16 січня 2025 року у кінотеатрах України стартує фільм «Пригоди Паддінгтона в Перу» – третя частина історії про наймилішого ведмедика у світі. І заразом – найуспішнішої британської кінофраншизи, перші два фільми якої зібрали в усьому світі близько 500 млн доларів.
Нова історія починається з того, що ведмедик у Лондоні отримує листа від черниці, яка керує перуанським Будинком для літніх ведмедів, де мешкає його тітка, ведмедиця Люсі. Черниця пише Паддінгтону, що Люсі дуже за ним сумує. Тож Паддінгтон і родина Браунів, котра прихистила його в Англії, вирушають за океан, щоб навідати стареньку. Але на місці дізнаються, що Люсі… зникла з будинку для літніх ведмедів, відправившись у загадковий квест. Щоб її відшукати, їм доведеться поплисти Амазонкою у глиб джунглів, для чого вони винаймають річковий катер під управлінням харизматичного капітана та його чарівної доньки. Але невдовзі пошуки тітоньки трансформуються у пошуки цілого зниклого міста – міфічного Ельдорадо.
До своїх ролей у нових «Пригодах Паддінгтона» повернуться улюблені актори: сімейство Браунів у складі Г’ю Бонневіль («Аббатство Даунтон»), Мадлен Гарріс і Самуель Джослін. Щоправда, тепер маємо нову місіс Браун: замість Саллі Гокінс її грає Емілі Мортімер («Мері Поппінс повертається»). І ще до акторського складу долучилися дві справжні суперзірки: володарка «Оскару» Олівія Колман, яка зіграла черницю, та Антоніо Бандерас у ролі капітана.
Тож, готуючись до походу у кіно на цей яскравий, смішний і теплий фільм, саме час дізнатися – а хто ж взагалі такий Паддінгтон, звідки він взявся та як зумів стати одним із символів Великої Британії.
Хто придумав Паддінгтона
Ведмедик Паддінгтон вперше з’явився 13 жовтня 1958 року у дитячій книзі «Ведмідь на ім’я Паддінгтон» британського автора Майкла Бонда. Загалом Бонд написав про нього 29 книжок, що розійшлися світом мільйонними тиражами та перекладені на понад 30 мов. Остання з них, «Паддінгтон у соборі Святого Павла», була опублікована 2018 року – вже після смерті автора, якого не стало у 2017-му.
Натхненням для Бонда став самотній плюшевий ведмедик, якого він помітив на полиці в магазині в Лондоні напередодні Різдва 1956 року. Бонд пояснював, що ведмедик виглядав «доволі засмученим», і він купив його як подарунок для своєї дружини.
Цей ведмідь надихнув Бонда написати історію, і за десять днів він завершив свою першу книгу. Автор назвав ведмедика Паддінгтоном, оскільки на той час жив неподалік станції з такою назвою, і вирішив, що це буде гарне ім’я для персонажа. Донька Бонда, Карен, пізніше казала: «Якби він жив в іншій частині країни або не подорожував потягами, ідея про ведмедя, якого знайшли на станції Паддінгтон, могла б ніколи не з’явитися».
Книга була вперше опублікована 13 жовтня 1958 року видавництвом William Collins & Sons.
З роками ведмедик Паддінгтон став одним із найулюбленіших персонажів дитячої літератури і справжнім культурним феноменом Великої Британії. Актор Стівен Фрай, який став голосом аудіокниги про Паддінгтона, назвав його «великим британським символом – із його чарівністю, гумором, духом пригод та щедрістю».
Що спільного у Паддінгтона і дітей-біженців часів Другої світової
Хоча всі історії про Паддінгтона дуже добі і світлі, за ними стоять дуже сумні і трагічні події.
Майкл Бонд був дитиною під час Другої світової війни і згадував, як бачив евакуйованих дітей з Лондона, яких переселяли до його рідного міста Редінґа, де його батьки відкрили свій дім для таких дітей.
А 2010 року у листі до продюсерки фільмів про Паддінгтона Розі Еллісон, Майкл поділився, що до їхнього дому також приїжджали діти з нацистської Німеччини: «Ми приймали єврейських дітей, які часто вечорами сиділи перед комином, тихо плачучи, бо вони не знали, що сталося з їхніми батьками. І ми також не знали…».
Коли ведмедик Паддінгтон прибув до Лондона, на його шиї був ярлик із написом «Будь ласка, подбайте про цього ведмедика». А Бонд, пригадуючи дітей-біженців на вокзалах, розповідав: «У них усіх на шиї були ярлики з іменем та адресою, а в руках – невеличкі валізки чи пакунки з найціннішими речами. Тому, в певному сенсі, Паддінгтон був біженцем, і я вважаю, що немає сумнішого видовища, ніж біженці».
Чому ведмедик опинився за океаном
Говорячи про те, що Паддінгтон в певному сенсі біженець, Бонд не мав на увазі, що ведмедик тікав від війни. Але він все одно помандрував за океан не від хорошого життя.
Ведмедик родом із Перу, де, після того, як він у віці лише кількох тижнів залишився сиротою через землетрус, його виховувала тітка Люсі (та сама, котру він розшукує у новому фільмі).
Коли тітка Люсі переїхала до будинку для літніх ведмедів, вона вже не мала змоги дбати про небожа і вирішила відправити його до Великої Британії. Навчивши його досконало говорити англійською, тітка Люсі домовилася, щоб той потай сів у рятувальний човен на кораблі.
Зрештою, Паддінгтон прибув на залізничну станцію «Паддінгтон» у Лондоні, де його знайшли містер і місіс Браун. Він, одягнений лише в старий капелюх, сидів на маленькій валізці біля бюро знахідок, а на шиї був ярлик із написом: «Будь ласка, подбайте про цього ведмедика. Дякую».
А поки цей фільм не вийшов у прокат, не варто нудьгувати! Адже в онлайн-кінотеатрі SWEET.TV можна знайти світові та українські новинки кіно, перевірену часом класику, культові серіали та інші унікальні кінопропозиції. Зі SWEET.TV вечір гарантовано буде цікавим!
Не зумівши відмовити у такому простому проханні, містер і місіс Браун забрали Паддінгтона до свого дому, де він тепер і живе – разом із Браунами, їхніми двома дітьми, Джонатаном і Джуді, та економкою місіс Бьорд.
Брауни вирішили назвати нового члена своєї сім’ї Паддінгтоном на честь місця, де його знайшли, хоча пізніше ми дізнаємося, що в Перу Паддінгтона звали Пастусо – на честь його дядька.
До якого виду ведмедів належить Паддінгтон
Натхненням для створення образу Паддінгтона став андський ведмідь (Tremarctos ornatus).
Це – єдиний вид ведмедів, що мешкає в Південній Америці. Багато з андських ведмедів (але не всі!) і мають кільця світлого хутра навколо очей – від білуватого до жовтуватого, – що створює враження, ніби вони носять окуляри. Через це їх також називають очковими або окулярними ведмедями.
На відміну від вигаданого ведмедика Паддінгтона, який є надзвичайно товариським, реальні андські ведмеді не є соціальними тваринами: вони зазвичай живуть поодинці і збираються разом лише під час сезону розмноження, який триває з квітня до червня.
Незважаючи на великі розміри (дорослі особини досягають 1,5–1,8 метра у висоту і важать близько 160 кг), андські ведмеді чудово лазять по деревах у пошуках їжі, якщо на землі її бракує. Хоча вони всеїдні, їхній раціон переважно складається – ні, не з сендвічів із мармеладом, але з рослинної їжі: лише близько 5% їхнього харчування припадає на м'ясо. Загалом андські ведмеді харчуються фруктами, ягодами, кактусами та медом. А ще їх вирізняє надзвичайне терпіння: повідомлялося, що вони можуть сидіти на дереві кілька днів, очікуючи, поки дозріють фрукти. Та якщо з фруктами зрештою не склалося, андські ведмеді доповнюють свій раціон м’ясом – дрібними гризунами, птахами та комахами, що робить їх найбільшими хижаками Південної Америки.
На жаль, андський ведмідь стикається з численними загрозами. Основна з них – знищення людиною їхнього середовища існування. Через це даний вид класифікується як вразливий Міжнародним союзом охорони природи (IUCN).
Друг Її Величності і посол UNICEF
Паддінгтон давно вже став справжнім символом Великої Британії. І це певним чином було передбачено у книжках, адже ведмедик має… два дні народження – так само, як і британські монархи.
В Англії є традиція офіційно святкувати дні народження короля або королеви в день, який не є фактичним днем народження. Її започаткував король Георг II у 1748 році. Річ у тім, що він народився у листопаді, який у Великій Британії не відрізняється гарною погодою. І через це вольовим королівським рішенням просто взяв і переніс свій день народження на червень, поєднавши його святкування зі щорічним військовим парадом, який відбувався влітку. Ось так і виникла традиція офіційного святкування дня народження монарха у червні.
До чого ж тут Паддінгтон? Просто коли його знайшли, Паддінгтон не був упевнений у своєму віці, тому Брауни вирішили почати відлік з нуля. Вони також вирішили, що він матиме два дні народження на рік, які ведмедик святкує 25 червня та 25 грудня.
Покійна королева Єлизавета II також була шанувальницею Паддінгтона. І це знайшло своє відображення у зворушливому відео до Платинового ювілею її правління, в якому є епізод, де Паддінгтон завітав до Її Величності на чаювання. Режисер Френк Котрелл-Бойс, який працював над цим відео, зазначив, що «Паддінгтон втілює так багато цінностей, яких вона дотримувалася, адже Паддінгтон – це про доброту, терпимість, привітність до незнайомців, ввічливість; усе це пов’язано з характером Її Величності та цінностями, які вона втілювала протягом всього життя».
На жаль, за кілька місяців після виходу цього відео Її Величності не стало, тож чаювання з Паддінгтоном стало для багатьох її останньою появою в ефірі. І фото з цього чаювання ми зможемо побачити в епізоді нового фільму, на що був отриманий спеціальний дозвіл Букінгемського палацу. Коментуючи це, продюсерка фільму Розі Елісон каже: «Королівська родина була рада рішенню додати це фото у фільм. Але ми не хочемо робити з цього велику подію, адже Паддінгтон – дуже скромний персонаж».
Доброта, терпимість і наполегливість Паддінгтона зворушили не лише королівську родину, але й таку велику та серйозну структуру, як UNICEF. 2017 року організація оголосила про унікальне партнерство з культовим ведмедиком Паддінгтоном, щоб сприяти захисту прав дітей у всьому світі. З того часу це партнерство зібрало 7,1 млн фунтів стерлінгів і подарувало знання та досвід Паддінгтона багатьом дітям у різних куточках світу.
Та ким би не був Паддінгтон – біженцем, знаменитістю, королівським гостем чи послом UNICEF, – головне, що він завжди залишається собою. Таким, яким ми його знаємо і любимо: щирим, добрим, трошки незграбним, але незмінно ввічливим і чарівним. І саме із таким Паддінгтоном ми знову зустрінемося у кіно вже 16 січня прийдешнього року!