– Ви думаєте Тимошенко так просто свої смаки полярно змінила? Впевнений, її викрали інопланетяни. На жаль, з такими людьми доводиться мати справу.
Фьодор Сваровскій - поет, журналіст, і просто цікавий співрозмовник. Цікавий тому, що здатен спокійно й відверто говорити про Росію культурну і політичну; тому що знайшов зовсім нову форму для віддзеркалення сучасної дійсності, яка виявилася ефективним способом стукатися через Інтернет в серця читачів.
Пропонуємо Вашій увазі ексклюзивне інтерв'ю з Фьодором Сваровскім, записане під час його першого візиту до Львова на XV Форум видавців.
- Чому всі прагнуть бути роботами?
- Насправді так називається лише один вірш, це не маніфест роботизму, а навіть, можливо, зовсім навпаки. Особисто я цього не стверджую.
- Ви себе ідентифікуєте як поета-фантаста. Чому?
- Зовсім так себе означити не можу, але оскільки пишу вірші фантастичного змісту, то частково таки-так. У різних людей складається різне враження від того, що я роблю. Мої твори точно за змістом можна поділити на дві групи - фантастичного змісту і життєвого. Наприклад, видавець Дмитро Кузьмін публікує лише мої життєві вірші, а фантастику не бере.
Щодо фантастичних віршів, то я шукав засіб, який дозволив на старі сенси подивитися по-новому. Проблема сучасної літератури - прози і поезії - так звана проблема автора, яка обговорюється уже років тридцять. Пряме авторське висловлювання девальвоване. Роблячи пряме висловлювання, і ототожнюючи себе з цим висловлюванням, автор себе підставляє. Оскільки є дуже багато інших сенсів, це виглядає несерйозно. Звичайно, є багато авторів, які з серйозними мінами продовжують наполягати на своєму, але в цілому, методологічно, багатьом читачам і авторам пряме авторське висловлювання видається неповноцінним.
Оскільки ж сенси, які транслюються мистецтвом, - вічні, незмінні, потрібно знаходити нові способи розповідати про ті ж самі речі, щоб вони виглядали по-свіжому. Як свого часу в епоху модернізму вигадали спосіб відсторонення, зараз відбувається вигадування, як мені здається, певних квазіреальностей, які дозволяють поглянути на речі по-новому. Використання матеріалу наукової фантастики - один із таких прийомів. На філософському рівні питання занесення життя на Землю від інопланетян мене не цікавить, але як естетичний матеріал, гумус, - це цікаво.
- А звідки ви черпаєте натхнення для фантастичної поезії?
- З цим немає жодних проблем, потрібно увімкнути телевізор і переглянути серію якого-небудь фантастичного серіалу. Одну зі своїх поем я написав після того, як втретє в житті переглянув фільм Карпентера «Тварюка», - дуже смішний. Я із задоволенням дивлюся ідіотські фантастичні серіали. Наприклад, «Інтерпрайс», «Атлантіс». Часом з них можна просто нотувати. Я не наполягаю, що я автор, я просто переписую, і звертаю увагу на дещо інші аспекти.
Полюбляю й читати фантастику. Наприклад, в дитинстві на мене дуже велике враження справив письменник Сергій Снєгов. Він написав космічну оперу - цикл «Люди як боги». Він писав це в тюрмі, під час репресій. Чудово. Складно інтегрувати його в історію світової літератури, але мені це подобається.
- Крізь ваші твори звучить іронія...
- Мій батько каже, що проблема у спілкуванні зі мною в тому, що не завжди можна зрозуміти серйозно я говорю чи ні. У мене нема іронії автора, але можна її знаходити в тому, що я пишу. Псевдоіронія - насправді теж хороший прийом. У сьогоднішній культурній ситуації, так, як ми тепер звикли сприймати мистецтво, певні речі можуть видаватися смішними, хоча за років десять, може, будуть виглядати зовсім не смішними.
- А як ви для себе визначаєте сьогоднішню культурну ситуацію?
- Останні 20 років для будь-яких видів мистецтва ситуація переломна. Йде пошук нової мови, і навіть нових сенсів, які можна було б цією мовою висловлювати, передавати. Через те, що ситуація переломна, в один час співіснують автори і авторські методики не те що зовсім різні, а взагалі такі, які відносяться до різних епох. Й існують цілком рівноцінно. Приклад, Андрій Любка, з яким ми виступали в тандемі під час Літературного фестивалю. Він - представник доволі класичного модерністського верлібру, який існує вже років 50, я ж представник іншого напрямку. Прямих історичних паралелей з приводу моєї творчості я намацати не можу, але відчуваю різницю між нами двома. І ми існуємо паралельно, говорячи на абсолютно різних мовах про абсолютно різні речі, нас сприймають. Така солянка в сучасному мистецтві. Проте дати інтегральне визначення, що глобально відбувається в мистецтві, складно.
- ЖЖ - новий шлях до читача?
- Так. Це новий канал комунікації, доволі ефективний. Наприклад, в Росії тираж популярного видавництва Дмитра Кузьміна складає 300-600 екземплярів. Він видає дуже багато книг, але малими тиражами, тому що поезія не затребувана суспільством аж надто. І ці книги, досить, що їх мало, можна придбати в невеликій кількості місць.
Тим часом Інтернет доступний для всіх. Є цілий ряд авторів, в яких ЖЖ - тисячники, і коли вони публікують у ЖЖ свої вірші, то їхня аудиторія опосередковано може доходити до 10 тисяч чоловік.
Для мене ЖЖ. - канал професійного спілкування. Проте я помітив, що чим більше стає френдів, тим менше вони залишають коментарів. Канал починає втрачати свою актуальність, усі з часом стають лояльними до автора журналу. Тому багато хто з часом їх закриває, перестає вести.
- Як ви ставитеся до того, що відбувається в сучасній Росії? До того, що робить влада?
- Мені це не подобається. Можу сказати, що серед літераторів таких, кому це подобається, може, й набереться десяток, більшості не подобається. І навіть людям радикально націоналістично налаштованим це не подобається. Я не буду вдаватися в розбір путінсько-медвєдєвського режиму, але все це погано пахне. Це поганий смак, щонайменше.
- Чи впливає ця ситуація на ваше життя, можливості?
- Поки що жодного впливу на мої життєві можливості я не відчув, але настрій псується. Коли в 2000 році Путін прийшов до влади, і ще ніхто не розумів, що він буде робити, я прекрасно пам'ятаю, що в мене були певні надії. Я бачив світле майбутнє для себе і для своєї сім'ї.
Нещодавно ж я покинув газету «Ведомости». Йдучи з редакції, я чітко усвідомлював, що газета може догратися, її просто закриють, і в такому випадку я втрачу роботу. Тобто негативне відчуття у людей є.
А ще торік я брав участь у «Марші незгідних». На щастя, я уникнув неприємностей, але всіх били.
Якщо політика, у якій є зараз, як культурний, так і власне політичний вектор, буде набирати силу, то думаю, Росії в тому вигляді, в якому вона є зараз, не буде. Може просто розпастися. Для зміцнення держави не робиться нічого, навпаки є речі, які можуть сприяти виникненню сепаратистських настроїв. Хоча зараз ще для цього не має підстав, але така політика може призвести до їх виникнення.
- Складається враження, що серед росіян, навіть молоді, побутує ностальгія за СРСР. Це так?
- В мене теж є таке відчуття. Росія - велика країна, люди живуть різні. Просто наше телебачення зараз все державне, займається державною пропагандою, і зокрема допомагає підігрівати ностальгію за радянськими часами. Насправді, в країні олігархічний державний капіталізм. Правлячий клас не хоче справжнього соціалізму, але естетично він їм близький. Це ми бачимо з телебачення в Росії. Це погано. Це може привести до занепаду і руйнування держави.
Жодного щеплення від комунізму і марксизму, на жаль, зроблено не було. І не те, що старші люди, а представники молодого покоління кажуть, що їм подобається марксизм. Це такий собі молодіжний неглибокодумний марксизм. Адже більш-менш освічені люди мали б помічати його теоретичні недолугості. Одна з них - тема додаткової вартості, яку нібито віднімають в робітників. Це не так. Додаткову вартість беруть з покупця, так на ділі відбувається. І чому зараз потрібен рух робітничого класу, якщо робітничий клас складає лише 1% від населення Землі, навіщо для 1% створювати преференції?
Проте, якщо вибирати краще з гіршого, то, як на мене, імперіалізм, як ідея, є кращою, ніж націоналізм. Націоналізм - це бомба сповільненої дії. Він приводить до розпаду держави і страждання мас людей.
- Може, все це - марсіанська зараза?
(Сміється) - Так, вона поширюється, і я помічаю її не тільки в Росії. Це почалося з Болгарії. Зараз це і у вас поширюється, в Криму. Взагалі люди на верху не здорові, вони інфіковані. Ви думаєте Тимошенко так просто свої смаки полярно змінила? Впевнений, її викрали інопланетяни. На жаль, з такими людьми доводиться мати справу.
- Які у вас враження від Літературного форуму, Львова?
- Львів - прекрасне місто. Мені показали найцікавіші місця, пам'ятки архітектури, мені сподобалося. Атмосфера у вас дуже симпатична. Що ж до Форуму, то цілісне враження мені важко скласти, адже відвідати усі заходи, почути всіх не можливо навіть фізично. Тому враження, швидше, мозаїчні, але позитивні.
Фото зі сайту www.expert.ru