Зустріч Віктора Януковича з інтелігенцією під час його перебування у Львові 12 квітня – може, і не головний, але точно найбільш таємничий епізод цього візиту. Все, що вирвалося на широкий загал з цієї зустрічі – це декілька хвилин вітального президентського слова.
Одразу після того, як Віктор Янукович закінчив розповідати про неможливість сталого розвитку без духовності і життєву необхідність безперервності людської пам’яті, операторів і фотографів вивели із дзеркальної зали Палацу Потоцьких, а решті журналістів виключили трансляцію. Останнє, що вони почули від хазяїна Межигір’я – це представлення першого мовця, Романа Лубківського. Далі – зачинені двері і тиша динаміків.
Ні, це не було сюрпризом – представників ЗМІ попередили, що саме так воно і буде, ще до приїзду у оточений міліцією Палац Потоцьких. Не було сюрпризом і те, що під час так званого «брифінгу» у новому терміналі львівського аеропорту журналістам дозволили поставити гарантові лише три запитання – хоч про це і не попереджали, і на підхід до мікрофона записалося більше десяти осіб (у зненацька відрубаному Даркою Чепак хвості опинився і автор цих рядків, якому дуже кортіло запитати у президента, що ж той думає про висловлення недовіри Львівською облрадою Михайлові Костюку і чи читає він взагалі усі ті незліченні політичні звернення, які обласна рада йому надсилає).
Цього варто було сподіватися, бо вже стало звичкою, що під час поїздок до Львова персона номер один не виблискує прозорістю і готовністю публічно спілкуватися поза форматом робочих нарад. Такий він вже у нас містичний, наш президент – навіть туди, де його попередник Віктор Ющенко, його радник Ганна Герман і його вірний віце-прем’єр Борис Колесніков журналістів без проблем допускають, він закриває двері.
І кат би з нею, з тією зустріччю з старанно підібраною інтелігенцією, якби одразу після неї не почала випливати доволі інтригуюча інформація. От що розповів у коментарі для ZAXID.NET один із учасників зустрічі, політолог Володимир Цибулько: «Була абсолютно відверта розмова. Не встидалася жодна зі сторін, тобто не було секретів, не було умовностей, не було домовленостей. І це вразило багатьох, що можна було говорити, не озираючись ні на які авторитети, ні на що – відверто і чесно, ставити жорсткі запитання чи доходити до жорстких висновків, знати точно, що тебе почують і на ці всі оцінки і зауваження буде пряма реакція… Цей рівень відвертості, взаємодовіри, взаємоповаги і взаємної відповідальності змусив багатьох подивитися на політичні процеси в Україні зовсім інакше».
Інший учасник зустрічі, політолог Тарас Возняк, розповів: «Зустріч пройшла, я сказав би, у більш ніж відвертому форматі, були представлені поляризовані погляди. Вони стосувалися і кадрових питань, і загальних питань культурного будівництва… Не на всі запитання було отримано позитивні відповіді, були зіткнення позицій як з президентом, так і президента з залом. Я особисто почув деякі речі, які почути в інших масштабах, напевне, не зміг. Інше питання, чи всі почули, бо, як кажуть, всі слухають, та не всі чують».
Втім, на прохання уточнити, що ж це були за несподівані «речі», Тарас Возняк відповів м’якою відмовою: «Зокрема я не хотів би про це говорити, тому що була навіть виключена офіційна камера, так що тут таке діло. Якщо хтось хоче або хтось вповноважений, то нехай про це говорить».
Для будь-якого нормального журналіста почути такі резюме – це як голодному довідатися, що на гостині, з якої його вигнали, подавали найбільш вишукані і смачні наїдки. Тим більше, що на десерт ще були такі пікантні моменти, як, подейкують, дуже толерантна присутність на зустрічі голови Львівської обласної ради Олега Панькевича – майже у той самий час, як його сестра, Ірина Сех, бурхливо протестувала проти самого існування Віктора Януковича у політичній природі.
Хтось скаже, що закривати нараду від журналістів, а відтак – і всіх львів’ян загалом, треба було, бо інакше розмова вийшла б не такою відвертою. Однак тоді тут не до кінця зрозуміло, хто ж боїться камер і диктофонів, в кого вони викликають нещирість: в президента, який мав би говорити з інтелігенцією так само відкрито, як і з усіма громадянами, чи в самих інтелігентів, які так переконливо, натхненно і позірно-відкрито промовляють до суспільства на мітингах, прес-конференціях і у своїх статтях у ЗМІ.
В будь-якому разі, чий би язик не дерев’янів від публічності, дарма гарант обмежився напівзаходами. Краще б він уже був до кінця послідовним – колись, у 2004 році, ця його риса подавалась, як одне з «тому що» - і підписав з учасниками зустрічі угоду про нерозголошення. Тоді журналістам бодай не було б сенсу збирати рештки інформації з барського стола, а ЗМІ і громадськість загалом не залишилася б вкотре з враженням, що за закритими дверима від неї ховають щось дійсно цікаве і важливе.
Ну а щодо львівських інтелігентів як таких, в даному випадку можна задатися тільки одним запитанням: якщо вони легко і без протестів приймають запропоновані Януковичем правила непрозорої гри, то чим вони, за великим рахунком, кращі від президента, якого вони звикли полум’яно критикувати, зокрема – і за закритість дверей і приховування інформації?
PS: Як дізнався ZAXID.NET, запрошення на зустріч із президентом отримали члени гуманітарної ради Львівщини, ректори «вишів» регіону та голови національно-культурних товариств. Список запрошених був виключним – скажімо, Ігор Калинець потрапити на зустріч не зміг.
На жаль, наразі нам не вдалося отримати повний список запрошених, однак, окрім вищезгаданих, участь в зустрічі, зокрема, взяли: Роман Лубківський, Борис Возницький, Борис Гудзяк, Юрій Шухевич, Сергій Бурко, Андрій Бокотей, Ярослав Федоришин, Тадей Едер, Іван Юзюк, Зоряна Білик, Микола Петренко, Любомир Медвідь, Богдан Козак, Мирослав Скорик, Ігор Пилатюк, Оксана Козинкевич, Мар’яна Савка, Ярослав Наконечний та Федір Стригун.