У нашому новому відео Наталка Борисовська – військова з 13-річним стажем. Вона пішла у збройні сили, коли їй було всього 20, тобто вперше вдягла військову форму в 2009 році.
На питання, чому дівчина вирішила пов’язати своє життя зі службою, відповідає так: одного разу подивилась військовий фільм і надихнулась солдатами. Спитала в батька, а чи може бути війна в Україні? На що батько відповів – «не може, а буде». Рішення було прийняте дуже швидко.
Починаючи з 2009 року, послужний список Наталки включає:
- службу в повітряних силах;
- посаду заступника командира по роботі з особовим складом (сучасний аналог «замполіта» в радянській армії);
- посаду діловода;
- командування відділенням розвідки і безпосередню участь у кількох розвідувальних операціях.
Наталці навіть пропонували бути снайперкою. Але дівчина відмовилась: «Як кадрова військова я прекрасно розумію, що це таке», – каже вона. «Не дай боже, ти потрапиш у полон – стовідсотково станеш «двохсотим».
Пробувала жити цивільним життям, навіть рік пропрацювала HR-менеджером. Але не витримала і повернулась до казарми і статуту. А сталося це так.
Одного разу під час цивільного життя подруга Наталки запропонувала їй відвезти волонтерку на схід України. Коли дівчина почула «приходи» (так армійським сленгом називають вибухи), то зрозуміла – це її рідна стихія. Тоді дуже скоро вона знов призвалася. Було це в той день, коли Петро Порошенко оголосив воєнний стан.
Наталка ділиться думками про росію і про путіна. Не кожен день почуєш їх від військовослужбовця із 13-річним стажем. Дівчина каже, що росії не потрібен Київ – мовляв, захоплення столиці – це лише заради пафосу. Шматок Донбасу їм теж не потрібен. Їхня мета – російськомовні міста вздовж берегової лінії, себто Одеса, Миколаїв, Херсон.
Щодо путіна Наталка каже так: «тиранами не народжуються. Завжди винен народ, і ми воюємо з російським народом».
Наталка мріє про будинок, трьох дітей і власний притулок для тварин. За її словами, діти в неї будуть англо- і україномовними. Адже зараз потрібно створювати нове покоління, починаючи з дітей. Бо ми (теперішнє покоління) вже не змінимося, а вони ще можуть.