Якось знайомий лісник розповів потішну історію. Обласне керівництво одного карпатського лісгоспу приймало відомчу перевірку з Києва. Лісникам наказали зібрати данину – грішми, грибами, медами, ягодами та іншими карпатськими ласощами – а крім того, ще й підготувати все для пікніка на природі з обов’язковим м’ясом дичини – вепра й косулі. Такого звіра у Карпатах нині можна побачити радше в приватних зоопарках, аніж в дикій природі, то де ж її взяти ту дичину?
Лісники вийшли з ситуації, як кажуть, з гумором і не без моралі. Передзвонили до знайомих у Чорнобильську зону і замовили в них відповідні делікатеси. Ті оперативно передали поїздом замовлення і київське начальство на природі заїдалося й нахвалювало дичину. От тільки не карпатську.
Мораль цієї історії все ж не в тім, як можна покарати безсоромне нахабство, а в тім, що навіть третьорядний чиновник із столичного відомства вважає, що може себе почувати і поводити як «господар» у далеких Карпатах.
Та й як же ж інакше? Це ж саме столичне чиновництво та споріднені з ним регіональні клани забудовують гори дачами, туристичними базами, будинками відпочинку, ігноруючи при цьому інтереси місцевих мешканців і руйнуючи екологічні системи, природні пам’ятки та культуру суспільних взаємин, які вибудовувалися тут століттями. Саме під їхнім «кришуванням» відбувається нещадна вирубка лісів і варварська експлуатація гірських річок.
А що при цьому залишається робити бойкам з гуцулами? Заробітки – щоб якось звести кінці з кінцями; пияцтво – щоб приглушити в собі почуття пригнічення, безнадії і образи; ну і сателітарні тарілки на старих дерев’яних хатах – щоб хоч за посередництвом телевізора потрапити в якийсь інший кольоровий і блискучий світ.
Наші горяни все більше нагадують індіанців у резерваціях, куди їх загнали нові господарі колись їхніх гір. Чи можливо ще повернути бойкам і гуцулам почуття господаря у Карпатах? Про це – на черговому засіданні Галицького дискусійного клубу «Митуса», у понеділок 18 червня.
Павлів Володимир, модератор