Щороку протягом 17 століть цього дня християни східного обряду відзначають Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього.
Свято Хрестовоздвиження належить до 12 найбільших християнських свят і є в новому церковному році наступним після Різдва Богородиці.
Згідно з переказами, близько 326 року рівноапостольна Олена (бл. 255-330), мати першого християнського імператора Константина, знайшла в Єрусалимі біля Голгофи Хрест, на якому було розіп’ято Ісуса Христа. Майже три століття пролежав він у землі, у своєрідній братській могилі, куди римляни мали звичай кидати тіла страчених і знаряддя тортур. І ось цей хрест був піднятий патріархом Макарієм над усіма віруючими християнами, які зібралися того дня біля Голгофи. Хрест був не лише віднайденим шматком дерева, на якому страждав Ісус, і де закінчився його земний хресний шлях, але й символізував саму Церкву Христову, яка протягом трьох століть зазнавала жахливого гноблення, зневаги і була поза законом.
13 вересня за новим стилем (26 вересня за старим стилем) 335 року на місці розп’яття і погребіння Христа (гора Голгофа) був відкритий і освячений храм Воскресіння Христового (нині більш відомий як храм Гробу Господнього). Хрест Христовий був поставлений там для загального поклоніння, а святкувати цю подію постановили 14 вересня (27 вересня за старим стилем).
Цього дня прославляється добровільна жертва, принесена Богом заради спасіння людства, – розп’яття Сина Божого Ісуса Христа. Після розп’яття Ісуса хрест, що був до того знаряддям страшних тортур і ганебної кари, став християнською святинею, символом всеохоплюючої любові, перемоги життя над смертю.
Однією з особливостей цього свята є строгий піст – у пам’ять про страждання і смерть Господа на Хресті. В народі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього називали Здвиженням. Наші пращури вважали, що «На Здвиження земля двинеться ближче до зими», чи «В цей день здвигається земля з літа на зиму». Всі птахи мають відлетіти у вирій, а все лісове гаддя ховається в листя й залізає в землю, щоб перебути зиму. На Закарпатті Воздвиження було останнім днем заготівлі горіхів та яблук. Богомільні люди дотримувалися посту, а також не виконували важких робіт, пов’язаних, насамперед, з деревом – не рубали і не кололи дров, не стругали і не пиляли дошок. А ще казали: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста», пише Укрінформ