Усі ми звикли до величної споруди головного залізничного вокзалу Львова, та чи всі знають, що в кінці ХІХ ст. головний вокзал Львова мав зовсім інший вигляд? Та й побудований він міг бути зовсім у іншому місці і бути не головним.
«Фотографії старого Львова» розповідають 10 найцікавіший фактів з історії львівського двірця.
1. Людвік Вєжбіцький у своєму дослідженні про розвиток залізниць в Галичині у ХІХ ст. писав, що перші технічні плани прокладання залізниці в околицях Львова складав у 1844-1845 роках інженер Бредтшнайдер. Згідно з трасою, яку він пропонував, двірець мав стати в передмісті «Байки» в околицях нинішньої вул. Київська. Звідси колія мала перетнути через міст долину Вулецького потоку і обходити місто дугою з південного боку. Далі залізниця мала бігти схилами пагорбів над Пелчинським ставом через Софіївку, Погулянку, Мар’ївку (теперішнє Винниківське озеро), попід чортовою скелею до Винників – і далі на Золочів, Тернопіль, Чортків, Заліщики до Чернівців.
Коли у 1860-1861 роках велося будівництво залізниці до Львова, то дотримувалися в основному цієї траси, аж до Мшани, а звідти провели її північніше – до нинішнього головного залізничного вокзалу. Аж тоді, коли вже закладали фундаменти двірця, міська влада почала протестувати, що його будують надто далеко від середмістя.
2. Існували альтернативні проекти розташування вокзалу – між нинішніми вулицями Карпінського та Митрополита Андрея, при теперішній вул. Устияновича, в околицях сучасної вул. Марка Вовчка. Однак усі ці проекти потребували викупу великих ділянок землі, повернення коштів за вже здійснені роботи та відведення води від двірця до Полтви, на що міська рада категорично не погоджувалася.
Ще один проект передбачав розташування вокзалу біля рогу нинішніх вулиць Клепарівської та Золотої. Планувалося навіть використати для потреб вокзалу величний Дім інвалідів та ветеранів австрійського війська, який будували тут у 1855-1863 роках, однак на це не погодилися військові.
3. Людвіг Вєжбицький брав безпосередню участь у побудові у 1860-1861 роках вокзалу Залізниці Карла Людвіга, який перший постав на місці теперішнього двірця. Це була будівля, що розтягнулася на 150 м вздовж перонів і складалася з чотирьох чотириповерхових секцій, що нагадували середньовічні вежі, з’єднані між собою двоповерховими спорудами.
4. У 1866 році неподалік з вокзалом Залізниці Карла Людвіга спорудили Чернівецький двірець, який розташовувався приблизно на місці теперішнього приміського вокзалу і донині не зберігся. Сюди 16 листопада 1873 року приїхав перший поїзд зі Стрия. Цю трасу будувала Залізниця ім. ерцгерцога Альбрехта. Відразу почалася конкуренція між двома львівськими вокзалами, що розташовувалися фактично поруч.
Керував обома проектами князь Леон Сапіга, однак дирекції залізниць Карла Людвіга та Чернівецької не змогли домовитися про розширення. Обидві залізниці вимагали, щоб пасажири, у залежності від напрямку свого руху, сідали до поїзда на одному, а потім на іншому вокзалі. На це витрачався додатковий час і продовжувався час подорожі. Врешті-решт у 1872 році досягнуто домовленості, що пасажирський рух з усіх напрямків відбуватиметься через вокзал залізниці Карла Людвіга, який стали називати головним.
5. У 1891 році більшість приватних залізниць Галичини увійшли до складу Цісарсько-королівських австрійських державних залізниць. Відтоді постало питання про будівництво у Львові нового залізничного вокзалу. Були проекти будівництва поблизу центру на площі Сольських (тепер Зерновій), але перемогла концепція побудови його на місці колишнього двірця.
6. Будівництво нового залізничного двірця велося у 1899-1903 роках за проектом архітектора Владислава Садловського та за участі фірми Івана Левинського. У будівлі поєднали два архітектурні стилі – історизм та сецесію. В основі плану вокзалу лежить видовжений прямокутник, довша сторона якого прилягає до лінії перонів. У центрі та з боків височіють три ризаліти, завершені великими куполами з ліхтарями. Фасад членований колонами та пілястрами доричного ордеру.
7. З обох боків порталу головного входу в нішах стоять алегоричні статуї, створені Антонієм Попелем, – «Торгівля» і «Промисловість». А над порталом – скульптури Петра Війтовича, які символізують Львів і залізничний рух.
8. У 1903 році під керівництвом Людвіка Вєжбіцького збудували дебаркадер. Дахи над п’ятьма перонами, розрахованими на малі австрійські вагони, не могли вмістити сучасних довгих потягів, і у 2000 році скляне покриття поміняли на легкий і теплостійкий ліксан.
9. Новий двірець урочисто відкрили 26 березня 1904 року. На той час це був найбільший вокзал в Австро-Угорщині.
10. Проектуванням інтер’єрів займалися архітектори Альфред Захаревич та Тадеуш Обмінський. Вони були знищені під час російського відступу в червні 1915 року та в листопадових боях 1918 року. Вокзал відбудували у 1921 році, але його знову руйнували авіабомби у 1939, 1941, 1944 роках. Під час відбудови у 1945-1951 роках додали другий поверх та оформили інтер’єри у стилі сталінського ампіру.