Історичні та сучасні назви усіх районів та дільниць Львова

Дільниця Байки локалізувалася між вулицями Бандери, Сахарова, Мельника і Моршинською. Нині ця назва не вживається.

Назва Бельоско стосувалася району перетину проспекту Червоної Калини і вулиці Навроцького. Нині ця назва не використовується.

Назва Білогорща означає територію однойменного селища на захід від вулиці Роксоляни.

Назва Біля Стовпів від повоєнних часів означає дільницю перетину вулиць Глинянський Тракт і Богданівської.

Район Богданівка локалізується між вулицями Сяйво, Левандівською, Головним залізничним вокзалом, Кульпарківською і Терлецького.

Назва дільниці Боднарівка охоплює територію між вулицями Стрийською, Хуторівкою, Максимовича і Демнянською.

Назва На Болонях (На Болотах) стосувалася району між вулицями Польовою, Пластовою і Богданівською. Нині цю назву не використовують.

До 1939 року район Вулька локалізувався між сучасними вулицями Куликівською, Лазаренка і Стрийською. Нині ця назва не вживається.

Назва Гаврилівка стосувалася району між вулицями Донецькою, Жовківською, Городницькою і Промисловою. Нині ця назва не вживається.

Назва Гицлівка стосувалася району перетину вулиць Городницької, Промислової і Липинського. Нині назва не використовується.

Сучасна назва Голоско окреслює територію від перетину вулиці Варшавської і проспекту Чорновола до кінця вулиці Замарстинівської. Назва Велике Голоско окреслює територію від перетину вулиці Варшавської з вулицею Замарстинівською і далі по обидва боки Замарстинівської до кінця. Сучасна назва Мале Голоско стосується території від перетину вулиць Замарстинівської і Варшавської на південь до парку імені 700-річчя Львова. У післявоєнні часи в районі тодішнього селища Мале Голоско (на північ від перетину вулиць Варшавської і Тунельної) був великий піщаний масив, що дістав від мешканців назву Львівська Сахара. Назва Підголоско стосувалася дільниці на північ від перетину Варшавської з проспектом Чорновола. Нині обидві останні назви у цій дільниці не вживають, залишилися тільки назви вулиць Малоголосківська і Під Голоском.

Назва Гори (На Горах) від польських часів і до 1950-х років означала територію між вулицями Личаківською, Пасічною, Голубця і територією колишнього дріжзаводу (Ензим). Нині ця назва не вживається.

Назва На Горах стосувалася також території сучасного парку Знесіння на схід від Знесінського цвинтаря. Нині цю назву не використовують

Назва Городецьке (Ґрудек) стосувалася території між вулицями Кульпарківською, Городоцькою, площею Кропивницького і вулицею Героїв УПА. Нині ця назва не використовується.

Назва Замарстинів до 1939 року означала територію між сучасною вулицею Замарстинівською, сучасним Замарстинівським парком, вулицями Миколайчука і Липинського. Нині ця назва практично не використовується.

Сучасна назва дільниці Збоїща, як і за польських часів, означає територію між вулицями Миколайчука, Нагірною, Богдана Хмельницького і Липинського. Колишня назва Старі Збоїща стосувалася сучасного району на північ від вулиць Гетьмана Мазепи і Грінченка, назва Нові Збоїща – на південь від цих вулиць. У 80-90-х роках минулого століття район Збоїщ мав народну назву Індія.

Назва Знесіння (Старе Знесіння), як і за польських часів, означає дільницю, обмежену вулицею Опришківською, залізничною колією, вулицею Богданівською і територією ландшафтного парку Знесіння. Нове Знесіння – дільниця, як і за довоєнних часів, обмежена сучасними вулицями Богдана Хмельницького, Кукурудзяною, Богданівською і залізничною колією на півдні.

До 1939 року назва Кайзервальд локалізувалася між вулицями Довбуша, Липківського, Лісною і Чернечою Горою. Від часів СРСР ця назва розповсюдилася на територію до вулиці Старознесенської і Кривчицької дороги. Від 1960-х років частина цієї території дістала назву Шевченківський Гай. Від часів Незалежності вся ця територія входить у ландшафтний парк Знесіння.

Селище Кам’янка (увійшло до складу Львова 1968 року) на перетині вулиць Шевченка і Брюховицької по обидва боки залізничної колії за польських часів від 1930-х років мало назву Баторівка. Нині обидві ці назви не використовують.

Назва Кастелівка стосувалася території між вулицями Горбачевського, Чупринки, Нечуя-Левицького і Сахарова. Нині ця назва не використовується.

До 1939 року назва Клепарів означала територію від залізничної станції Клепарів на північний схід і обмежувалася сучасними вулицями Винниця, Варшавська і проспектом Чорновола. Нині ця назва району не використовується.

Назва Козельники локалізується між вулицями Хортицею, Рахівською, проспектом Червоної Калини і Хуторівкою.

Назва Красучин стосувалася території перетину вулиць Стуса, Героїв Крут і Віденської (колишня Карбишева). Нині ця назва не використовується.

Назва дільниці Кривчиці, як і за польських часів, означає територію між ландшафтним парком Знесіння, вулицею Богданівською і Глинянським Трактом. Великі Кривчиці розташовані вздовж Кривчицької дороги і вулиці Богданівської, Малі Кривчиці – вздовж Глинянського Тракту.

Район Кульпарків до 1939 року локалізувався між вулицями Кульпарківською, Науковою, Стрийською, залізничною колією на півночі. Нині ця назва здебільшого не вживається.

Назва Левандівка локалізується між вулицями Роксоляни, Шевченка, Левандівською, Сяйво і Рудненською. За часів СРСР Левандівку офіційно назвали селищем Жовтневим – назва не прижилася.

Назва Личаків стосується району вздовж вулиці Личаківської, назва Горішній Личаків – від перетину вулиці Личаківської з вулицею Мечникова і до початку вулиці Пасічної. Нині ці назви практично не вживаються, окрім офіційної назви Личаківський район.

Назва Лоншанівка стосувалася території на північ від вулиці Чернеча Гора. Нині цю назву не використовують.

Дільниця Мазурівка локалізувалася між нинішньою вулицею Вахнянина, територією цвинтаря Орлят і Ботанічним садом університету. Нині ця назва не вживається.

Сучасна назва дільниці Майорівка локалізується між вулицями Пасічною, Медової Печери, Китайською. В кінці 1930-х років на місці фільварку Маєрівка (теперішній Будинок для людей похилого віку) митрополит Шептицький заснував фільварок для постачання провіантом Греко-католицької семінарії. Від імені митрополита цей район назвали Андріївкою.

Назва Міські каси (колишні Міські каси) від повоєнних часів означала дільницю перетину вулиці Городоцької з початком вулиці Шевченка. Нині цю назву не використовують.

Назва Новий Львів локалізується між вулицями Стуса, Ярославенка, Панаса Мирного і проспектом Червоної Калини.

Назва Новий Світ локалізувалася між вулицями Мельника, Моршинською, Антоновича, Княгині Ольги і залізничною колією. Нині назву не використовують.

Назва Освіча стосувалася території на південь від сучасної вулиці Хуторівка. Нині цю назву не використовують.

Назва Папарівка окреслювала територію між вулицею Замковою і залізничною колією. Нині ця назва не вживається.

До Другої світової війни назва Пасіки Галицькі локалізувалася між сучасними вулицями Зеленою, Керченською, Вашингтона і теперішньою вулицею Пасіки Галицькі. Нині ця назва дільниці не вживається.

Дільниця в районі вулиці Пасічної до війни мала назву Пасіки Личаківські, у повоєнні роки – селище Пасіки. Нині ця назва не вживається.

Назва Персенківка локалізується між вулицями Стрийською, Луганською, Рахівською і Хортицею.

Песій Ринок – дуже давня дільиця, яка локалізувалася в районі теперішньої вулиці Тершаковців і церкви Святої Трійці. Нині назва не використовується.

Назва хутора Пирогівка локалізується між вулицями Пасічною, Зеленою, Вулецькою і Пирогівкою.

Підзамче – район, який ще в часи давньоукраїнського Львова локалізувався навкого нинішньої площі Старий Ринок. Від минулого століття так називають район навколо залізничної станції Підзамче і вулиці Богдана Хмельницького.

Стара назва Піліховські ґрунти, яка нині не вживається, окреслювала територію між сучасними вулицями Єрошенка, Золотою, Сосенка і парковою зоною на півночі.

Назва Погулянка локалізується між вулицями Зеленою, Погулянкою, Пасічною і Вашингтона. До Другої світової війни частина Погулянки від потоку Пасіка до вулиці Зеленої називалася Венґлінський лісок.

Назва На Помірках стосувалася району між вулицями Золочівською і Польовою. Нині цю назву не використовують.

Назва Привокзальна виникла у повоєнні часи і стосується району площі Кропивницького.

Назва Професорська колонія, як і за довоєнних часів, означає територію між станцією Личаків, парком Шевченківський Гай, Кривчицями і вулицею Глинянський Тракт. Частина Кривчиць на схід від Професорської колонії за Польщі називалася Робітнича або Кривчицька колонія.

Назва П’ятий Парк (колишній Білогорський ліс) виникла у повоєнні часи і означає територію між Білогорщею і вулицею Городоцькою.

П'ять кутів – назва, яка виникла у повоєнні часи, і стосується невеликої площі на перетині вулиць Євгена Коновальця, Київської та Русових.

Назва Рогачка виникла у повоєнні часи і окреслює район перетину вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Волинською.

Верхня частина вулиці Тарнавського з нинішньою вулицею Патріарха Любомира Гузара до війни мала назву Роллерівка. Нині ця назва не вживається.

Сучасна територія району Рясне локалізується між вулицями Шевченка, Величковського, Лукашевича і Винниця (за Польщі – Рясна Польська).

Назва Рясне-2 виникла у 70-х роках минулого століття і означає територію багатоповерхової забудови вулиці Величковського.

Назва Санта-Барбара виникла у 1990-х роках і стосується району у Сихівському масиві між вулицями Червоної Калини, Трильовського і Коломийської.

Назва За Сасом стосувалася району вулиць Кордуби, Старознесенської і Липківського. Нині цю назву не використовують.

Назва Святий Сад локалізується між вулицями Винниченка, Просвіти і Лисенка на території монастирського саду ченців кармелітів (нині студитів). Назва виникла у 1970-х роках.

Назва Сигнівка локалізується між вулицями Патона, Городоцькою і Виговського. До війни район між вулицями Любінською, Кульпарківською, Садовою і Виговського називався Мала Сигнівка або Підсигнівка.

Сучасний район Сихів локалізується між вулицями Хуторівка, Хоткевича, Скрипника, Вернадського і Зеленою.

Назва Скнилівок локалізується між вулицями Любінською, Виговського, Кульпарківською і межею міста.

Назва Снопків стосувалася території теперішнього Снопківського парку між вулицями Кубанською, Зеленою, Липовою Алеєю і Стуса. Нині ця назва не використовується.

До Другої світової війни район Софіївка локалізувався між вулицями Франка, Стуса і Тернопільською. Нині ця назва не вживається.

Назва району Сріблястий виникла у 1970-і роки і локалізувалася між вулицями Любінською, Патона і Ряшівською. Ця назва практично не вживалася.

Стрийське – район, який локалізувався навкого Стрийського парку і вулиці Стрийської. Нині ця назва не вживається.

Дільниця Филипівка (Квітківка) до 1939 року локалізувалася між вулицями Зеленою, Студентською, Погулянкою і територією лісопарку Погулянка. Нині ця назва не вживається.

Назва Францівка локалізувалася між вулицями Антоновича, Мельника, Коновальця і Труша. Нині назву не використовують.

Стара польська назва Фридрихівка, яка нині не вживається, означала територію на захід від Янівського цвинтаря в районі сучасних вулиць Винниці і Татарбунарської.

Назва Хуторівка обмежується вулицями Стрийською, Хуторівкою і проспектом Червоної Калини.

До Другої світової війни район Цетнерівка локалізувався між сучасними вулицями Цетнерівкою, Черемшини і територією Ботанічного саду.

Шкарпи – дільниця вздовж насипів залізничної колії між вулицями Городоцькою і Кульпарківською. Нині назва не використовується.

До 1939 року район Штіллерівка розташовувався між вулицями Руставелі, Снопківською, Стуса і Зеленою. Нині ця назва не вживається.

Район Шуманівка локалізується між вулицями Левицького, Тершаковців, Пекарською і Мечникова. Нині ця назва не вживається.

Назва Ялівець за польських часів означала територію між вулицями Пасічною, Личаківською, Бахматюка і Голубця. Нині ця назва практично не вживається.

Назва Янівське стосувалася району нинішньої вулиці Шевченка. Тепер цю назву не використовують.

Назва Янівське Оболоння (Блонє Яновскє) стосувалася території між теперішнім Левандівський парком і вулицями Повітряною та Ганкевича. Нині цю назву не використовують.

А ось перелік хуліганських районів Львова, сформованих у 1950-1980-х роках

Найвпливовішими хуліганськими районами Львова того періоду вважалися Хрест (район Київської та Енгельса (тепер Коновальця) і Рокс (палац культури залізничників), раніше цей район мав назву Дубки, бо там колись стояли дерева, які згодом спиляли, до Роксу належав також район Привокзальної. Далі був Гроб (район вулиці Тургенєва (нині Героїв УПА), до заводу телеграфної апаратури), потім район Окружної та заводу Львівсільмаш, ще далі – ДОК; разом із Гробом завжди була Штахета (район заводу кінескопів) і ворогували вони зазвичай із Левандівкою.

У районі фонтану навпроти готелю «Львів» на початку вулиці 700-річчя Львова (тепер проспект Чорновола) і вулиці Ботвіна (тепер Куліша) був один із найвпливовіших районів – Бомба, назва якого походить від розташованого неподалік бомбосховища. До впливових районів належали також Замок (район Високого Замку) і Ринок (район площі Ринок). За міським арсеналом в районі руїн синагоги «Золота Роза» розташовувався район Гаражі, бо там раніше стояли приватні металеві гаражі, за готелем «Жорж» (тоді «Інтурист») був район Каштан (назва від валютного магазину «Каштан»), а навколо будинку № 12 на вулиці Жовтневій (тепер Дорошенка) був район Двєнка. Деякі райони не мали назви, наприклад, вулиці Калініна (нині Замарстинівська), Пекарська, Ужгородська, окремими хуліганськими районами вважалися й деякі середні школи, наприклад, 19-а школа на вулиці Замковій була сама по собі, а школи 62-а і 87-а належали до Бомби.

Біля нині неіснуючого кінотеатру імені Зої Космодем’янської на вулиці 17 вересня (нині Січових Стрільців) був район Зоя, або З-під Зої, на Фредра за шаховим клубом була так звана Площадка, де гуртувалися здебільшого хлопці з 35-ї, 4-ї та 6-ї шкіл. Ще збиралися хлопці у Ботанічному саду університету на вулиці Ломоносова (нині Кирила і Мефодія), також існував район Сад на сусідній вулиці Коцюбинського. Район навколо церкви Юра називали ЮрА з наголосом на другому складі.

Рогачка (чи Рогатка) на початку вулиць Богдана Хмельницького і Волинської була особливим хуліганським районом Львова, де серед робітничих хащ найкраще адаптувалися вульгарні бандити зі Сходу. На вулиці Стрийській поблизу заводу Львівприлад навпроти Стрийського парку був район, який називали Блоки чи Бльоки, це стара польська назва, яка збереглася з 1930-х років, коли тут будували житлові будинки у стилі конструктивізму.

Наприкінці 1970-х років збудували нові спальні райони вулиць Артема (нині Володимира Великого) і Наукової, тож там теж з’явилися свої хуліганські райони: Каліфорнія (між Кульпарківською, Артема, Науковою і Боженка (тепер Княгині Ольги), Квадрат (між Боженка, Артема, Науковою і Стрийською), БАМ (в районі Наукової і Пулюя), Цвинтар (в районі колишнього Кульпарківського цвинтаря на вулиці Радянської Конституції (нині Симоненка). Ці райони не ворогували між собою, а навпаки, за потреби об’єднувалися для відсічі іншим районам.

Шановні львів’яни. Якщо я випустив якісь назви районів і дільниць Львова, то будь ласка напишіть їх у коментарях.