Не буду я вас заванажувати своєю вишиванкою - і без мене тут достатньо прекрасних речей:) Але ще вчора я попротестувала з приводу колективного вдягання вишиванок, а сьогодні зранку був такий прекрасний стан, що саме він продиктував мою сьогоднішню форму одягу:)
Так от, іду собі вулицею, назустріч - дівчинка. Теж у вишиванці. Ми, звичайно, спочатку оглянули вишиванки одна у одної, а потім зустрілися поглядами - і посміхнулися.
Прапорець, стрічка, вишиванка, тризуб - це все знакова система координат. Це ідентифікація своїх. Це завжди погляд - і посмішка. Це впевненність, що навкруги - твої люди, які разом з тобою на одній хвилі. Коротше, йду і маю чудовий настрій. Тому що вишиванок навкруги не так вже й мало!
А ще покупець в магазині, у вишиванці білим по білому, мені сказав: - О, дорога вишиванко, зі святом вас!