Вночі з 26 на 27 лютого у Лос-Анджелесі оголосять переможців премії «Оскар». Нагадаємо, що лідером за кількістю номінацій є фільм «Ла Ла Ленд». Він представлений у рекордних14-ти категоріях, у тому числі, в головних: найкращі фільм, режисер, сценарій. Раян Гослінг та Емма Стоун, які зіграли головні ролі у фільмі, номіновані в категоріях «найкращий актор» та «найкраща актриса». По 8 номінацій мають фільми «Прибуття» та «Місячне світло».
«Ла Ла Ленд» зібрав уже переконливий жмут нагород, серед яких і «Золотий глобус», і премії гільдій продюсерів та режисерів, тож можна сміливо вважати саме цю картину фаворитом оскарівських перегонів.
Усі номінанти на «Оскар». Їх доля вирішиться за кілька годин
Проте часто рішення Американської кіноакадемії бувають непередбачуваними, тим більше, що основна номінація зібралася сильна. Напередодні розв’язання головної кіноінтриги року ZAXID.NET вирішив нагадати про фільми, які змагатимуться за звання найкращого фільму року.
Лінгвістичні контакти першого ступеня
«Прибуття» Дені Вільнева на перший погляд здається черговим Sci-Fi-фільмом про вторгнення інопланетян. Але дуже швидко виявляється, що все набагато складніше. І цікавіше.
Професорка лінгвістики Луїза Бенкс, яка спеціалізується на рідкісних мовах у чудовому виконанні Емі Адамс, намагається зрозуміти прибульців та вступити з ними у контакт. А зрозумівши їх, вона отримує змогу зрозуміти себе та опанувати власне життя. Від першого і до останнього кадру це фільм Емі Адамс. Дивно, яким чином вона залишилась без номінації.
Щодо сюжету, то на екрані ніби-то нічого не відбувається, дія ніби тихенько тліє, проте спостерігати за вишуканою режисурою та віртуозною грою надзвичайно цікаво.
Окрім головної, «Прибуття» має номінації: «найкращий режисер», «найкращий адаптований сценарій», «найкращий оператор», «найкращий звук», «найкращий монтаж», «найкращий монтаж звуку», «найкраща робота художника».
Сучасний вестерн з Альбіону
«Будь якою ціною» Девіда Маккензі – сучасний вестерн із напрочуд харизматичним шерифом у виконанні Джефа Бріджеса. Брати-лузери вирішують навідатися до кількох банків, які багато років безбожно обкрадають своїх боржників.
Розслідування зухвалих пограбувань з грубим почерком увінчає кар'єру шерифа Маркуса, який збирається на пенсію. Але куди усіх героїв приведе ця дивна справа?
Ковбої, індіанці, бандити, пограбування, перегони та розкішні техаські краєвиди - британець Девід Маккензі у своєму першому американському фільмі зібрав усі класичні ознаки вестерну.
Проте він додав старому жанру сучасного звучання. А от чіткої межі між добром і злом, цивілізацією і беззаконням, позитивними та негативними героями, які є ознакою класичного вестерну, тут немає. І це додає картині актуального звучання та багатогранності доброї драми.
Фільм номіновано також за сценарій, монтаж та чоловічу роль другого плану.
Пацифізм під час битви
«З міркувань совісті» Мела Гібсона – велике американське кіно про ІІ Світову війну, засноване на реальних подіях. Десмонд Досс був адвентистом сьомого дня. Десмонд поклявся, що відмовиться від насильства і ніколи не візьме до рук зброю, але це не завадило йому стати добровольцем після того, як японці завдали удару по Перл-Харбору.
Фільм витриманий у традиціях «Врятувати рядового Раяна»: масштабні картини війни, пацифізм та шляхетність.
У головній ролі - Ендрю Гарфілд, герой нової «Людини-павука» та «Мовчання». Саме завдяки йому уся історія виглядає переконливою. Він справедливо номінований на нагороду за найкращу чоловічу роль.
Також фільм номіновано у категоріях: найкращі режисура, звук, монтаж та монтаж звуку.
Довга дорога додому
«Лев» Гарта Девіса теж базується на реальних подіях, про які свого часу (років 5 тому) багато писали ЗМІ. Фільм розповідає про хлопчика з індійських нетрів, який у 5 років загубився. Йому вдалося вижити й знайти новий дім в Австралії. 25 років по тому він вирішує розшукати свій дім та зустрітися з матір'ю.
Мабуть, це найслабший фільм у номінації. В першу чергу через те, що фільм є дещо затягнутим та драматургічно незграбним, а для повноцінної драми йому бракує емоцій. Хоча перша, індійська, частина заворожує.
Проте принадою фільму є акторські роботи. Тод не дивно, що Ніколь Кідман та Дейв Пател номіновані за найкращі жіночу та чоловічу ролі другого плану.
Також картина має номінацію за найкращі адаптований сценарій, операторську роботу та саундтрек.
Драма біля моря
«Манчестер біля моря» Кеннета Лонергана – маленька драма про маленьку людину, яка дивним чином опинилась на гребені преміальної хвилі.
Манчестер біля моря – містечко у Новій Англії. Головний герой, сантехнік Лі Чандлер (Кейсі Аффлек) не хоче нічого знати, крім роботи. Одного разу йому повідомляють про раптову смерть брата від інфаркту. На правах найближчого родича він має стати опікуном свого племінника.
От такий сюжет. Проте справа виявляється зовсім не у ньому, а у передісторії, яка пояснює усі вчинки головного героя. Тут ми залишаємо побутовий простір життєвої драми, щоб опинитись у високій трагедії.
Трохи затягнути та нуднувата перша половина фільму повністю компенсується другою. І, без сумніву, центром картини є Кейсі Аффлек. Він уже отримав за цю роль «Золотий глобус». І саме його вважають найімовірнішим володарем «Оскара».
Так само у номінації - Мішель Вільямс за жіночу роль другого плану, за чоловічу роль другого плану номінований Лукас Хеджес. Є у картини номінації за режисуру та сценарій.
Минулого року довкола «Оскара» виник расовий скандал. Чорношкірі актори та режисери звинуватили Академію у недостатній увазі до них. Проте наявність цього року в основній номінації трьох фільми про проблеми афроамериканців важко назвати просто кон'юнктурою.
Невидимі цифри, видимі перемоги
«Приховані фігури» Теда Мелфі – ще одна драма, основана на реальних подіях. В оригінальній назві фільму - Hidden Figures - ховається дуже цікава гра слів. З одного боку, це «невидимі цифри», тобто математичні розрахунки, які є основою роботи будь-якої техніки, а, отже, і основним фундаментом прогресу. З іншого боку, це «приховані фігури», тобто люди, які проробили колосальну роботу в масштабах цілої нації, залишаючись невідомими. Через стать та колір шкіри.
Нещодавно американська письменниця Марго Лі Шеттерлі написала бестселер «Американська мрія і нерозказана історія чорношкірих жінок-математиків, які допомогли виграти космічні перегони».
Три подруги працюють у NASA. Вони талановиті математики, але не мають жодних шансів на підвищення, адже вони – чорношкірі жінки.
Зняти таку історію можна по-різному. У Мелфі виходить дуже теплий та ніжний фільм, який дивишся із посмішкою.
Його також номіновано у категоріях: «найкраща жіноча роль другого плану» (Октавія Спенсер) та «найкращий адаптований сценарій».
Життя за парканом
«Огорожі» зняв Дензел Вашингтон, більше знаний як актор. Він став другим афроамериканцем, який отримав «Оскар» за найкращу чоловічу роль і першим, який має дві статуетки. Цього року він має шанс додати до них третю за історію колишнього бейсболіста, який збирає сміття на вулицях Пітсбурга. Він намагається забезпечити свою сім'ю в Америці 1950-х, де расове питання все ще залишається відкритим.
Фільм знятий за п'єсою Огаста Вілсона, яка отримала у 1987 році Пулітцерівську премію. П’єса перенесена на екран дбайливо, беж жодних кінематографічних експериментів. Вийшов такий собі театр на екрані, маленьке, старанне кіно, що, утім не заважає щиро співчувати героям та отримати велику насолоду від віртуозної акторської гри.
До речі, Дензел Вашингтон грав Троя Макссона на Бродвеї в постановці 2010 року, що що отримав театральну премію «Тоні».
Фільм також номінований за найкращі чоловічу роль (Вашингтон), жіночу роль другого плану (Віола Девіс) та адаптований сценарій.
Історія неуспіху
На відміну від «Огорож», «Місячне світло» Баррі Дженкінса не бажає залишатись просто ще однією драмою, ще одним фільмом про чорношкірих та геїв. Це фільм, що шукає нові художні засоби, нові слова та нові знаки, що зможуть творити нові сенси.
Хуан (Махершала Алі), авторитетний драгдилер, стає для мовчазного малюка наставником та таким собі недільним татом. Справжній батько маленького Шайрона пропав, а мати (Наомі Гарріс) – наркоманка.
Фільм ділиться на три частини, де головний герой, Шайрон – хлопчик, підліток, чоловік, намагається усвідомити свою ідентичність. Ні, він не стане ані бейсболістом, ані музикантом. Він не залишить рідний район.
Баррі Дженкінс розповідає історію Шайрона з такою вірогідністю, що вона видається мало не автобіографією. Проте це – екранізація драми Тарела Елвіна Маккрені.
Незвична, проте чесна історія неуспіху – неймовірно зроблена історія про рани, які ніколи не загояться. Без світла у кінці тунелю.
Проте картина про нетрі Маямі знята, як це не парадоксально, із тихою ніжністю.
Усього лише друга картина в кар'єрі 37-річного Дженкінса вже завоювала «Золотий глобус» та має вісім номінацій на «Оскар». Крім головної вона має номінації: «найкраща чоловіча роль другого плану» (Махершала Алі), «найкраща жіноча роль другого плану»(Наомі Харріс), «найкращий режисер», «найкращий оператор», «найкращий адаптований сценарій», «найкращий монтаж», «найкращий саундтрек».
Яку б з нагород не отримав цей абсолютно довершений фільм, справа буде не у тогорічному расовому скандалі.
Чому ж «Ла Ла Ленд»?
Ну і нарешті лідер, «Ла Ла Ленд» Деміена Шазела, за який ламають списи й кінокритики, і глядачі. Мабуть, жоден фільм давно уже не викликав таких запеклих суперечок. Його звинувачують у легковажності, його називають шедевром, а він собі потихеньку збирає усі можливі нагороди. Нагадаємо, що фільм став рекордсменом: на «Золотому глобусі» він переміг в усіх номінаціях, в яких був.
Що стало причиною такого шаленого, нечуваного успіху зовсім молодого режисера? Мабуть, те, що за зовнішньою легкістю мюзиклу, танцями та піснями під яскравим сонцем Лос-Анжелеса таки причаївся багатоплановий фільм.
Бурхливий роман двох невдах - актриси Мії (Емма Стоун) та джазового музиканта Себастіана (Раян Гослінг) стає для них обох драбиною у небо, до мрій та успіху. Проте чим краще складається їх кар'єра, тим важче стає зберегти стосунки.
Вінтажний жанр став для Шазела не лише засобом віддати данину золотій добі Голлівуду (та й «Шербурським парасолькам» до купи), а приводом для блискучого кіноексперименту.
У кіно є й елегантний монтаж, і вміння вибудовувати за лискучим фасадом складну багатошарову структуру, іронія, ідеальне відчуття ритму. Навіть певна технічна недосконалість, що відрізняє фільм від найкращих класичних зразків мюзиклу, стає свідомим інструментом, який загострює конфлікт між коханням та амбіціями.
І, мабуть, головною знахідною Шазела є ігри з часом: він перекидає героїв (а головне, глядачів) з епохи в епоху часом лише одним телефонним дзвінком.
Мабуть, єдиним проколом є Раян Гослінг у головній ролі, проте його штивність і багатозначність досить ефектно контрастує із вібруючою енергією Емми Стоун. Та й дівчатам він подобається.
Чудовий фінал з одного боку суперечить традиціям голлівудського геппі-енду, з другого ставить руба питання: а що таке, цей геппі-енд.
І яким би не був «енд» оскарівських перегонів для «Ла Ла Ленду», «геппі» чи не дуже, варто запам’ятати це ім’я: Деміен Шазел, одна із головних надій Голлівуду.
Ну і номінації, окрім найкращого фільму: «найкраща чоловіча роль» (Раян Гослінг) «найкраща жіноча роль» (Емма Стоун) «найкращий режисер» «найкращий сценарій» «найкращий оператор» «найкращі костюми» «найкращий звук» «найкращий монтаж» «найкращий монтаж звуку» «найкраща пісня - City of Stars» «найкраща пісня - Audition (The Fools Who Dream)» «найкращий саундтрек» «найкраща робота художника-постановника».
Про «Оскар» в Україні
Ну і щоб уникнути типового голлівудського фіналу – трохи про сумне.
Кінокритик Сергій Васильєв проаналізував, скільки українських глядачів подивились номінантів в основній категорії у кінотеатрах.
Вестерн «Будь-якою ціною» Девіда Маккензі у серпні-вересні 2016-го подивилися близько 7 тис. глядачів, фантастичний фільм «Прибуття» Дені Вільньова у листопаді-грудні – 192 тис. глядачів. Кінопрокат мюзиклу «Ла Ла Ленд» триває від 5 січня. Поки що стрічку побачили 118 тис. глядачів.
«Лев» Гарта Девіса вийде у прокат 2 березня, «Приховані фігури» Теда Мелфі - 27 квітня. Наразі невідомо про долю кінопрокатів «З міркувань совісті» Мела Гібсона, «Огорож» Дензела Вашингтона, «Манчестер біля моря» Кеннета Лонергана та «Місячного світла» Баррі Дженкінса.
Але ми все одно будемо дивитись «Оскар» та сперечатись про рішення Кіноакадемії, бо все це – про кіно.