Фехтувальник на візку Антон Дацко — «срібний» призер Паралімпійських ігор у Лондоні, чемпіон Паралімпіади в Ріо-де-Жанейро. Чемпіон Європи та світу, переможець і призер етапів Кубка світу.
Антон зустрічає нас у рідному Буську. На батьківському подвір’ї фехтувальник облаштував невеличку майстерню, де ладнає зброю. Тож пропонує подивитись, як з окремих частин народжується шпага. Спортсмен показує: «Це новий пістолет. Його треба так підпиляти, щоб він зручно сів на клинок».
Робота тонка і копітка, але Антонові до душі. Спортсменові подобається, як окремі деталі у його руках складаються у зброю чемпіона. Розповідає: «Клинок виготовлений під так звану французьку ручку. Його теж треба підпиляти».
Далі клинок треба вигнути і знежирити. Зробити це можна звичайною рідиною для зняття лаку. Згодом у цю канавку будуть заливати клей. Наш герой складає зброю уже понад десятиліття, тож процес іде хутко. Поступово переходимо до начиння. Поки робота кипить, згадуємо із Антоном його перші перемоги. Наприклад, дуже цінною для нього була «бронза» на чемпіонаті Європи ще у 2005-му. Фехтувальник зізнається: «Я дуже спокійний, ніколи не виявляю емоцій. Тримаю їх у собі».
А от вивести спортсмена із рівноваги може несправедливість. Її він терпіти не може. Розповідає: «В мене такий склад характеру, що, коли бачу, як людина страждає, то прокручую собі в голові: чим би я міг їй помогти. Чи взагалі це в моїх силах».
А ще Антон не любить довго ображатися. Вважає, що проблеми треба обговорювати і розв’язувати. Каже: «Я зараз читаю одну дуже хорошу книжку. Я її всім рекомендую — «7 звичок надзвичайно ефективних людей». Там є така думка «якщо людина ображається, це її вибір — ображатися».
Тепер Антон по декілька сантиметрів проклеює клинок. Тож поки чекаємо, щоб він висох, просимо фехтувальника показати інші уміння. Колись наш герой здобув фах шевця і досі не забув, як поводитися зі швейною машинкою. Згадує, що для дипломної роботи виготовив камуфляжний костюм. Чоловік сміється: «Тепер, правда, в мене немає відмазки. Наприклад, в мене там щось порвалося і кажу: мамо, треба зашити. А вона відповідає: ну, ти сам добре вмієш. Це мінус, звісно».
Антон доводить, що підшити штани для нього не проблема. Далі переходить до складніших завдань — перетворити відріз тканини на чохол для фехтувальної маски».
Спортсмен розповідає, що навіть рік попрацював у Львові на фабриці, де шили одяг. Здобутим фахом чоловік задоволений, бо переконаний: зайвих знань чи вмінь не буває. В той час Антон познайомився із першим тренером і почав займатися спортом, який змінив його життя.
До розмови приєднується мама Антона. Просимо показати нагороди чемпіона та розповісти, як підтримують фехтувальника на змаганнях. Марія Тадеївна зазначає: «Розумієте, коли починаєш переживати, то це передається і дитині. А коли ти маєш гарний настрій, значить, і син має гарний настрій і добре виступає».
Тим часом пора повертатися у майстерню. Клей уже висох. Спортсмен завершує останні штрихи. Наостанок Антон перевіряє шпагу на мішені. Зброя готова до нових перемог свого власника.