«Українські неонацисти готували замах на мене!» – така заява італійського віце-прем’єра й міністра внутрішніх справ Матео Сальвіні, як то кажуть, підірвала мережу. Ще б пак, адже, за словами Сальвіні, зловмисники мали намір використати для своїх злочинних планів не стрілецьку зброю і навіть не вибухівку, а справжню бойову ракету «повітря-повітря».
Але що ж було насправді? А насправді антитерористичний підрозділ державної поліційної служби Італії провів у Турині спецоперацію. Було затримано трьох осіб і вилучено арсенал зброї: 20 автоматичних штурмових гвинтівок новітніх зразків, дев’ять простіших гвинтівок, сім пістолетів, три помпові рушниці, понад тисячу патронів, 20 багнетів-ножів та ще й справжню авіаційну ракету типу Matra Super 530. Окрім того, правоохоронці конфіскували камуфляжні однострої, «балаклави», фашистську й нацистську символіку.
«Сигнал надійшов про українську групу, яка хотіла вчинити замах на моє життя. Я думаю, що нічого не зробив злого Україні. Ми передали повідомлення, в даному випадку, очевидно, це не був божевільний або фантазер, і я радий, що ця загроза для мене послужила виявленню цього арсеналу», – заявив Сальвіні на нещодавній прес-конференції.
Проте от проблемка: сліду жодних українських неонацистів не виявили. Затримані – двоє громадян Італії та один швейцарець. Та байдуже, відомство Сальвіні запускає в інформаційний простір історію про те, що затримані бойовики воювали на Донбасі на боці українських збройних сил і «були близькими до батальйону "Азов"». Хоча згодом і це твердження довелося коригувати, коли стало відомо про те, членами якої організації були затримані. Але про це трішки пізніше.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google«Матео Сальвіні заявляє, що група українців його хотіла вбити (це дуже серйозне звинувачення), але італійські слідчі органи це не підтверджують. Не отримав і я від представників відповідних структур підтвердження існування такої групи українських громадян», – оперативно відреагував на звинувачення італійського віце-прем’єра посол України в Італії Євген Перелигін на своїй сторінці у Facebook.
То чому італійські компетентні органи не змогли надати послові жодного підтвердження, щобільше, були змушені підкоригувати свої прес-релізи, стерши з них згадку про український слід? Бо затримані виявилися членами італійської неофашистської організації Forza Nuova («Нова сила»). Насправді вона якщо й має симпатії на сході, то аж ніяк не до України, а до Кремля.
Forza Nuova є певною мірою союзником партії Сальвіні Lega («Ліга»), колишньої Lega Nord («Ліга Півночі»), відомої своїми антиемігрантськими та ксенофобськими заявами. З одного боку, Forza Nuova і Lega є партнерами, з іншого – конкурентами. Активісти легко мігрують між обома організаціями залежно від того, чого прагнуть: радикальності чи політичної кар’єри. По кар’єру – до «Ліги», по радикалізм – до «Нової сили».
Тож обидві організації підтримують Кремль, Путіна, анексію Криму, сепаратистів на Донбасі, братаються з відповідними російськими партіями. Так що Сальвіні зі своїми заявами про «українських неонацистів» явно схибив. «Новосилівці» якщо й воювали на сході України, то винятково на боці проросійських сепаратистів. Щоправда, був колись у Forza Nuova й український контактер – ВО «Свобода». Дружили свого часу наші «свободівці» і з італійськими «новосилівцями», і з французьким «Національним фронтом», та й з іншими «йоббіками», але це було ще до початку українсько-російської війни 2014 року, коли багато європейських праворадикалів стали на виразно прокремлівські позиції. А багато хто з них отримав і російське фінансування. Є багато свідчень, що і для Forza Nuova, і для Lega російські рублі не смерділи.
То чому ж Сальвіні вдався до такої непродуманої й наперед програшної заяви? Бо гарячкував, до кінця не розібрався що й до чого, а йому конче потрібно було якнайшвидше «українською сенсацією» заступити власний скандал з таємним російським фінансуванням його партії.
Скандал виник після публікації американським виданням BuzzFeed News запису таємних перемовин між трьома представниками італійського віце-прем’єра і міністра внутрішніх справ з трьома росіянами, котрі репрезентували найвищу російську владу. Згідно з публікацією, під час розмови, яка відбулася в московському готелі «Метрополь» в жовтні 2018 року та тривала годину і 15 хвилин, сторони домовлялися про надання партії Сальвіні десятків мільйонів доларів з «російських нафтових грошей».
Обговорювалася оборудка, за якою італійська нафтова компанія Eni мала б закупити щонайменше три млн тонн російської нафти протягом року. Як компанії-продавці розглядали «Роснефть» або «Лукойл». Сума угоди мала б становити близько $1,5 млрд, а купівля-продаж – пройти через компанії-посередники. При цьому продавці мали б ставити пільгову ціну на нафту. Знижка могла становити близько $65 млн. Саме ці гроші мали б бути таємно переказані на рахунки «Ліги» через посередників.
Після публікації Маттео Сальвіні виступив з обуреною промовою і спростуванням викладеної на BuzzFeed News інформації. Він рішуче заперечив звинувачення щодо фінансування Росією. «Я ніколи не отримував з Росії жодного рубля, долара, євро чи літра горілки», – запевняв італійський міністр. Та хто б йому тепер вірив, адже докази доволі переконливі.
На тлі цього скандалу у дещо іншому світлі можна поглянути на вирок українському нацгвардійцю Віталію Марківу. Італійське правосуддя звинуватило його в причетності до смерті італійського фотографа Андреа Рокеллі на Донбасі у 2014 році й засудило до 24-х років позбавлення волі, хоча навіть прокуратура просила лише 17 років. Засудили Марківа без жодних прямих доказів, усупереч свідченням очевидців, на основі цілковитих домислів.
Логічно виникає сумнів: чи не був суд політично заангажованим? Можна припустити, що судді вирішили підіграти віце-прем’єрові Матео Сальвіні, аби той зумів ефективно скористатися «українською картою». А що той усе зіпсував – то виключно його проблема.
Тож лукавив пан міністр, стверджуючи, що не зробив нічого злого українцям. А ще варто пригадати його відверто антиукраїнське інтерв’ю газеті The Washington Post, у якому він ставить під сумнів суверенітет і територіальну цілісність України. Сальвіні назвав Євромайдан «фейковою революцією, яка за своєю суттю була псевдореволюцією і спонсорувалася іншими країнами». При цьому референдум у Криму він назвав «легальним». Окрім того, він виступив за зняття санкцій з Росії, оскільки вони «виявилися марними і завдали шкоди італійському експорту».
Бог йому суддя. Нам же варто додати зусиль, аби не допустити, щоб український нацгвардієць Марків став жертвою брудних політичних ігрищ. Але водночас треба замислитися над функціонуванням в Україні ультраправих організацій, які давали й досі дають козирні карти в руки ворогів нашої держави.
Згадати хоча б про той самий «Азов», який з добровольчого батальйону перетворився на полк, підпорядкований МВС України, а потім на корпус Національної гвардії. Скільки разів його вояки попадалися на симпатіях до нацизму і фашизму, скільки компрометуючих відео зроблено за їхньої участі. То вони зігують, то витатуйовують на тілі свастику, то вихваляються нацистськими шевронами…
А наш незмінний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, замість того, щоб рішуче припиняти таку практику й нещадно карати винних, навпаки, всіляко прикривав своїх нерозумних протеже. Щобільше, забезпечував їм добре фінансування, допомагав обростати різноманітними громадськими структурами на зразок «Національного корпусу» й «Національних дружин».
Особливо прикро, що українські ультраправі організації, які не приносять державі нічого, окрім міжнародної дискредитації, як з’ясувалося, офіційно фінансуються з державного бюджету. Ця інформація не була відкритою, проте фінансову підтримку як для Авакового «Нацкорпусу», так і для близької до СБУ організації «C14» виявили журналісти-розслідувачі з проекту Bellingcat. З’ясувалося, що з початку 2019 року Кабінет Міністрів України надав їм ₴845 тис. у рамках програми «національно-патріотичного виховання» молоді. Як стверджує Bellingcat, ці гроші вказані організації використовують «для нарощування свого впливу і залучення нових прихильників».
Оскільки Арсен Аваков поки що не поспішає розлучатися зі своєю посадою, то можна припустити, що урядова політика сприяння ультраправим в Україні триватиме й надалі. А вороги України матимуть можливість і далі успішно розігрувати «українську карту».