Інтернет призводить до змін у людській пам'яті, довели американські вчені. Як показують психологічні експерименти, якщо люди думають, що зможуть знову звернутися до якихось фактів, вони схильні запам'ятати, де саме їх шукати, а не що саме містить отримана інформація.
Крім того, коли учасникам експериментів, який проводили вчені, задавали складні питання, вони починали думати про комп'ютери.
На думку автора нової наукової роботи доктора Бетсі Сперроу з Колумбійського університету, Інтернет став своєрідною трансактивною пам'яттю. Первісна ідея трансактивної пам'яті полягала в тому, що крім власної пам'яті особистості існують своєрідні "зовнішні сховища" в інших людях.
"Є люди, які є експертами в певних речах, і ми дозволяємо їм залишатися такими, робимо їх відповідальними за певну інформацію", - навела приклад доктор Сперроу.
Співавтором Сперроу є Деніел Вегнер з Гарвардського університету. Саме він першим запропонував концепцію трансактивної пам'яті в своїй статті 1985 року "Когнітивна взаємозалежність близьких відносин", виявивши, що при тривалих відносинах в парах люди покладаються на пам'ять один одного.
"Інтернет став формою такої трансактивної пам'яті, і я хотіла перевірити цю гіпотезу", - зазначила Сперроу.
У першій частині дослідження вчені спробували протестувати, чи будуть люди замислюватися про комп'ютери та Інтернет, якщо їм ставити складні запитання.
Дослідники використовували техніку, яку називають модифікований тест Струпа. У звичайному тесті Струпа вимірюється, скільки часу займає у людини прочитати назву кольору, якщо саме слово, що його позначає написано іншим кольором: наприклад слово "зелений", написане синіми літерами.
У модифікованій версії людям пропонувалися питання з варіантами відповідей правильно чи неправильно. При цьому, як з'ясувалося, час реагування на теми, в яких фігурувала можливість звернутися до Інтернету, значно збільшувалася, що могло означати, що коли учасники не знали відповіді, вони вже думали про те, що це можна перевірити, використовуючи комп'ютер.
В іншій частині експерименту учасникам пропонували набір якихось фактів. Половині людей пропонували при цьому розкласти отриману інформацію по "папках", а іншій говорили, що повернутися до повідомлення після його отримання буде неможливо.
Учасники з другої групи, знаючи, що інформація не буде доступна їм пізніше, запам'ятали значно більше. Тоді як ті, хто розміщував отримані факти по папках, не дуже добре пам'ятали суть повідомлень, проте відмінно запам'ятовували, куди саме вони поміщали дані на конкретну тему.
"Це показує, що речі, які ми знаходимо онлайн, ми намагаємося зберігати онлайн - на зовнішньому носії", - зауважила Сперроу.
За її словами, властивість запам'ятовувати місце, де знаходяться потрібна інформація, а не її саму - знак того, що пам'ять людей не стала гірше: просто зараз ми інакше організовуємо величезну кількість доступної інформації.
"Я не думаю, що "гугл" робить нас дурними, ми просто змінюємо спосіб запам'ятовування речей. Якщо ви можете знайти щось онлайн, навіть коли йдете по вулиці, тоді важливим умінням стає знати, де саме шукати цю інформацію", - підкреслила Сперроу.