Цьогоріч свято Пасхи — Воскресіння Господнього — у східній традиції святкується 15 квітня. Це свято найбільш давнє та радісне з усіх великих свят церковного року.
Святі отці Церкви особливо підкреслюють значення і велич цього свята. «Пасха в нас — це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але й Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує звізди», — йдеться у пасхальному слові святого Григорія Богослова.
Слово «пасха» походить з єврейського «песах», що означає «перехід». Йдеться про перехід ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первістків, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (по-єврейськи — «песах») доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров'ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту одержав назву Пасха.
Для апостолів і перших християн Пасха стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий — для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували свою християнську Пасху в один день з євреями. Але ця не була радісною, а днем смутку і посту, оскільки цей день був для перших християн річницею Христових мук і смерті.
Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу.
Відповідно до постанови Собору у Нікеї (325 р.), усі християни мають святкувати Пасху того самого дня. Таким днем Собор визначив неділю, після першої повені місяця, після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю.
Від 1582 року Церкви Західної та Східної традиції святкують Великдень за різними календарями. Православна та Греко-Католицька Церкви дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-Католицька Церква 1582 року перейшла на новий календар, запроваджений Папою Григорієм XIII і відомий під назвою «григоріанського», або «нового стилю».
Під час святкування Пасхи, а подекуди й упродовж цілого Світлого цілоденно дзвонятьу дзвони на знак перемоги Ісуса Христа над смертю та пеклом.
На Великдень також благословляють їжу, яку приносять зі собою вірні. Неодмінним атрибутом великоднього кошика є паска. У час Світлого тижня вірні так само відвідують могили своїх рідних та близьких. Склалася традиція також під час святкування Великодня водити гаївки, що часто відбувається на церковних подвір’ях.