15 травня народився один із нобелівських лауреатів, народжених в Україні, – Ілля Мечников. Обидві його дружини тяжко хворіли на інфекційні захворювання: перша померла від туберкульозу, друга ледве пережила черевний тиф. Спершу він у відчаї намагався скоїти самогубство. Особистий досвід й безсилля тодішньої медицини певною мірою вплинули на його наукові інтереси. Досліджуючи, як організм бореться з інфекціями, Мечников відкрив механізм фагоцитозу та заклав основи сучасної імунології. Ці знання згодом допомогли лікарям ефективніше боротися з інфекційними хворобами і рятувати мільйони життів. А ще він заклав основи геронтології – науки про старіння, і пояснював, як прожити до глибокої старості, очевидно, усвідомивши помилки юності.
У 181 рік від дня його народження розповідаємо, де пройшло дитинство і юність видатного біолога та як він дійшов до свого відкриття.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Навчання екстерном
Ілля Мечников народився 15 травня 1845 року в селі Іванівка на Харківщині. Як пишуть дослідники, Мечникови виводили родовід від молдавських бояр Спафаріїв. За однією з версій, спочатку їхнє прізвище звучало як «Спадаренко» (від молдавського слова «спадар» – меч). Прізвище Мечников є русифікованим його варіантом, його змінили після еміграції у Російську імперію в XVIII ст.
Його батько був поміщиком, в минулому – офіцер царської охорони в Санкт-Петербурзі, звідки переїхав у свій маєток на Харківщині. Мама Емілія була дочкою Лева Неваховича, єврейського письменника з Летичева. Саме вона найбільше сприяла кар’єрі наймолодшого із п’яти дітей – Іллі.
Згодом сім’я переїхала до Харкова. Майбутній вчений навчався у Другій харківській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. З дитинства цікавився природою, вивчав рослини, тварин і комах, читав своїм одноліткам лекції, а щоб вони слухали – платив їм гроші. Ще підлітком він відвідував лекції в Харківському університеті, а у 16 років уже опублікував свою першу наукову статтю.
Спершу Мечников думав навчатися у Вюрцбурзі, та все ж вступив на природниче відділення Харківського університету, яке завершив екстерном – чотирирічний курс він пройшов за два роки.
Доктор наук у 23 роки
Ілля Мечников зробив дуже стрімку наукову кар’єру. У 18 років опублікував у Німеччині своє перше наукове дослідження. У 19 – закінчив університет. Після цього працював у Німеччині та Італії, досліджував морських безхребетних і співпрацював із земляком, зоологом Олександром Ковалевським. Їхні наукові праці настільки вразили європейських учених, що молоді дослідники отримали престижну премію Карла Ернста фон Баєра. На той момент Мечникову було лише 22 роки.
Уже в 23 роки він захистив докторську дисертацію та почав викладати в Новоросійському університеті в Одесі. Окрім того, він розробляв біологічні методи боротьби із сільськогосподарськими шкідниками.
Особисті трагедії та дві спроби самогубства
Особисте життя Мечникова було непростим. Його перша дружина Людмила Федорович хворіла на туберкульоз і померла через чотири роки після шлюбу. Після її смерті Мечников у розпачі прийняв велику дозу морфію, але вижив.
Через два роки 30-річний професор Одеського університету одружився з 17-річною студенткою Ольгою Білокопитовою. Цей шлюб також був бездітний. Коли дружина захворіла на черевний тиф, Мечников і собі ввів збудник поворотного тифу, намагаючись померти разом з нею. Обоє тяжко перехворіли, проте видужали.
Не прижився у Російській імперії
У 1886 році разом з колегою Миколою Гамалією Ілля Мечников заснував в Одесі першу в Російській імперії і другу у світі бактеріологічну станцію, де робили щеплення від сказу.
Проте працювати в імперській науковій системі було складно: вчений постійно конфліктував із консервативними колегами та чиновниками. Зрештою він прийняв запрошення Луї Пастера й переїхав до Парижа, де очолив лабораторію в знаменитому Інституті Пастера. Згодом Мечников став заступником директора і саме там здійснив свої найважливіші відкриття.
У 1913 році Мечникова запрошували у Петербург на посаду директора Інституту експериментальної медицини. Вчений відмовився повертатися до Російської імперії.
Науковий прорив і Нобелівська премія
У 1882 році під час досліджень на Сицилії Мечников спостерігав за личинками морських зірок. Він помітив, що особливі клітини оточують і поглинають чужорідні тіла. Так вчений відкрив фагоцитоз. Мечников дійшов висновку, що подібним чином людський організм захищається від бактерій та інфекцій. Ця ідея стала основою клітинної теорії імунітету.
Зараз фагоцити – один із ключових елементів імунної системи, проте в часи Мечникова його теорія викликала гострі суперечки серед учених Європи. Втім, на початку XX століття відкриття Мечникова остаточно визнали в науковому світі. У 1908 році він разом із німецьким ученим Паулем Ерліхом отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини за дослідження імунітету. Праці двох учених заклали основу сучасної імунології.
Досліджував старіння
Останні роки життя Мечников присвятив дослідженням старіння людини. Саме тому Мечникова часто називають одним із піонерів геронтології – науки про старіння.
Він вивчав, як харчування, бактерії кишківника та спосіб життя впливають на довголіття. Вчений популяризував кисломолочні продукти й вважав, що вони допомагають сповільнювати старіння.
Тіло заповів науці
Ілля Мечников помер у Парижі 15 липня 1916 року у віці 71 року після чергового інфаркту. Як справжній науковець, він заповів своє тіло для медичних досліджень, а після цього – кремувати. Урна з його прахом досі зберігається в Інституті Пастера, в якому він працював до кінця життя.
Відкриття Мечникова стали фундаментом сучасної медицини, а його ім’я сьогодні носить Одеський університет, наукові установи та вулиці в різних країнах світу.
У матеріалі використана інформація зі сайтів Вікіпедія, «Сторінки історії», «Стус Центр», Odesa memory.