Ну що ж, те, чим ми так переймалися, таки сталося: у Конгресі Сполучених Штатів запущено механізм, спрямований на усунення президента Джо Байдена від влади. Спікер палати представників республіканець Кевін Маккарті оголосив про офіційне розслідування, яке може запустити процес імпічменту.
Що ж, ситуація для нас доволі прикра, адже передовсім на чинному главі Білого дому тримається міжнародна коаліція, яка забезпечує військову допомогу для України. Він, так би мовити, був і є її стрижнем. У Кремлі вже єхидно потирають ручки, сподіваючись на розправу з ненависним Байденом.
Проте насправді підстав для переживання – мінімум мініморум. Спробуємо розібратися в цьому «кейсі Байдена». Республіканці-ініціатори імпічменту намагаються довести, що Джо Байден причетний до корупції, зловживання владою та перешкоджання правосуддю. Проте головним фігурантом кейсу виступає на сам президент, а його син – Гантер Байден. Його підозрюють у брудних методах ведення бізнесу, униканні чесного оподаткування, незаконному зберіганні зброї тощо. Проти Гантера вже й так ведеться федеральне розслідування, і він співпрацює зі слідством.
І вже відштовхуючись від гріхів сина, республіканці намагатимуться довести, що й сам президент замастив свої руки, отримав якусь вигоду з його незаконної діяльності. Зокрема, лунали звинувачення Байдена в нібито отриманні прибутку, коли той ще обіймав посаду віцепрезидента з 2009-го по 2017 рік. Окрім того, главі Білого дому закидали, що він прикривав своє чадо від справедливого покарання.
Чи є в ініціаторів імпічменту незаперечні докази, які підтверджують давні звинувачення на адресу президента, чи є в них, як то кажуть американці, smoking gun? Навряд чи. Наразі всі слухання, які досі організовували республіканці в Конгресі, не виявили жодних конкретних доказів будь-яких порушень закону чинним президентом.
9 серпня цього року Комітет з нагляду та підзвітності Палати представників Сполучених Штатів оприлюднив своє розслідування щодо Гантера Байдена. Голова комітету Джеймс Комер продемонстрував, зокрема, банківські рахунки, які свідчать про отримання фігурантом розслідування коштів з Росії, України та Казахстану за часів віцепрезидентства його батька. Виявлено платежів на понад 20 млн доларів, які родина Байденів і її бізнес-партнери отримували з-за кордону. Водночас сам Комер визнав, що за ці гроші «жодних послуг, вочевидь, не було надано, окрім доступу до мережі Байдена, зокрема самого Байдена». Він додав, що комітет продовжить відстежувати грошовий слід, аби «визначити, чи закордонні діячі були націлені на Байдена, чи президент Байден скомпрометований чи корумпований і чи наша національна безпека не під загрозою».
Зрозуміло, що запуск офіційного парламентського розслідування щодо президента може дати конгресменам-республіканцям більше повноважень для отримання інформації з Білого дому та інших джерел у пошуках доказів можливих порушень. За словами Маккарті, республіканці вже виявили докази у вигляді телефонних дзвінків, грошових переказів «та інших дій, які малюють картину культури корупції в родині Байдена».
Що ж, можливо в процесі слідства щось і вдасться накопати. Проте навряд чи це «щось» виявиться настільки суттєвим, щоб шокувати суспільство, щоб змусити навіть демократів обуритися діями свого лідера й виступити проти нього.
Так, Палата представників найімовірніше проголосує за імпічмент Байдена. Проте під час розгляду в контрольованому демократами Сенаті всі надії на успіх заходу буде зарубано.
Пригадуєте, щось схоже ми вже спостерігали під час президентства Дональда Трампа, який уперше за всю історію Сполучених Штатів пережив аж два імпічменти. І обоє провалилися, причому саме в Сенаті. Першого разу однопартійці Трампа просто мали більшість у вищій палаті Конгресу. Пригадуєте? Тоді експрезидентові закидали зв'язок із Кремлем, завдяки якому той і зміг потрапити до Білого дому.
А от другого разу Трампа звинуватили в підбурюванні своїх прихильників до штурму Капітолію 6 січні 2021 року, щоб не допустити оголошення результатів виборів президента, на яких переміг Джо Байден. Причому процедура з усунення Трампа від влади могла б закінчитися за кілька днів до інавгурації Байдена. Тоді б главою держави на кілька днів міг стати тодішній віцепрезидент Майк Пенс. На той момент демократи контролювали не тільки Палату представників, але й Сенат. Щобільше, деякі сенатори-республіканці готові були виступити проти Трампа.
І от у вирішальний день голосування за обвинувальний вердикт проголосувало 57 сенаторів, проти – 43. Утім такий результат виявився не достатнім. Для успішного імпічменту потрібно було 67 голосів за. Причому напередодні голосування така кількість прихильників імпічменту Трампа нібито назбирувалася. Бо й серед республіканців багато було незадоволених неврівноваженою й непередбачуваною поведінкою Трампа. Однак так звана «низова партія» в переважній більшості виступала за нього. Тож багато хто з бунтівних республіканських сенаторів налякався перспективи втратити популярність серед виборців і дав задню. Навіть попри те, що напередодні виступав з різкою критикою експрезидента.
А в нинішній ситуації у прихильників імпічменту Байдена взагалі немає жодних шансів на успіх. Тому увесь процес можна розглядати радше як передвиборчий крок республіканців, спрямований на те, щоб дискредитувати чинного главу держави, який найвірогідніше виграє праймеріз у Демократичній партії і балотуватиметься на наступну президентську каденцію. І найімовірніше на президентських перегонах він стане на прю все з тим же Трампом.
Та чи не стане запущена процедура імпічменту вагомим дискредитаційним чинником для Байдена? Сумнівно. Хіба б дійсно під час розслідування було виявлено якусь вкрай обтяжливу для президента обставину, здатну перетворитися на «чорного лебедя». Політичні аналітики стверджують, що ймовірність такого розвитку нікчемно мала.
Але припустімо «найгірше»: Трамп виграє президентські вибори 2024 року й повертається в Білий дім. Чи стало б це катастрофою для України? Поміркуймо.
Ще зовсім недавно, готуючись до президентських перегонів, Трамп зробив доволі «неприємну», як видалося українцям, заяву щодо російсько-української війни. В інтерв'ю програмі Sunday Morning Futures на телеканалі Fox News він запевнив, що закінчить війну в Україні за 24 години. Наведемо повну цитату:
«Я дуже добре знаю Зеленського, і я дуже добре знаю Путіна, навіть краще. І у мене були хороші стосунки, дуже хороші з ними обома. Я б сказав Зеленському: "Досить. Ви повинні укласти угоду". Я б сказав Путіну: "Якщо ви не укладете угоду, ми дамо їм дуже багато. Ми дамо [Україні] більше, ніж вони коли-небудь отримували, якщо доведеться". Я укладу угоду за один день. За один день».
Чому нам ця цитата дуже не сподобалася? Бо ми вирішили, що Трамп натякає на припинення військової допомоги Україні, тож Києву волею-неволею доведеться відмовитися від реконкісти. Адже експрезидент і близькі до нього політики-республіканці неодноразово критикували чинний американський уряд за надто щедру допомогу для України. Закликали більше уваги приділяти Америці.
Однак пригадаймо, схожі побоювання в нас були й 2016 року, коли Трамп виграв президентські вибори, перегравши демократку Гілларі Клінтон. А що виявилося згодом? Що все далеко не так погано, як нам здавалося. Білий дім зняв заборону на поставку Україні летальної зброї, яка існувала за президентства Барака Обами, і ми нарешті отримали довгоочікувані «Джавеліни». Пригадаймо, як активно Трамп взявся за розв’язання «сирійського питання». Як 2018 року без вагань дав команду здійснити ракетний обстріл Дамаска і Хомса, не особливо переймаючись можливістю вразити російські позиції.
Розвіяти страхи українців з цього приводу спробував і Курт Волкер, якого Трамп свого часу поставив курувати українське питання. На початку вересня він перебував у Києві, тож зустрівся з українськими журналістами і прокоментував у розмові з ними наведену вище заяву американського експрезидента щодо закінчення війни за один день.
«Він (Трамп, – ред.) каже: "О, я б закінчив війну за один день". Але він не каже, як саме. І я думаю, що він розуміє, що через півтора року хто знає, як це буде виглядати», – пояснив Волкер.
Чи зумів розвіяти страхи? Не надто. Утім, як він резонно зауважив, до інавгурації наступного президента ще цілих 17 місяців. А повномасштабна війна триває вже 19 місяців, і он скільки вже змінилося. Росія зі жвавого наступу перейшла в глуху оборону. Втратила вже більшість зі завойованих на початку інвазії територій. Україна досягла паритету в бойовій техніці, а в деяких аспектах починає й переважати ворога. Українці рухаються вперед, маючи чітку ціль. Москва ж шукає шляхів зупинки бойових дій і проведення мирних перемовин.
Маємо надію, що до наступної інавгурації у Вашингтоні українці досягнуть мети, а отже ім’я чергового шефа Білого дому не гратиме особливої ролі. Якщо ж ні, то, як радить той же Волкер, пригадаймо історію з Афганістаном. Вивести звідти американські війська першим пообіцяв ще Обама, щойно став президентом 2009 року. «Він сказав, що ми збираємося вивести війська з Афганістану через 18 місяців. Ну ось, минає 18 місяців, а ми не виходимо з Афганістану. А причина досить проста. Це була б катастрофа. І він завжди хотів придумати спосіб вивести нас із цих війн, але він завжди був реалістом, розумів, що інтереси країн, інтереси світу, інтереси США диктують, щоб ми продовжували», – розповів Волкер.
Потім аналогічні заяви робив і Дональд Трамп, ставши президентом. Але війська в Афганістані так і залишилися аж до наступного президента. І лише Байден зважився на цей крок… І завершилося це, як ми знаємо, прогнозованою катастрофою. Чи захоче для себе такої слави наступний президент? Аж ніяк. Бо перемога України однозначно в інтересах Вашингтона. Програш України став би й для самих Сполучених Штатів катастрофою значно жахливішою, ніж талібсько-афганська.
Так що переживати за запуск процесу імпічменту нам, українцям, зовсім не варто. З іншого боку, дуже прикро, що це вже стає поганою традицією в США. Традицією, яка розділяє американське суспільство. На радість кремлівським завсідникам.