9 травня у Львові з самого ранку увага правоохоронців і журналістів була прикута до Пагорбу Слави та Марсового поля на Личаківському кладовищі, де щороку збираються нечисельні ветерани, комуністи та просто охочі покласти квіти до могил радянських військових.
Традиційно тут остерігались провокацій. Утім, під час заходів сталися лише кілька незначних конфліктів, але жодних сутичок там під час заходів не було.
Зранку на Пагорбі Слави поліції і спецпризначенців було в рази більше, ніж учасників заходів. Саме поліцейські та військові першими, ще о пів на 9 ранку, і поклали квіти до пам’ятників радянським військовим.
Спецпризначенці на Пагорбі Слави з самого ранку
Поліцейські та військові поклали квіти до пам'ятників зранку, коли там ще нікого не було
Начальник Західного управління Нацгвардії Володимир Гордійчук, начальник Львівського управління СБУ Віктор Андрейчук та начальник ГУ Національної поліції Львівщини Дмитро Загарія вшанували загиблих у Другій світовій
Близько 10 години ранку на Пагорб Слави почали приходити перші люди з квітами в руках. Кожного, хто хотів пройти повз «вічний вогонь», поліцейські оглядали і питали, чи не має він при собі російської або радянської символіки.
У пошуках російської та радянської символіки правоохоронці зазирали до сумок
Одними з перших прийшли молоді люди – двоє жінок, чоловік та 6-річна дівчинка. Вони фотографувалися на тлі пам’ятників, кружляли навколо могил, розкладали бузок і дивувалися, чому так мало людей прийшло вшанувати загиблих. Жінки розповідали 6-річній Даші, чому вони сьогодні прийшли з квітами до могил.
«Ми поважаємо тих людей, які віддали за нашу свободу життя. Наші дідусі воювали і ми це свято сприймаємо дуже близько до серця. З дитинства ми щороку 9 травня ходимо на Пагорб Слави і приносимо квіти», – розповіла ZAXID.NET одна з жінок – Олександра.
Олександра, Анна та 6-річна Даша фотографуються на тлі пам'ятників та спецпризначенців
Найчастіше до пам'ятників клали традиційний бузок
Літній чоловік, який не представився, зазначив, що родом він зі Старобільська на Луганщині, але живе у Львові вже 60 років.
«Прийшов згадати загиблих і забутих. Я поки живий, то й ходжу. Сам я не воював – у часи війни мені було 5 років, а батько й дядько воювали. Найгірше те, що багато людей загинуло, а ті, хто прийшли в медалях і орденах, виявились нікому не потрібними – ні житла, ні роботи», – поскаржився він.
Сестри Валентина і Жанна також прийшли вшанувати загиблих. «Брат у нас був учасником війни, дійшов до Берліна. Ми самі з Харкова, але з 1946 року живемо у Львові», – розповіла Валентина.
На диктофон жінка намагалася говорити українською, але часом губилася і просила підказати, як перекласти те чи інше слово.
Один з небагатьох радянських ветеранів, який дійсно брав участь у війні, Григорій Сидоренко прийшов на Пагорб Слави з сином, бо самому йому пересуватися складно – 91 рік і хвороби даються взнаки. «З 17 років пішов воювати, був танкістом. Пройшов Україну, Польщу, Румунію, Німеччину», – пригадує він.
Тим часом близько сотні літніх людей, більшість з яких не є ветеранами, зібрались на Марсовому полі. Там вони відслужили короткий молебень, поклали квіти до могил солдатів і організовано поїхали на Пагорб Слави.
На Марсовому полі літні люди молилися...
...і покладали квіти
Приїхали з ними і група жінок у хустках з дітьми. Вони трималися купи й на кожній могилі співали російською «Хрістос Воскрєсє». «Мы православне верующие, поэтому нам еще более дорог этот праздник», – заявила журналістам Галина, яка представилась працівницею церкви святого Георгія УПЦ (МП).
Жінки у хустках співали «Хрістос Воскрєсє» біля кожної могили
Літні ж люди організовано обійшли пам’ятники і поклали квіти. Біля одного з пам’ятників стався найгучніший цього дня конфлікт на Пагорбі Слави. Чоловік з синьо-жовтою стрічкою на куртці, який представився Миколою, дорікнув учасникам заходу тим, що вони спілкуються російською мовою.
«Не було б російської мови, не було б війни на Донбасі. Ви ще портрет Путіна сюди поставте», – заявив він, чим спровокував хвилю обурень серед присутніх.
«Иди отсюда и не мешай. Все защищали Украину, Россию, Беларусь. Заткнись и молчи. А то я тебе сейчас морду набью», – накинулась на нього літня жінка, яка пізніше розповіла журналістам, що переїхала з Донбасу до Львова у 1957 році.
Ще один учасник заходу спробував довести, що і українці, і росіяни – «один народ, а кожну мову треба поважати».
Невідомо, чим би завершилась словесна перепалка, але в конфлікт втрутилась поліція, яка заспокоїла усіх учасників сварки. Після цього літні люди продовжили свою ходу навколо пам’ятників.
Чоловік з синьо-жовтою стрічкою і учасниця заходу посварилися через російську мову
Одна із львів’янок прийшла на Пагорб Слави з букетом бузку у характерній хустині в кольорах російського прапора з написами «Крим» кількома мовами. Її поява викликала певне пожвавлення.
«Пані, вибачте, але не провокуйте, будь ласка, зніміть цю хустину», – звернувся до неї один з поліцейських.
Жінка у хустці кольорів російського прапора
«Чим я провокую? Через усе місто їхала у цій хустині і нічого, а тут відразу ж провокую», – відповіла йому жінка гарною українською мовою.
Утім, поліцейський наполягав і, посперечавшись трохи, жінка справді зняла її і продемонструвала поліцейському, що нічого крамольного на хустині не написано. Після того патрульний втратив інтерес до жінки, однак вона все ж вирішила не одягати хустину знову і сховала її до сумки. Потім вона спокійно поклала свій бузок на одну з могил радянських вояків.
Жінка врешті зняла хустку
Уже під кінець заходу на Пагорб Слави прийшов голова «Львівського антифашистського комітету» Олександр Калинюк, з яким зазвичай і пов’язують більшість провокацій 9 травня. Утім, цьогоріч він не взяв з собою жодної радянської символіки, там й загалом поводив себе дуже стримано.
Калинюк цьогоріч був мовчазний і майже непомітний
Червоного прапора, появи якого остерігалися поліцейські, так ніхто і не приніс. Чи не єдиною яскравою червоною «плямою» була кофта однієї з літніх жінок-учасниць заходу.
Жінка у червоній кофті
Насамкінець на Пагорб Слави прийшли вдягнені в камуфляж колишні учасники «Правого сектору», які тепер називають себе членами «Національного руху Дмитра Яроша», які заявили, що «просто гуляють біля Пагорбу Слави». Утім, вони конфліктів не провокували і лише спостерігали за присутніми.
Екс-члени «Правого сектору» на Пагорбі Слави
Фото Мирослава Пархомика, Ірини Рєвунової, Юрія Дячишина