49% українців, які виїхали з України після початку повномасштабної війни до Європи, не планують жити за кордоном. Про це свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», в рамках якого було опитано 2116 українців у 31 країні Європи. Водночас із тих, хто планує залишитися, більшість становлять чоловіки.
За результатами опитування, 49% українців, які переїхали після вторгнення, не хотіли б залишитися жити за кордоном. Для порівняння, серед українців, які переїхали в Європу до вторгнення, таких 40%. Як з’ясували соціологи, майже кожен п'ятий опитаний вагається з рішенням повертатися чи залишатись, решта – думають над тим, щоб залишитись на постійне проживання за кордоном. Більшість із тих, хто хоче залишитися, живуть у Західній та Південній Європі.
Хто хоче залишитися, а хто – повернутися
Як з’ясували соціологи, чоловіки значно більше орієнтовані залишитися, ніж жінки. Вікові відмінності є нелінійними, але і жінки, і чоловіки середнього віку менше орієнтовані на повернення в Україну, ніж наймолодші (16-24) та найстарші (45-55+).
«Найбільше хочуть повернутися додому найстарші жінки: ймовірно їм важче адаптуватися, знайти роботу, вивчити мову, розширити своє соціальне коло. Вік дітей принципово не впливає на бажання повернутися, українці з дітьми шкільного віку дещо більше думають про те, щоб залишитись», – наголошується в результатах опитування.
Бажання залишитися або повернутися пов’язано з низкою обставин. Соціологи перелічили такі обставин від найбільш значущої до найменш значущої.
Дохід
Як з’ясували соціологи, для малозабезпечених Україна є привабливішою, тоді як для забезпечених привабливішою є вже Європа. Покращення рівня доходів після переїзду теж дуже суттєво впливає на бажання залишитися в країні перебування.
Віра в перемогу
Ті, хто не вірить у перемогу, точно хоче залишитись; ті, хто вважають, що перемога буде за кілька місяців, хочуть найбільше додому, йдеться в результатах опитування. Чим довше триватиме війна, тим менше бажання буде повертатися, резюмували соціологи.
Рівень володіння мовою
Ті, хто має високий рівень мови, здебільшого прагнуть залишитися за кордоном. «Мова – це і адаптація, і можливість працювати, мати доходи, спілкуватися, вчитися. Її відсутність і необхідність вчити (а вивчити мову може далеко не кожен, особливо в старшому віці) є суттєвою перепоною, бо жити без мови – це бути в соціальній ізоляції і мати низький соціальний статус та некваліфіковану роботу», – наголосили соціологи.
Ставлення місцевих, випадки дискримінації
Випадки дискримінації українців не сприяють бажанню залишитися. Ставлення місцевих також визначає динаміку: тепле ставлення сприяє бажанню залишитися, холодне – ні. Фактор корупції теж впливає: ті, хто давали хабар або вважають, що в країні є корупція, більше хочуть повертатися. Загалом чим кращі умови проживання в країні, тим менше бажання повертатися, резюмували соціологи.
Зайнятість
Найбільше охочих повернутися в Україну серед тих, хто не працює або працює в Україні. Хто знайшов роботу в Європі – більше вагаються. Соціологи зауважили, що 49% із тих, котрі виїхали до вторгнення, знайшли роботу. Для порівняння, серед тих, хто виїхав перед повномасштабною війною, таких 74%.
Найбільше працевлаштованих українців у Східній Європі (67%), найменше – у Західній Європі (35%). Найменше працевлаштованих українців, які приїхали з Півдня та Сходу країни, а також з Києва. Хто добре володіє місцевою мовою – більшість працевлаштовані.
Серед тих, хто працевлаштований, понад 80% мають роботу в країні перебування, 14% – в Україні або одразу в кількох країнах. Рівень працевлаштування серед чоловіків майже у 1,5 раза вищий, ніж серед жінок.
Серед тих, хто не працевлаштований, чверть перебувають в активному пошуку роботи, ще 39% думають над цим, водночас третина роботи не шукають. Найменше опікуються пошуком роботи українці, які перебувають у Західній Європі. Жінки менше думають над пошуком роботи, ніж чоловіки, особливо в середньому віці. Водночас, роботу шукають українці, які активно вивчають місцеву мову, мають відносно низькі доходи, приїхали відносно недавно і шукають варіанти як залишитися в країні перебування на довше.
Частота відвідування України, регіон України, тривалість проживання в Європі
Найменша кількість охочих повернутися в Україну серед тих, хто жодного разу не їздив в Україну з моменту переїзду. Йдеться передусім про українців, які виїхали зі Сходу та Півдня країни. Частота подорожей країною перебування чи Європою навпаки пов’язані із бажанням повернутися: ті, хто часто подорожують, частіше хочуть повернутися. «Можливо ті, хто хочуть повернутися, сприймають життя за кордоном зараз як можливість побачити країну поки вони тут – поєднання проживання і туризму (встигнути подивитися країну)», – припустили соціологи.
Водночас Тривалість перебування впливає лінійно: чим довше людина живе за кордоном, тим менше хоче повертатися в Україну.
Соціологи зазначили, що 60% з тих, хто виїхав після початку повномасштабної війни, ні разу не приїжджали в Україну.
з тих, хто поїхав після початку повномасштабної війни, відвідували Україну. Що стосується тих, хто все-таки відвідував Україну після виїзду, то чоловіки їздять додому рідше (69% не відвідували Україну жодного разу), ніж жінки (51%), бо вірогідно відчувають ризик поїздок в Україну, оскільки їх можуть не випустити назад. Також рідше їздять додому переселенці з дітьми, можливо з безпекових причин або через більшу складність витримати довгу дорогу.
«Відносно частіше їздять додому опитані, які перебувають у Східній Європі, це – найближче до кордону і до того ж тут перебуває більше українців, які переїхали ще до вторгнення. Відповідно найчастіше додому їздять українці, які виїхали з Заходу країни. Натомість більшість мешканців Сходу країни (64%), які втікали від війни, жодного разу не були в Україні. Аналогічна ситуація з мешканцями Півдня (60%). Схід та Південь – це гарячі точки, активний фронт та бойові дії, більша кількість обстрілів відбуваються саме в цих регіонах, тому вірогідно з міркувань безпеки, громадяни з цих регіонів і не приїжджають. Окрім того, частина Сходу та Півдня в окупації, є багато міст та селищ, які є частково або повністю зруйнованими, то просто немає куди приїжджати, навіть при бажанні», – наголосили соціологи.
Опитування проходило в період з 4 до 11 липня 2023 року включно серед українців, які проживають у 31 країні Європи. Було опитано 2116 українців методом CAWI (Computer Assisted Web Interviewing). Опитування було анонімним, респонденти отримували запрошення через
месенджери та соціальні мережі і проходили його на платформі Rating Online. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю
0,95: не більше 3,2%.
Основна частина опитаних (59%) перебуває в Європі близько року – це перша група міграції на початку повномасштабного вторгнення. Найбільше таких серед українців, які виїхали зі Сходу країни та Києва. Ще 8% перебувають в Європі близько півроку, 4% – кілька місяців. Найбільше таких серед українців, які виїхали з Півдня, зокрема, через підрив Каховської ГЕС. Разом з тим чверть опитаних перебувають в країні вже кілька років. Найбільше таких серед українців, які виїхали з Заходу та Центру країни, швидше за все на заробітки.