Ільмі Умеров – член Меджлісу кримськотатарського народу, багаторічний керманич Бахчисарайської районної державної адміністрації (2005–2014), а доти – заступник голови Верховної Ради і віце-прем’єр Ради міністрів Автономної республіки Крим. На посаду очільника Бахчисарайського району він був призначений після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка. Зберегти владне крісло йому вдалося і за часів Віктора Януковича: Умерова спочатку звільнили, але під тиском громадськості за кілька тижнів перепризначили. Співбесіду з ним особисто проводив тодішній президент.
Коли навесні 2014 року на півострові почав розгортатися сепаратистський сценарій, Ільмі-ага публічно заявив, що вважає незаконним «референдум» про «приєднання» Криму до Росії й закликав кримчан не брати у ньому участі. Це був чи не єдиний голос протесту з боку українського державного службовця в автономії, адже тоді багато чиновників переходили на бік окупантів. Незважаючи на чітку проукраїнську позицію і неприйняття анексії, Умеров усе ж залишився на посаді, щоправда, ненадовго. Хоча міг би й далі працювати головою районної адміністрації, якби перестав називати нову «владу» окупантами та визнав півострів російським.
На ці умови Ільмі-ага не погодився – й у серпні 2014-го подав у відставку, щоб зберегти обличчя. «Я весь час говорив, що як тільки доведеться вибирати між держслужбою в Росії та відставкою, я оберу відставку», – сказав тоді політик, який не зрікся власних переконань, залишився в Криму і разом зі своїм народом переживає чергове життєве випробування.
«Створити альтернативу Меджлісу нереально»
– Кримські татари мирно протестували проти окупації півострова в лютому-березні 2014 року, у переважній більшості не брали участі у псевдореферендумі про «приєднання» Криму до Росії та загалом не сприйняли його анексію. Як Кремль і нова «влада» намагалися завоювати вашу прихильність?
– Відразу після анексії «влада» пропонувала кримським татарам співпрацю. Ішлося про кілька посад в уряді й районних адміністраціях. Найбільша обіцянка прозвучала 11 березня 2014 року, ще до «референдуму». Тоді була ухвалена постанова Верховної Ради Автономної республіки Крим про співпрацю з Меджлісом, його визнання і 20% квоту для кримських татар у структурах виконавчої та представницької влади.
Довкола цих питань ми вели переговори до самого «референдуму» і деякий час після нього, незважаючи на те, що більшість членів Меджлісу виступала проти співпраці з окупаційною «владою». Хоча ми тоді й не використовували таких термінів, як «окупанти», просто казали «нова влада». Але ми все-таки делегували двох наших представників: Ленура Іслямова на посаду віце-прем’єра, який серед іншого мав би курувати кримськотатарське питання, і Заура Смирнова на посаду голови Республіканського комітету у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян.
Утім наші стосунки дуже швидко охололи. Іслямов, здається, і місяць не пропрацював віце-прем’єром. Його звільнили. У травні 2014 року мала відбутися зустріч із президентом РФ Володимиром Путіним. Спочатку планувалося, що на неї поїдуть лідер Меджлісу Рефат Чубаров і муфтій Криму Еміралі Аблаєв. Однак уночі, напередодні поїздки, представництво президента РФ у Криму змінило склад учасників, і замість двох наших членів Меджлісу в Сочі поїхали 15 осіб, які нікого не представляють. Тоді Іслямов заявив: «Якщо голова Меджлісу Чубаров не поїде на цю зустріч, то і віце-прем’єр, якого делегував в уряд Меджліс, також не поїде». Це стало основною причиною його звільнення з посади.
Коли готували «Конституцію Республіки Крим», в неї справді внесли положення про три державні мови: російську, українську та кримськотатарську. Але на практиці ця норма не виконується. Обіцянки повернути національну топоніміку й запровадити 20% квоту для кримських татар швидко забули. До цієї теми вже не поверталися, наші стосунки з новою «владою» розладналися.
– Коли кримські татари відчули, що вони не спрацюються з російською адміністрацією? Адже після анексії Меджліс із важким серцем погодився делегувати у «владу» своїх окремих представників.
– Більшість членів Меджлісу з перших днів говорила про те, що ми не спрацюємося з новою «владою», що не треба висувати на посади своїх людей. Я, як і Рефат Чубаров, намагався налагодити якийсь місточок із «владою», щоб мати можливість вирішувати проблеми народу і попереджувати наслідки анексії. Узагалі, нам треба було зайняти різку позицію з першого дня, але ми це зробили через певний час.
Стосунки Меджлісу з республіканською «владою» майже припинилися, вони епізодичні. Але на місцевому рівні відносини практично не змінилися, тому що є побутові, соціальні й земельні питання, пов’язані з облаштуванням кримських татар і дотриманням їхніх прав. На місцях керівники знають лідерів кримськотатарської громади і співпрацюють із ними.
– Спроби розколоти кримськотатарський національний рух відбувалися і за української влади, особливо за часів Януковича, який переформатував під себе Раду представників кримськотатарського народу, де члени Меджлісу були в меншості. Чи вдається до подібної практики Росія, створюючи організації «хороших» і «правильних» кримських татар, які всім задоволені?
– Спроби створити альтернативу Меджлісу відбуваються. Ідеться про дві організації: «Кримська єдність» і «Крим». Першу очолює Сейтумер Нейметуллаєв, колишній голова Генічеської райдержадміністрації на Херсонщині, а другу – Ремзі Ільясов, віце-спікер так званої Держради Республіки Крим. Їх навіть протиставляли один одному. Ільясову завжди нагадували: якщо він раптом буде не дуже лояльним і зговірливим, то на противагу йому є Нейметуллаєв. Те ж саме зробили з муфтіятом. Як альтернативу Духовному управлінню мусульман Криму створили Таврійський муфтіят, підсадили муфтія на подібний гачок і нині він активно співпрацює з «владою».
Нещодавно «Кримська єдність» і «Крим» заявили про об’єднання. Напевно, вони хочуть зробити альтернативу Меджлісу. Але це нереально, тому що Меджліс – це представницький орган. По-перше, треба організувати процедури виборів. А по-друге, такі організації не мають електоральної підтримки у кримськотатарському середовищі. Вони спираються на чиновників і залежних людей – представників малого, середнього і навіть великого бізнесу, які думають, що таким чином вони зможуть розвиватися. Їх підтримують не більше 3-5% громадян. Вони роблять помилку за помилкою, зокрема коли закликають відмовитися від плану створення національної кримськотатарської автономії. Проте ідея любові до Росії серед кримських татар не сприймається апріорі.
«Мета кримської "влади" – тримати людей у тотальному страху»
– Після оголошення персонами нон-ґрата у Криму Рефата Чубарова і Мустафи Джемілєва, арешту заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза і виїзду на материк частини його членів робота органу ускладнилася. Як удається долати ці труднощі, зважаючи на те, що «прокуратура» Криму припускає визнання Меджлісу «екстремістською організацією» і його подальшу заборону?
– Звісно, умови і можливості для роботи різко погіршилися. Раніше у кожного підрозділу Меджлісу був свій офіс. Нині в нас немає жодного з них. Офіси, які належали громадським організаціям, перебувають під арештом. У Бахчисараї ми орендували одне з приміщень у міської ради, а в нас його просто відібрали. У нас жоден регіональний меджліс, а тим паче центральний, не має свого офісу. Ми проводимо наради або вдома у когось, або у кав’ярнях. Це організаційний бік справи, що призводить до певних труднощів.
Я вже не кажу про те, що в нас був нехай і невеликий, але хоча б якийсь парк автомобілів. Вони теж під арештом. Керівник фонду «Крим», у приміщенні якого працював Меджліс, перебуває в Києві. Фонд не функціонує. Проблеми з оргтехнікою менше нам заважають, адже в багатьох є айфони, айпади і комп’ютери.
Ще одна складність полягає у тому, що Рефату Чубарову заборонений в’їзд у Крим, його голос у складі Меджлісу має вагу. Крім нього,сім членів Меджлісу перебувають на материковій Україні, п’ять осіб (муфтій і чиновники) не ходять на засідання у принципі, а є кілька людей, які ходять рідко. Частина збирається в Києві, в кабінеті Чубарова, ми збираємося в Криму, вмикаємо «Скайп» і набираємо кворум, необхідний для відкриття наради. І тільки потім починаємо ухвалювати необхідні рішення. Поки у нас це виходить.
Реальність, у якій ми перебуваємо, передбачає, що заборона Меджлісу цілком можлива. Жодних рішень немає, а є тільки нерозумні й безпідставні заяви, зроблені винятково тому, що комусь так захотілося. Мабуть, у РФ так буває.
– Погрози на адресу Меджлісу і загалом кримських татар активізувалися на тлі громадянської блокади півострова з боку материкової України. Ця акція справді так вплинула на позицію окупаційної адміністрації, що вона вирішила відповісти новими переслідуваннями й зайнятися близьким оточенням організаторів блокади, які живуть у Криму?
– Думаю, це не реакція «влади» на саму блокаду, а її реакція на підтримку блокади у кримськотатарському середовищі. Мета тиску – тримати людей у тотальному страху, всіх залякати. Те, що вилучали під час обшуків у відомої журналістки, екс-заступниці гендиректора каналу ATR Лілії Буджурової, повертали наступного дня, хоча раніше так не робили. Це була акція заради акції.
Щодо самої блокади – ми ж не ставили за мету морити Крим голодом. Якщо Україна підтримує анексовану територію потоком товарів і має з нею прибуткову торгівлю, це якось аморально. Ці гроші йдуть у кишеню РФ і тих, хто прийняв окупаційну «владу».
Потоки товарів мають бути переорієнтовані. Нехай постачають їх через Керченську переправу, а там є певні труднощі: паром не завжди працює, тому що наближається зимовий період або оголошують штормове попередження. Через блокаду в Криму виникли деякі проблеми. Голоду, правда, немає, і думаю, що й не буде. Асортимент продуктів зменшився, погіршився, ціни підскочили, але ніхто не жаліється. Щось же виробляють і в самому Криму, це ж не якийсь мертвий і повністю дотаційний регіон. Люди викручуються, а у «влади» виникли проблеми з переправою, є ажіотаж довкола Керченського моста, який ніяк не можуть спроектувати, не кажучи вже про те, щоб збудувати.
– Наскільки нині зростає роль Всесвітнього конгресу кримських татар у вирішенні проблем корінного народу Криму? Які інструменти впливу має цей орган, аби Україна і світ не забували про анексований Крим, його мешканців та порушення міжнародного права?
– Перший Всесвітній конгрес кримськотатарського народу відбувався шість років тому в Криму. Він мав інші мету й завдання, ніж тепер. Тоді ми говорили про культурні зв’язки та роботу з діаспорами. Нині ж роль конгресу на міжнародному рівні має зрости. Якщо у попередні роки ми не проводили жодної проміжної зустрічі, то за останні півроку координаційна рада конгресу збиралася тричі: були розподілені функції її членів, призначені відповідальні за регіони й діаспори. Що більше утискатимуть Меджліс, то більше зростатиме роль його членів, які живуть на материковій частині України, і загалом Всесвітнього конгресу на міжнародній арені. Переконаний, Крим повернеться в Україну, у складі якої він набуде статусу Кримськотатарської Автономної республіки Крим.