Нинішні умови трансформували інвестиційний ландшафт України. Для великого бізнесу питання вже не зводиться до простого виходу на ринок чи збереження активів. У фокусі – інше: як вибудувати стабільну, довгострокову модель роботи в середовищі підвищених ризиків.
Про те, які інвестиційні практики сьогодні застосовують великі компанії в Україні та як вони адаптуються до кризових умов, розповідає 24 Канал.
Від присутності до вкорінення: як змінюється логіка інвестицій
Ще кілька років тому для великого бізнесу було достатньо формальної присутності на ринку. Сьогодні інвестиційна логіка змінилася. Компанії дедалі частіше мислять не окремими проєктами, а своєю роллю в економічній системі країни.
За даними Мінекономіки та НБУ, чистий приплив прямих іноземних інвестицій у серпні 2025 року становив 173 мільйони доларів США, а за січень-серпень – 1,436 мільярда доларів.
Йдеться про перехід від формальної присутності до глибшого вкорінення, коли бізнес стає частиною локальних процесів і довгострокових рішень. У цій логіці інвестори дедалі частіше відмовляються від точкових вкладень на користь комплексної моделі.
За даними Держстату, у першому кварталі 2025 року найбільший приріст капітальних інвестицій зафіксували у транспортній галузі, складському господарстві та поштово-кур’єрській діяльності – у 2,4 раза, до 15,7 мільярда гривень.
Суттєве зростання також продемонстрували сільське господарство – на 46,9% (до 13,6 мільярда гривень) та промисловість – на 25% (до 48,7 мільярда гривень).
Довідка. Комплексна модель інвестицій – це підхід, за якого інфраструктурні проєкти, власне виробництво та взаємодія з місцевими економічними екосистемами формують єдину стратегічну систему з довгостроковою логікою присутності.
Такий підхід дозволяє зменшити залежність від зовнішніх чинників і водночас створювати додану вартість усередині країни.
Від будівництва до виробництва
Будівельні та інфраструктурні проєкти часто стають першою сходинкою інвестиційної присутності. Вони мають зрозумілу економічну доцільність і формують фізичну присутність бізнесу в регіонах.
Водночас дедалі рідше такі проєкти є кінцевою метою. Для багатьох компаній вони стають базою для наступного етапу – запуску власних виробничих потужностей, логістичних центрів або індустріальних кластерів.
Перехід до власного виробництва дозволяє бізнесу краще контролювати процеси, знижувати витрати та підвищувати стійкість до зовнішніх коливань. Локалізація відкриває можливості для співпраці з українськими постачальниками та поступово інтегрує компанії в національну економіку.
Для України це означає зміну ролі інвестицій: країна перестає бути лише майданчиком для вкладення капіталу й стає співучасником створення продукту.
ONUR GROUP як приклад комплексної моделі
ONUR GROUP часто наводять як приклад інвестора, який еволюціонував від проєктної роботи до системної присутності. Міжнародна група працює в Україні понад 20 років, і за цей час її діяльність трансформувалася від виконання окремих інфраструктурних контрактів до багатопрофільної бізнес-моделі.
«Ми розглядаємо наші інвестиції в Україну як довгострокову стратегію, спрямовану на розвиток економіки, створення робочих місць і зміцнення інвестиційного клімату», – зазначив CEO ONUR GROUP в Україні Емре Караахметоглу.
Спочатку компанія зосереджувалася на дорожньому та інфраструктурному будівництві, поступово розширюючи географію та портфель проєктів. Згодом ONUR GROUP почала інвестувати у власну виробничу інфраструктуру – заводи з виробництва будівельних матеріалів, асфальтобетонні та бетонні комплекси, кар’єри й логістичні потужності.
Такий підхід дозволив сформувати вертикально інтегровану модель, у межах якої ключові ресурси та виробничі процеси зосереджені всередині компанії.
«З 2022 року ми інвестували понад 200 мільйонів доларів у енергетику, видобуток, виробництво, готельно-ресторанну сферу та нерухомість і продовжуємо запускати нові проєкти», – додав Емре Караахметоглу.
Фактично йдеться про перехід від ролі підрядника до повноцінного інвестора з довгостроковою присутністю в країні.
Робочі місця і регіональний ефект
Запуск виробничих майданчиків і будівельних об’єктів створює робочі місця не лише всередині компаній, а й у суміжних секторах – транспорті, сервісі, постачанні сировини та локальній логістиці.
«Комбінація прозорості, якості та швидкості дозволяє показати, що інвестувати в Україну можливо навіть в умовах невизначеності», – зазначає Караахметоглу.
У багатьох громадах такі компанії стають одними з найбільших роботодавців і стабільних платників податків, що напряму впливає на фінансову спроможність регіонів.
ONUR GROUP також планує інвестувати в комерційну нерухомість, індустріальні парки та соціально важливі об’єкти – школи, лікарні, ветеранські центри.
Інвестиції в умовах ризику
Попри безпекові загрози та кризові умови, частина великого бізнесу не лише залишається в Україні, а й розширює свою присутність. Інвестиції дедалі частіше спрямовуються не в разові об’єкти, а в моделі, здатні працювати на перспективу.
У підсумку інвестиційні практики великих компаній виходять за межі традиційної логіки. Будівництво, виробництво та регіональні ініціативи стають взаємопов’язаними елементами єдиної стратегії.
Приклад ONUR GROUP демонструє: поєднання бізнес-інтересів із розвитком локальної економіки може бути ефективним навіть у складних умовах.