19 липня на Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася світова прем'єра українського фільму.
Режисер картини - Олена Дем'яненко, сценарій написав Дмитро Томашпольський. Головні ролі виконали Катерина Молчанова, Іван Бровін, Мирослав Слабошпицький. Цікаво, що багато ролей у фільмі виконали не професійні актори, а режисери. Окрім Слабошпицького у кадрі можна побачити Влада Троїцького, Ірину Цілик, Вікторію Трофименко, Оксану та Марину Артеменко, Романа Ширмана тощо.
Роль Володимира Леніна стала останню роботою російського актора та опозиціонера Олексія Девотченка, який трагічно загинув напередодні свого останнього знімального дня саме у цьому фільмі.
«Олексій Девотченко не дознявся один знімальний день. Ми спілкувалися напередодні трагедії, він був дуже романтично налаштований стосовно подій в Україні. Ми не переписували нічого, трохи змінили розкадровку», - розповіла Олена Дем’яненко.
Олексій Девотченко у ролі Леніна
Чи стріляла Фанні Каплан у Леніна? Чи стала вона жертвою несправедливості?
За версією авторів фільму вона насамперед стала жертвою пристрасті до анархіста, а потому чекіста Віктора Гарського. Катерина Молчанова грає саме таке самозречення кохання, через якого спочатку йде на каторгу, а потім і на смерть.
Автори фільму використали одне із спогадів сестри Володимира Леніна про те, як юний Володя Ульянов під час повені привіз повний човен зайців, яких вбивав, коли вони, намагаючись врятуватись, скакали у його човен.
Олена Дем’яненко говорить, що ідея виникла в неї після того, як були опрелюдені документи у справі Фанні Каплан, а писати сценарій почали після того, як народився фінальний образ зайців, які рятуються уплав.
Одна із глядачів обурилась неправдоподібності цього образу. Сценарист та продюсер Дмитро Томашпольський відповів: «Ви маєте рацію. Зайці взагалі не вміють плавати».
Справді, умовність та гротескність стали основою фільму, який стрибає від жанру в жанр, від трагедії до фарсу, від пасторальної картинки до гострої сатири.
«Що стосується жанру, то стояла задача перетікати з кадру з кадр. Чистого жанру немає. Це була гра, фільм-діалог, існування якого можливо лише у контакті з глядачем», - наголосила режисерка.
Розглядати картину як історичний фільм аж ніяк не варто. Олена Дем’яненко і не претендує на це. Вона наголошує на тому, що не знає, хто насправді стріляв у Леніна.
«Ідея не полягала в тому, щоб зняти фільм про Фанні Каплан. Для мене це стало приводом поговорити про те, що таке історична правда, що таке історія, яку за моєї пам’яті переписували уже декілька разів. Фанні Каплан було головною злочинницею радянської міфології, тому розповідаючи про неї я мала змогу ділитися враженнями про те, чим для мене є історія. Мене не тішить, що фільм зараз став актуальнішим ніж тоді, коли ми починали його знімати. Тоді це були загальні роздуму, тепер фільм піднімає дуже конкретні питання», - говорить режисерка.
На фестивалі фільм брав участь у національному конкурсі. Організатори спочатку запланували лише один показ у не надто великому залі. Проте охочих подивитися картину виявилося так багато, що їм довелось швидко виправлятись та організувати ще один перегляд.
В український прокат фільм виходить 8 грудня.