Зміни мають значення тільки тоді, коли вони проектують майбутнє, спонукають нас до подальшого розвитку і вселяють надії на краще прийдешнє… Якщо кроки до реформування тієї чи іншої галузі є тільки поверхневою машкарою застарілих процесів, то чи можемо ми говорити про реальні зміни? Чи насправді ми рухаємося вперед? Чи готуємо суспільство і державу до реальних змін?
На жаль, ні! І це прикро!
Реформа поліції остаточно провалена? У мене напрошується надто жорстка відповідь - «так». Впродовж року-півтора, за час роботи нових поліцейських, ця правоохоронна структура майже повністю себе дискредитувала. І це пов’язано не з фіктивними показниками, а якраз із реальністю: поліцейські «боролися» з незаконною торгівлею на вулицях міст, стріляли один в одного через погану координацію дій, часто потрапляли в ДТП… одним словом займалися не тим, що повинні були робити. Вони так і не показали той високий професіоналізм, на який чекали мільйони українців, не стали надією, не змогли вселити віри у серця людей, які так цього потребували після звершення Революції Гідності!
Ще з самого початку було очевидно, що за гарною картинкою нової поліції ховається некомпетентність, легковажність і звичайний піар чинної влади. Теперішні події є підтвердженням цього сумного явища. Змінили назву структури, набрали нові кадри, але ситуація не дуже і змінилася. Точніше змінилася, але ці зміни майже рівносильні – десь ситуація покращилась, а десь стала набагато гіршою. І якби це були звичні повсякденні процеси, то нічого б страшного у стагнації ми б не вбачали… проте… ми пережили революцію, а отже отримали шанс на нові сподівання. Отримали новий вотум довіри, надії і сенсу…
Автор цих рядків може бути суб’єктивним, але на мою думку, не потрібно було поспішно, рубаючи все під корінь, реформувати правоохоронні органи, не можна було навідріз відмовлятися від «старих» кадрів. Ми мусили ретельно вивчити кожного правоохоронця, дізнатися про його професійні якості і потенціал. Ентузіасти – це добре. Але професіонали із високим моральним рівнем – набагато краще!
Але, на превеликий жаль, із самого початку ми довірилися грузинським фахівцям – Еці Згуладзе та Хатії Деканоїдзе (за свою роботу в органах вони так і не прозвітувалися перед українцями), а тепер призначаємо фахівця старої системи, яку так цуралися, відкидали (День міліції скасували).
А цього тижня нинішня влада, очевидно, змінила свої пріоритети, призначивши на керівника поліції людину, яка працює в правоохоронних органах майже 30 років – Сергія Князєва. Особисто знаю цю людину як хорошого оперативника зі стажем та беззаперечним досвідом.
Сергія Князєва рекомендувала конкурсна комісія, до неї запитань практично немає, але чи не було це намагання влади зняти з себе відповідальність. Тоді ж яка комісія призначала попередників? Варто чітко окреслити завдання нового керівництва, чи Сергій Князєв буде виправляти помилки попередників, але перед тим, як щось будувати, то варто ретельно проаналізувати, що лишилося – фундамент чи руїни…
Ще кілька місяців тому попереднє керівництво Національної поліції вважало досвід роботи в органах внутрішніх справ як один з недоліків і більшість цих людей потрапили під люстрацію. Тепер виникає інше питання – наскільки широкі будуть повноваження у нового очільника Нацполіції, аби йому дійсно вдалося покращити криміногенну ситуацію. Раніше за ситуацію в правоохоронних органах відповідав керівник міліції певної території, а зараз департамент внутрішньої безпеки, підрозділи боротьби з економічних злочинів, протидії боротьби з торгівлі людьми, боротьбі з кіберзлочинністю і найпарадоксальніше патрульна поліція підпорядковуються напряму Міністерству МВС…
З огляду на вище написане, можемо констатувати, що в Україні намарно проводять реформи - лише для звітності перед країнами-спонсорами, а не для результату. Виникає логічне питання – чи професіонали прийшли до влади на хвилі Революції Гідності? І що буде далі з такими псевдореформами? А українським чиновникам хотів би вкотре нагадати, що згідно з Конституцією України влада зобов’язана захищати честь та гідність кожного українця.