Від четверга, 24 жовтня, в окремих українських кінотатрах розпочались попередні покази драми «Час жити». Прокат почнеться 31 жовтня. Світова прем’єра фільму відбулась у вересні на фестивалі у Торонто.
Стрічка може похвалитися зірковим тандемом, адже закохану пару грають Ендрю Гарфілд («Нова людина-павук», «Тік-так, бум!») та Флоренс П’ю, принцеса з другої частини «Дюни». Також вона грала у «Маленьких жінках», «Оппенгеймері» та інших картинах.
Щодо виконавиці головної жіночої ролі Флоренс П’ю, то її відрізняє широка різножанрова акторська палітра: від авторського фолк-горору до блокбастеру Marvel і від епічного сай-фаю до романтичної драми,
«Буває, що я розмовляю з людьми про фільми, і люди навіть не здогадувалися, що я там грала. Мені це дуже подобається. Для мене це і є акторська майстерність. Думаю: “ОК, спрацювало!”», – каже Флоренс П’ю.
«”Час жити” – це акторське кіно. Ще до початку фільму ви знаєте, чим усе закінчиться. Проте П'ю і Гарфілд роблять фінал вартим всієї подорожі», – пише Rolling Stone.
Про що фільм
Перспективна шеф-кухарка Алмут (Флоренс П’ю) випадково збиває машиною Тобіаса (Ендрю Гарфілд). Ця аварія кардинально змінює життя двох молодих людей, і стає початком неймовірного роману, який вкотре доводить, що кохання подекуди об’єднує абсолютно несхожих між собою людей.
Це – історія кохання та справжньої життєвої драми, яка претендує стати новою класикою у жанрі романтичних драм: поруч із таким фільмами, як «Солодкий листопад» та «Один день».
Режисером фільму став Джон Кроулі, у фільмографії якого –драма «Бруклін» та екранізація легендарного роману Донни Тарт «Щиголь». Сценарій до фільму написав Нік Пейн, який працював зокрема над масштабною сагою «Корона». А продюсерами виступили Бенедикт Камбербетч і Роберт Ааронсон (у титрах останній вказаний як Деніел Бацек; продюсер відомий за роботою з режисером Йоргосом Лантімосом над його стрічками «Вбивство священного оленя» та оскароносними «Бідолашними створіннями»).
За словами Флоренс П'ю, фільм «Час жити» розповідає про «найпростіші речі. А саме – про те, що всі ми тут, як я особисто вважаю, лише з однієї причини: щоб кохати і бути коханими».
«Треба було кричати, щоб тебе почули»
Британка Флоренс П'ю, котрій зараз 28 років, виросла другою молодшою з чотирьох дітей у «чудово галасливому та творчому» домі, повному митців. Її старший брат Тобі Себастьян зіграв принца Трістана Мартелла у «Грі престолів», а її старша сестра Арабелла Гіббінс є театральною акторкою та викладачкою вокалу.
«Кожен в нашій родині прагнув бути в центрі уваги. Тож треба було кричати, щоб тебе почули», – каже П'ю про своє дитинство, котре навчило її впертості та впевненості у собі.
Батько П'ю, ресторатор, ніколи не заперечував проти творчих прагнень доньки та взагалі ніяк її не обмежував.
«Він такий, як я: якщо не хочеш щось робити, то не роби цього», – описує Флоренс тата. Та окрім тата є ще мама, танцівниця та викладачка танців. І саме до її порад дослухалася Флоренс та все ж таки закінчила школу, хоча й не хотіла. На той момент вона вже отримала свою першу роль у кіно – у шкільній драмі про дівчаток-британок «Падіння» (2014) разом із Мейсі Вільямс (Ар’я Старк з «Гри престолів»). І таким чином професійний шлях Флоренс був визначений.
2015 року П'ю отримала роль у пілотній серії одного американського серіалу. Вона переїхала до Лос-Анджелеса, де зіткнулася з негативним досвідом, коли продюсери сказали їй схуднути. Серіал зрештою так і не вийшов, а сама акторка зізнавалася, що «коли шоу не вийшло в ефір, я усвідомила, яка була напружена – і яке полегшення відчула».
Після цього П’ю повернулася до Великої Британії, де почала активно зніматися. Зокрема, у фільмі «Леді Макбет» (2016), що приніс їй премію Британського незалежного кіно. 2018-го вона зіграла в історичній драмі «Король-розбійник» разом із Крісом Пайном, а також з'явилася в трилері з Ліамом Нісоном «Пасажир». Того ж року П'ю здобула успіх на британському телебаченні в мінісеріалі «Маленька барабанщиця».
«Чудові інстинкти» без класичної акторської освіти
Переломним в кар’єрі П'ю став 2019 рік, коли вона зіграла в трьох абсолютно різних фільмах. Вона втілила жінку із нервовим розладом у фолк-горорі студії А24 і режисера Арі Астера «Сонцестояння». Астер так висловився про зірку свого фільму: «Для людини, яка не має класичної акторської освіти, у неї чудові інстинкти».
Того ж року Флоренс продемонструвала комедійні таланти у стрічці «Боротьба з моєю родиною». І ще – зіграла Емі Марч, найтемпераментнішу з сестер у адаптації книги Луїзи Мей Олкотт «Маленькі жінки», знятою Ґретою Ґервіґ, котра також і написала сценарну версію роману. Ця робота принесла П’ю номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану.
Ґервіґ спеціально затримала графік «Маленьких жінок», щоб П'ю могла завершити зйомки у «Сонцестоянні», оскільки бачила в ролі Емі лише її.
«Мені потрібна була акторка, яка могла б реалізувати переосмислення ролі Емі Марч – наймолодшої та історично найбільш зненавидженої з чотирьох сестер Марча. Півтора століття Емі, яка цінує свою зовнішність і відкрито говорить про своє прагнення вийти заміж за багатого чоловіка, зображали як антагоністку душевної та бунтівної Джо Марч. Але зараз ми починаємо бачити Емі як інший, але не менш гідний тип героїні, котра просто прагне максимально використати свої шанси. Я знала, що ніхто інший не зміг би показати її так, окрім Флоренс. Вона має всі риси кінозірки, але водночас є характерною акторкою, а це – найкращий тип кінозірки», – каже режисерка.
«Чорна Вдова», «Оппенгеймер» і «Дюна II»
Після ролей у якісних, але все ж таки досить камерних проєктах, настала черга справжніх блокбастерів. 2021-го П’ю зіграла Єлену, названу сестру героїні Скарлет Йоганнсон у «Чорній Вдові» від Marvel (до речі, після цих знімань акторки добре потоваришували у реальному житті).
2023-го вийшов «Оппенгеймер» Крістофера Ноллана, де Флоренс втілила трагічний образ Джин Татлок – коханки Роберта Оппенгеймера, котра, за версією фільму, вчинила самогубство через закінчення їхніх стосунків (за історичною версією – через клінічну депресію).
Ну і нарешті у другій частині епічної «Дюни» Дені Вільнева акторка зіграла принцесу Ірулан, спадкоємицю всієї міжгалактичної Імперії Корріно.
Хоча ролі П’ю у цих фільмах не були головними, сама участь у таких масштабних проєктах однозначно вивела акторку у новий, вищий статус.
«Час жити» і досягати нових вершин
Стрічка «Час жити» від компанії StudioCanal, у каталозі якої улюблені мільйонами глядачів «Реальне кохання», «Гордість та упередження», «Бріджит Джонс» та інші культові романтичні фільми – новий етап у кар’єрі Флоренс П’ю. Адже це для неї – перший після «Сонцестояння» великий проєкт із головною роллю, проте – в зовсім іншому жанрі.
Оскільки «Час жити» кіно про кохання, неймовірно важливою для його успіху була «хімія» на екрані між виконавцями головних ролей. І між Ендрю Гарфілдом і Флоренс П’ю вона, на щастя, справді виникла.
«Це – буде “хімія” чи ні – неможливо передбачити. Я знав, що Флоренс – чудова акторка. Але це і все. Я не знав, чи вийде в нас добре працювати разом. Жоден із нас цього не знав. Але реальність перевершила будь-які мої найсміливіші очікування. Це незрівнянне відчуття. Немає способу порівняти мій досвід із Флоренс із будь-яким іншим, який я мав. У певному сенсі наша з нею робота – це один спільний акторський виступ. Наче ми зшиті разом», – каже Гарфілд.
Про те саме каже й режисер Джон Кроулі, порівнюючи тандем Гарфілда і П’ю з парою професійних тенісистів, які рухаються синхронно, наче передбачаючи дії одне одного.
«Це чарівно, кумедно і іноді ніяково: стосунки інших людей – завжди такі, І зрештою все це працює надзвичайно добре – завдяки Гарфілду, П’ю та їхній чудовій “хімії”», – пише про фільм Associated Press.
А що ж це за «хімія» така надзвичайна можна побачити у кіно.