Національна судова палата Іспанії ухвалила рішення не видавати Україні колишнього міністра фінансів Юрія Колобова через недостатнє розслідування справи в Україні.
Представник НСП відмовився коментувати рішення щодо Колобова, що є традиційним для цієї інстанції, яка займається особливо важливими справами.
Він обмежився лише тим, що навів постанову суддів Другого відділу НСП Консепсіон Еспехель, Енріке Лопеса і Хосе Рікардо де Прада, які займалися справою Колобова, повідомляє DW.
На думку суддів, матеріали справи, котрі надіслала українська сторона, свідчать, що «розслідування перебуває в недостатньо просунутій фазі».
Другий офіційний привід НСП на користь невидачі Колобова: «Справи, порушені українською прокуратурою щодо трьох осіб, які вважались його співучасниками, закриті через відсутність доказів».
Йдеться про колишнього заступника міністра фінансів України Анатолія Марковського і про двох представників приватної компанії (їхні прізвища і назва компанії у постанові не наводяться), в інтересах якої, імовірно, діяв Колобов в історії довкола «Укртелекому».
Тим не менше, за словами представника НСП, іспанське правосуддя готове знову розглянути питання про видачу підозрюваного, якщо «обвинувачення на його адресу будуть конкретнішими».
«Гадаю, що, ухвалюючи рішення, судді, як практикується у подібних випадках, враховували не лише матеріали слідства, надіслані українськими колегами», – зазначив в інтерв’ю DW професор права Мадридського університету Дієго Мойа. За його словами, «вони, напевно, враховували й особу підозрюваного»: адже йдеться про міністра поваленого уряду. Крім того, додав Мойа, судді не могли проігнорувати головний аргумент захисту Колобова, який наполягав на «політичному характері» його переслідування.
Іспанський закон, за словами професора, «забороняє видавати осіб, якщо існує підозра, що на батьківщині вони можуть зазнати переслідувань за мотивами, не пов’язаними з конкретними правопорушеннями, або там існує загроза їхньому життю». А на суді й сам Колобов, і його захист говорили, що «в Україні він може піддатися фізичній розправі збоку активістів радикальних націоналістичних угрупувань». Як доказ цього наводилися випадки з іншими функціонерами колишнього уряду.