів на музику. Біля витоків цього стоїть ще «Мертвий Півень» з його піснями на тексти Андруховича, але говорити про тенденцію стало можливо щойно кілька років тому.
Мало того, що Андрухович спершу написав збірку верлібрів, які начебто неможливо заспівати, яку відразу ж переспівали все ті ж «Півні» (а потім він так втягнувся, що й сам записав на ці ж тексти альбом з польськими джазменами «Карбідо»), тепер в цю гру втягнувся ще й Жадан з цілою низкою гуртів, випустивши альбом «Госпел і спірічуелс», виданий «Арт-Вертепом».
Обкладинка твердить, що перед нами «Сергій Жадан та хор монгольських міліціонерів», а на самому диску красується напис «Степан Галябарда». Для тих, хто не розуміє, чому Степан Галябарда і хор монгольських міліціонерів, - це одне й те ж, відсилаю до повісті Жадана «Депеш Мод», де пояснення цього є одним із найсмачніших уривків. Насправді ж «хор» являє собою кілька українських рок-груп, як іменитих, так і не дуже, що співають пісні на тексти Жадана.
Ось повний перелік «хористів» - «Люк», «Вертеп», «Мертвий Півень», «Калєкція», «Ойра», «Море снів», «Контрабас», «Собаки в космосі», «Оркестр Че» та дивна формація під назвою «І.Р.А.», утворена І.Волошиним з «Группы интеллектуальных пазерофф «Ступени», Р. Чабаном з «... и Друг мой Грузовик» та ще якимось А., який побажав залишитись невідомим. «Оркестр Че» пісень не співає, а тільки грає інструментальний супровід, під який свій вірш «Жити - значить померти» читає сам Жадан.
«Люк» представив на альбом цілих три пісні, обробивши їх в своєму традиційному мелодійному поп-роковому стилі, зробивши з текстів Жадана приторні радіохіти. Вірш «Трава» в обробці групи «Вертеп» зазвучав в стилі, схожому на радянський рок, натомість вірш «Будда» отримав джаз-рокову обробку. «Мертвий Півень» заспівав «Переваги окупаційного режиму», як завжди, не прислухаючись до мелодики тексту, але від того не менш драйвово. «Гуси» у виконанні «Калєкції» зазвучали в шансонно-роковому стилі (на зразок «ВВ»). Гурт «Ойра» зробив дві пісні - «Купальську» й «Коломийку» - з етно-вокалом і джаз-роковим супроводом, зліпивши народні пісні з текстами Жадана в досить сумбурну, але симпатичну суміш. Обробки «Моря снів» віршів «Вона ще не виросла» і «Тереза» вийшли пронизливими, але жахливо непрофесійними (особливо це стосується вокалу). «Вона ще не виросла» заспівали також «І.Р.А», зробивши дуже цікаву за звучанням композицію, але сам вірш там присутній дуже побічно й умовно, на його місці міг бути будь-який інший. «Є певні речі, що завжди в ціні» у виконанні «Контрабасу» зазвучала як іронічний дворовий шансон, а «Собаки в космосі» зробили з «Вітчизни» радісний метал з духовою секцією.
Також на диску записано в форматі MP3 годинну розмову Жадана з Тимофієм Хом'яком, де Жадан розказує про те, як такі експерименти народились, а також розмірковує про своє місце в музиці.
Попри різношерстість представлених у збірнику груп, можна стверджувати, що експеримент вдався. Незважаючи на панкувату якість виконання - слабку звукорежисуру і часто погано продумані аранжування (це можна виправдати з огляду на молодість груп) - підхід до «озвучення» текстів слід назвати адекватним, бо в цьому збірнику тексти здебільшого добре поєднуються з музикою (за винятком кількох груп, які тексти «проігнорували»: це, традиційно, «Мертвий півень», а також «Ойра» та «І.Р.А.»).
Якщо такі експерименти переростуть в моду, то за невеликий час в Україні з'явиться самобутня традиція співпраці поетів з музикантами. В цьому зацікавлені обидві сторони: музиканти отримують хороший текст (який кидає їм виклик - а чи зможуть вони відчути його мелодику й написати адекватну музику?), а поети - популяризацію своєї творчості, бо, погодьтеся, музику слухає значно більше людей, ніж читає вірші.
Фото з сайту artvertep.dp.ua