Виставка Антона Ковача камерна і навіть без назви, однак на ній він показав два своїх художні лика: модерно-експериментальний та етюдний з натюрмортами і пейзажами.
«Є ружі Божі – так їх в нас, в Ужгороді, називають - і іриси, і піони. Це традиційна наша школа живописна – я стараюся її підтримувати. Любов до квітів у мене, мабуть, генетично передалася. Я їх вирощував, коли мені було 12 років. Мама не мала дочки, то я виконував цю місію», — розповів митець Антон Ковач.
А ще він обожнює малювати Карпати на пленерах. Митець бере в них участь майже з десяток років. Викроює час поміж працею викладача в Ужгородському коледжі мистецтв імені Ерделі та у Закарпатському художньому інституті.
«Антон стає о четвертій годині ранку, щоб з Ужгорода добратися в Славське, з пересадками інколи. На половину десятої він приїжджає до Славського. Легко поснідавши, він іде в гори щось малювати. Малює інтенсивно, швидко – день, два, три – і вже мусить їхати назад, бо має зустріч зі студентами», — поділився спогадами художник Орест Косар.
Твори у художника народжуються швидко: з першого погляду і на одному подиху – «а-ля пріма». Більше часу, приблизно дві третини, зізнається художник, витрачає на сучасне мистецтво – нефігуративне. Через філософсько-богословські засоби він передає, до прикладу, свої роздуми про час, який минає, чи солодку мить життя, яка вже не повториться.
«Наприклад, Великдень для Антона Ковача не щось таке помпезне: гаївки, багато людей, паски, хрести. Ні, це, можливо, кілька писанок, фрагмент стола, десь квіти. Легка голубінь, яка може бути тільки весною. Десь пробиваються перші тони ніжних трав. Якесь таке пробудження, Воскресіння, Великдень», — розповіла мистецтвознавець Олена Кісь-Федорук.
Вихованець Ужгородського училища, а згодом й Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва Ковач брав участь у різноманітних виставках Польщі, Словаччини, Німеччини, Угорщини. А у 2003-му навіть став володарем премії імені Ерделі та Бокшая за розписи храму Покрови Пресвятої Богородиці в селі Приборжавське Виноградівського району.