- Черги – це питання, яке потрібно вирішувати. На мою думку, якби консульства видавали більшу кількість багаторазових довгострокових віз, особливо тим заявникам, в яких є гарна візова історія, то черги б скорочувалися.
На початку квітня 2010 року набув чинності Кодекс європейської спільноти з візових питань, що несе ряд новацій для отримувачів віз для в’їзду у країни Євросоюзу. Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» здійснила коментований переклад цього документу для покращення поінформованості українських заявників. Пропонуємо увазі читачів ZAXID.NET інтерв’ю із керівником ГІ «Європа без бар’єрів» Іриною Сушко з приводу найважливіших візових новацій.
- На які країни поширюється дія Візового кодексу ЄС?
- Цей Кодекс має юридичну силу для 25 країн Шенгенської зони, три з яких – Норвегія, Ісландія і Швейцарія - не є членами Євросоюзу. При цьому Данія зберегла певну автономію у візовій політиці, тому запровадження Кодексу для цієї країни відбудеться пізніше, після відповідних внутрішніх рішень. Кодекс діє також для Румунії і Болгарії, які поки що не входять до Шенгенської зони, але імплементували цей шенгенський доробок. Водночас дія Кодексу не поширюється на Велику Британію та Ірландію, членів ЄС, що не є учасниками шенгенського права.
Оскільки кожна 10 шенгенська віза у світі видається громадянам України, актуальність цього документу не потребує обґрунтування.
- Яку мету, на Вашу думку, мали європейці, запроваджуючи спільний Візовий кодекс?
- У Візовому кодексі ЄС здійснена спроба уніфікувати і гармонізувати візові вимоги країн ЄС. З багатьох моніторингів, здійснених у попередні роки, ми знаємо: попри те, що в Спільній консульській інструкції, якою послуговувалися консульства країн ЄС, був задекларований загальний підхід, насправді на практиці бачили відходження від цього уніфікованого підходу. Країни-члени ЄС у своїй візовій практиці застосовували елементи внутрішньої національної політики. Це виявлялося не лише у рівні відмов, але й у візових вимогах, які та чи та країна встановлювала для українських заявників. З прийняттям Візового кодексу ЄС ми можемо сподіватися, що візове клопотання стане трохи простішим, оскільки вимоги клопотання віз мають стати єдиними.
- Чи відбулися зміни у кількості категорій шенгенських віз?
- Так. Кількість категорій шенгенських віз зменшено. Зокрема категорії В (транзит) та категорії C + D (національна з одноразовим транзитом) більше видавати не будуть.
Натомість, одночасно з Візовим кодексом, запроваджується норма, що є принципово важливою для громадян України, які працюють або навчаються у країнах ЄС, користуючись довготерміновими національними візами відповідних країн-членів ЄС. Йдеться про рішення Європейського Союзу прирівняти довготермінові національні візи країн-членів до посвідки на проживання, яке було ухвалене Європарламентом у березні 2009 року. Вважаємо це рішення надзвичайно прогресивним, оскільки повністю виключається повторення тих скандальних ситуацій із покаранням подорожніх з національними візами через порушення правил транзиту, які траплялися торік. Тепер кожен власник національної (робочої, студентської) візи будь-якої країни Шенгенської зони може перебувати з транзитними чи іншими законними цілями на території інших країн ЄС протягом терміну до 90 днів на півроку, не побоюючись негативних правових наслідків для себе.
- Скільки має коштувати віза?
- Візовим кодексом встановлено стандартний консульський збір, тобто вартість візи, - на рівні 60 євро. Також передбачено, що для окремих країн чи категорій осіб можуть запроваджувати винятки. Зокрема українці користуються положеннями Угоди про спрощення оформлення віз, що була укладена між Україною і ЄС, де рівень візового збору зафіксовано 35 євро.
- Тобто у цьому випадку переважають норми Угоди?
- Візовий кодекс є загальним, всеохопним документом, а Угода спрощення оформлення віз між Україною і ЄС – спеціальним. Є приємна новина, що Угода продовжує діяти поряд із дією Візового кодексу. Найцікавіше для громадян України є те, що ті візові прогресивні положення і норми, які зафіксовані в угоді, є пріоритетними, і ними можна користуватися українському заявнику, якщо у Візовому кодексі їх немає. І навпаки, якщо, наприклад, представник недержавної громадської організації належить до пільгової категорії на отримання довготермінової візи за Візовим кодексом, а цієї пільгової категорії немає в Угоді, то, відповідно, можна апелювати до положень Візового кодексу.
- Чи змінився підхід у визначенні поняття багаторазових віз?
- Це, мабуть, становитиме особливий інтерес для українських заявників. Відповідно до п.2 ст. 24 Кодексу, «багаторазові візи потрібно видавати із терміном дії від 6 місяців до 5 років». Але при цьому, продовжую цитувати, «якщо заявник доведе потребу або обґрунтує намір частих чи регулярних подорожей, зокрема через власний професійний чи сімейний статус, наприклад, бізнесмени, цивільні службовці, представники неурядових організацій».
Якщо раніше більшість консульських установ країн ЄС видавали багаторазові візи терміном дії до 6 місяців, то тепер у Візовому кодексі встановлено нижню межу терміну дії таких віз, і будемо сподіватися, що консульства будуть притримуватися цієї норми.
- Для обґрунтування потреби здійснення частих поїздок в країни ЄС потрібні додаткові документи?
- Усі наші моніторинги за чотири попередні роки показували, що найбільшою проблемою для українського заявника є великий перелік візових документів, які потрібно подавати в консульства. Кодекс, на жаль, не містить ніяких прогресивних змін у цьому сенсі, адже у разі виникнення сумніву у консульського працівника щодо українського заявника збільшуватиметься кількість документів, які треба подати додатково.
Тим не менше, вважаємо, що за належного рівня поінформованості щодо особливостей діяльності того чи того консульства, його візових вимог зростатимуть і шанси українського заявника завершити візове клопотання, і отримати-таки візу.
- Який передбачено термін розгляду візової заявки?
- У Візовому кодексі йдеться про 15-денний термін, за який консульство має розглянути візову заявку. Але, безумовно, є і винятки. Вони прописані. Зокрема, якщо треба додатково обґрунтувати потребу здійснення візиту, цей термін може бути продовжено.
- Чи передбачає Візовий кодекс обов’язок для консульств подавати заявникам пояснення щодо відмов у візових клопотаннях?
- Це теж питання, яке турбує українців, оскільки, отримуючи відмову і не отримуючи пояснення, не рідко складалося враження, що візова процедура країни-члена ЄС не є прозорою, що, можливо, застосовуються подвійні стандарти. Візовий кодекс справді зобов’язуватиме консульських працівників надавати таке пояснення. Щоправда, ця норма запрацює лише з 2011 року.
З 2011 року запрацює й норма щодо можливості подавати апеляцію у разі відмови. У виданні, яке ми презентуємо, є зразок документа, за яким має бути надано обґрунтування відмови. У принципі, ми вважаємо, що у заявників все одно залишатимуться питання, оскільки цей зразок є досить схематичним. Перелік відповідей не завжди буде зрозумілим для українського заявника, але все-таки, порівняно з попередньою практикою, це є прогресивний момент.
- Що, на Ваш погляд, можуть зробити іноземні дипломатичні представництва, щоб зменшити черги заявників?
- Черги - це дуже дражлива проблема. Є практика, коли консульства роблять попередній запис. Так робить, наприклад, Консульство Франції у Києві. І здається, що живої черги немає. Насправді вони переносяться в іншу сферу, вони стають віртуальними, в Інтернеті. Людина може чекати щонайменше тиждень перед тим, як потрапить у консульство і здасть документи на розгляд.
Черги - це питання, яке потрібно вирішувати. На мою думку, якби консульства видавали більшу кількість багаторазових довгострокових віз, особливо тим заявникам, в яких є гарна візова історія, то черги б скорочувалися.
Другий момент: у Кодексі є ст. 6 «Територіальні повноваження консульств», що зобов’язує заявників, які проживають у певних областях, на певних територіях, звертатися до того консульства, що прикріплене до цієї території. Тому так складається, що, наприклад, у Харкові немає черг до Консульства Польщі, а у Львові, де значно більша кількість пошукачів віз, вони є.
Я часто чую скарги людей, яким доводиться вистоювати черги у консульства під палючим сонцем, під дощем. Але, перепрошую, це питання не стільки залежить від дипломатичного представництва тієї чи іншої країни, скільки від українських чиновників. Звертайте увагу і на те, що місцева влада могла б потурбуватися, щоб людина на вулиці біля консульства мала де посидіти чи сховатися від дощу.
- Чи вважаєте Ви реалістичними декларації влади щодо досягнення безвізового режиму з ЄС 2012 року?
- Сьогодні дійсно триває візовий діалог України із Європейським Союзом, і ми маємо поступ у цьому напрямі. Так, у жовтні цього року ми очікуємо прийняття плану дій, який міститиме чіткі завдання, які має виконувати Україна у кількох напрямах у визначені терміни. Йдеться про безпеку документів; громадський порядок і безпеку; фундаментальні права людей; а також міграційні питання.
Сьогодні вперше влада показала свій намір консолідовано виконувати ці завдання. Знаєте, порівняно з початком візового діалогу у жовтні 2008 року, тепер акцент зовсім інший. Ми тепер говоримо не про те, що одержання безвізового режиму залежить лише від політичної волі Європейського Союзу, а тепер більшою мірою від ефективних дій української влади, яка має провести низку реформ, що стосуються не лише згаданих напрямів, але й загалом підтвердить здатність покращити соціально-економічне життя громадян України.
І якщо ще місяць тому не був прийнятий закон «Про захист персональних даних», який є надзвичайно важливий, коли ми говоримо про потребу видачі біометричних паспортів, що є однією з умов скасування віз, то сьогодні він є. Правда, він викликає чимало критики з боку правозахисних організацій. Тим не менше, рух у правильному напрямі вже розпочато.
Україна має прийняти і ратифікувати кілька конвенцій, розробити і прийняти кілька десятків законів, які дадуть можливість розпочати інтенсифікований діалог з багатьох питань. Тому все залежить від дій української влади, наскільки вона захоче реально виконати ті завдання, які ми маємо.
- А все-таки, коли Ви очікуєте прийняття безвізового режиму між Україною та країнами-членами ЄС?
- Це може бути, як у випадку зі західнобалканськими країнами, і за два роки, але може бути й інший сценарій. Початок візового діалогу може мати різне змістове наповнення, різний темп та якість виконання. Йде мова про проведення дуже серйозних внутрішніх реформ. Що таке план дій? Це внутрішні реформи. Одна справа – декларація, інша справа – наскільки захоче влада реформувати певні питання у міграційній сфері, або у сфері кордонів. Чи захоче, наприклад, влада всерйоз боротися з корупцією у сфері видачі ідентифікаційних документів?
З іншого боку, питання безвізового режиму це не лише технічне питання, а й політичне питання. І також залежить від того, наскільки буде єдиним бажання і рішення в середовищі країн-членів ЄС, серед яких є адвокати України, що лобіюють інтереси України на шляху до безвізового режиму, як, наприклад, Польща. А є й група країн, що не є у цьому списку.
На мою думку, на 2012 рік ми безвізового режиму, швидше за все, ще не отримаємо. Хоча ми, можливо, отримаємо пом’якшений режим із Польщею на час руху візитерів Чемпіонату Євро-2012.
Довідка ZAXID.NET
Громадську ініціативу «Європа без бар’єрів» створено у 2008 році на основі однойменного всеукраїнського консорціуму громадських організацій та аналітичних центрів з метою консолідації зусиль громадських активістів та експертів, спрямованих на усунення перешкод свободи пересування в Європі.
ІГ «Європа без бар’єрів» має Інтернет-сайт – www.novisa.org, де розміщується актуальна аналітична, практично-довідкова інформація з міграційних питань, з просування України на шляху до безвізового режиму з ЄС тощо. Окрім іншого, можна знайти й Коментований переклад Візового кодексу Європейського Союзу в електронному варіанті.
Діяльність Громадської ініціативи «Європа без бар’єрів» здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»