За давньою українською традицією, щоб стаття отримала схвалення (і відповідну дозу критики), треба вибрати одну з доступних опцій. Перша – сказати, що Зеленський на догоду росіянам саджає патріотів. А мав би відпустити Стерненка, тобто в цьому випадку вчинити не «по закону», а «по совісті». Друга опція – що посадив насправді одіозний суддя, який залишився Зеленському «в спадок» від Порошенка.
Є ще варіант, щоправда, з ризиком отримати відзнаку «біле пальто І ступеня», – подивитися на ситуацію як на приклад функціонування системи. Адже суть не в Стерненку, тобто не тільки в ньому. Суть в організації судової гілки влади.
Американська політика останніх років подарувала нам не лише можливість ставити на аватарки фотографії Джо Байдена з написом «Дякую!», а й користуватися терміном «глибинна держава» («deep state»). Дехто стверджує, що в США діє скоординована група високопоставлених службовців, які впливають на державну політику, не зважаючи на думку обраних президентів, сенаторів і конгресменів. Ще одне визначення «глибинної держави» – це ефективна співпраця чиновників та бізнесу, які можуть керувати країною, не озираючись на волю виборців. До когорти «справжніх господарів життя» традиційно зараховують військових, розвідників із доступом до секретних даних та виробників озброєння. Тобто виглядає все доволі солідно.
Росія не була б Росією, якби не підготувала звичний в таких випадках «наш ответ Чемберлену». Так, завдяки фантазіям Суркова з’явився ще й термін «глибинний народ». Мовляв, російська держава не має потреби приховувати власну репресивну суть, тому й нема поділу на «глибинну» і «зовнішню» (видиму) держави. Зате є «глибинний народ» (сучасний аналог «загадкової російської душі») – маса людей, недосяжна політтехнологам, соціологам, агітаторам тощо. І що в голові в середньостатистичного Ванюші – науці невідомо. Лише Путіну, який втілює волю народу.
Хоча ці терміни і виникли у специфічних умовах США та РФ, вони можуть передавати суть деяких феноменів і в інших країнах. Наприклад, спосіб думання представників влади в Україні.
Припустімо, що існує «фасадна» держава, де обирають президентів, депутатів, обговорюють особи міністрів чи прокурорів. Але є також якийсь провінційний «експерт», чия «експертиза» стає основою для передачі «труби» у власність Медведчука. Є суддя, який виносить вироки іменем України, а у вільний від роботи час прикрашає свій палацик бюстами Леніна і Сталіна. Є прокурори, які можуть не ходити на засідання в «справі Кернеса», а можуть видавати абсурдні звинувачення невинним людям. Є ніби реформи поліції, прокуратури та судової системи. А за цим «фасадом» сидить «глибинний» суддя Вовк, про якого ми всі знаємо. І тисячі маленьких «вовків», про яких невідомо широкому загалу. Фасади змінюються, суть залишається незмінна. «Глибинна держава» пропонує обраним депутатам, міністрам і президентам спокій, комфорт і повну підтримку. Взамін на непорушність їхнього ситого існування. Так «глохнуть» всі чудові антикорупційні ініціативи.
Коли американська «глибинна держава» (якщо вірити тамтешнім конспірологам) – це невелика група людей, яка паразитує на тілі держави справжньої, то в Україні все навпаки. Одиниці, які прагнуть жити за законом – це мізер, коли порівнювати з масою тих, хто формує «глибинне управління». Якщо «американські амбіції» – це світове панування, тотальний контроль і гонка озброєнь, то вершиною сподівань українських «змовників» є прості побутові радості. І дача в стилі необикоко. Спільним є хіба що можливість не зважати на волю виборців.
Часто прийнято називати нашу «глибинну державу» системою чи гідрою. Такі визначення передбачають можливість виправлення чи «відрубування голів». Це оманливі терміни. Я б назвав це грибницею. Утворення, присутнє на всіх рівнях, розгалужене, яке може існувати в будь-яких умовах. А тому санації не підлягає. Ні судова, ні прокурорська чи міліцейська грибниця не похитнеться, якщо «зрубати голову» чи щось там підкорегувати в системі. Доведено реформою поліції.
Причому тут гібридна агресія Росії? Росія – це сусідня грибниця. Яка живе за дуже схожими правилами, з тією лише відмінністю, що не змінює «фасаду». Тому митники із Закарпаття швидше знайдуть спільну мову з митниками з Камчатки, ніж з колегами по той бік західного кордону. Звісно, всіх можна корумпувати, але наші з росіянами «грибниці» – це плоть від плоті з усіма наслідками. Доведено реакцією силовиків на події 2014 року. І це ще одна причина закривати цю лавочку.
А в чому винен Зеленський? У тому, що продовжує спроби домовитися з грибами, щоб грибниця почала родити яблука. Пробує (чи імітує спроби, це на результат не впливає) перепрофілювати систему, яка апріорі не може бути перепрофільована. Система, створена для самовідтворення і самозбагачення. Що від неї можна вимагати? Вони навіть не хочуть, як їхні американські «колеги», керувати світом. Вони хочуть ще квартирку, годинник і на море. Які реформи, шановні?