«Українські неонацисти готували замах на мене!» – така заява італійського віце-прем’єра й міністра внутрішніх справ Матео Сальвіні, як то кажуть, підірвала мережу. Ще б пак, адже, за словами Сальвіні, зловмисники мали намір використати для своїх злочинних планів не стрілецьку зброю і навіть не вибухівку, а справжню бойову ракету «повітря-повітря».
Але що ж було насправді? А насправді антитерористичний підрозділ державної поліційної служби Італії провів у Турині спецоперацію. Було затримано трьох осіб і вилучено арсенал зброї: 20 автоматичних штурмових гвинтівок новітніх зразків, дев’ять простіших гвинтівок, сім пістолетів, три помпові рушниці, понад тисячу патронів, 20 багнетів-ножів та ще й справжню авіаційну ракету типу Matra Super 530. Окрім того, правоохоронці конфіскували камуфляжні однострої, «балаклави», фашистську й нацистську символіку.
«Сигнал надійшов про українську групу, яка хотіла вчинити замах на моє життя. Я думаю, що нічого не зробив злого Україні. Ми передали повідомлення, в даному випадку, очевидно, це не був божевільний або фантазер, і я радий, що ця загроза для мене послужила виявленню цього арсеналу», – заявив Сальвіні на нещодавній прес-конференції.
Проте от проблемка: сліду жодних українських неонацистів не виявили. Затримані – двоє громадян Італії та один швейцарець. Та байдуже, відомство Сальвіні запускає в інформаційний простір історію про те, що затримані бойовики воювали на Донбасі на боці українських збройних сил і «були близькими до батальйону "Азов"». Хоча згодом і це твердження довелося коригувати, коли стало відомо про те, членами якої організації були затримані. Але про це трішки пізніше.
«Матео Сальвіні заявляє, що група українців його хотіла вбити (це дуже серйозне звинувачення), але італійські слідчі органи це не підтверджують. Не отримав і я від представників відповідних структур підтвердження існування такої групи українських громадян», – оперативно відреагував на звинувачення італійського віце-прем’єра посол України в Італії Євген Перелигін на своїй сторінці у Facebook.
То чому італійські компетентні органи не змогли надати послові жодного підтвердження, щобільше, були змушені підкоригувати свої прес-релізи, стерши з них згадку про український слід? Бо затримані виявилися членами італійської неофашистської організації Forza Nuova («Нова сила»). Насправді вона якщо й має симпатії на сході, то аж ніяк не до України, а до Кремля.
Forza Nuova є певною мірою союзником партії Сальвіні Lega («Ліга»), колишньої Lega Nord («Ліга Півночі»), відомої своїми антиемігрантськими та ксенофобськими заявами. З одного боку, Forza Nuova і Lega є партнерами, з іншого – конкурентами. Активісти легко мігрують між обома організаціями залежно від того, чого прагнуть: радикальності чи політичної кар’єри. По кар’єру – до «Ліги», по радикалізм – до «Нової сили».
Тож обидві організації підтримують Кремль, Путіна, анексію Криму, сепаратистів на Донбасі, братаються з відповідними російськими партіями. Так що Сальвіні зі своїми заявами про «українських неонацистів» явно схибив. «Новосилівці» якщо й воювали на сході України, то винятково на боці проросійських сепаратистів. Щоправда, був колись у Forza Nuova й український контактер – ВО «Свобода». Дружили свого часу наші «свободівці» і з італійськими «новосилівцями», і з французьким «Національним фронтом», та й з іншими «йоббіками», але це було ще до початку українсько-російської війни 2014 року, коли багато європейських праворадикалів стали на виразно прокремлівські позиції. А багато хто з них отримав і російське фінансування. Є багато свідчень, що і для Forza Nuova, і для Lega російські рублі не смерділи.
То чому ж Сальвіні вдався до такої непродуманої й наперед програшної заяви? Бо гарячкував, до кінця не розібрався що й до чого, а йому конче потрібно було якнайшвидше «українською сенсацією» заступити власний скандал з таємним російським фінансуванням його партії.
Скандал виник після публікації американським виданням BuzzFeed News запису таємних перемовин між трьома представниками італійського віце-прем’єра і міністра внутрішніх справ з трьома росіянами, котрі репрезентували найвищу російську владу. Згідно з публікацією, під час розмови, яка відбулася в московському готелі «Метрополь» в жовтні 2018 року та тривала годину і 15 хвилин, сторони домовлялися про надання партії Сальвіні десятків мільйонів доларів з «російських нафтових грошей».
Обговорювалася оборудка, за якою італійська нафтова компанія Eni мала б закупити щонайменше три млн тонн російської нафти протягом року. Як компанії-продавці розглядали «Роснефть» або «Лукойл». Сума угоди мала б становити близько $1,5 млрд, а купівля-продаж – пройти через компанії-посередники. При цьому продавці мали б ставити пільгову ціну на нафту. Знижка могла становити близько $65 млн. Саме ці гроші мали б бути таємно переказані на рахунки «Ліги» через посередників.
Після публікації Маттео Сальвіні виступив з обуреною промовою і спростуванням викладеної на BuzzFeed News інформації. Він рішуче заперечив звинувачення щодо фінансування Росією. «Я ніколи не отримував з Росії жодного рубля, долара, євро чи літра горілки», – запевняв італійський міністр. Та хто б йому тепер вірив, адже докази доволі переконливі.
На тлі цього скандалу у дещо іншому світлі можна поглянути на вирок українському нацгвардійцю Віталію Марківу. Італійське правосуддя звинуватило його в причетності до смерті італійського фотографа Андреа Рокеллі на Донбасі у 2014 році й засудило до 24-х років позбавлення волі, хоча навіть прокуратура просила лише 17 років. Засудили Марківа без жодних прямих доказів, усупереч свідченням очевидців, на основі цілковитих домислів.
Логічно виникає сумнів: чи не був суд політично заангажованим? Можна припустити, що судді вирішили підіграти віце-прем’єрові Матео Сальвіні, аби той зумів ефективно скористатися «українською картою». А що той усе зіпсував – то виключно його проблема.
Тож лукавив пан міністр, стверджуючи, що не зробив нічого злого українцям. А ще варто пригадати його відверто антиукраїнське інтерв’ю газеті The Washington Post, у якому він ставить під сумнів суверенітет і територіальну цілісність України. Сальвіні назвав Євромайдан «фейковою революцією, яка за своєю суттю була псевдореволюцією і спонсорувалася іншими країнами». При цьому референдум у Криму він назвав «легальним». Окрім того, він виступив за зняття санкцій з Росії, оскільки вони «виявилися марними і завдали шкоди італійському експорту».
Бог йому суддя. Нам же варто додати зусиль, аби не допустити, щоб український нацгвардієць Марків став жертвою брудних політичних ігрищ. Але водночас треба замислитися над функціонуванням в Україні ультраправих організацій, які давали й досі дають козирні карти в руки ворогів нашої держави.
Згадати хоча б про той самий «Азов», який з добровольчого батальйону перетворився на полк, підпорядкований МВС України, а потім на корпус Національної гвардії. Скільки разів його вояки попадалися на симпатіях до нацизму і фашизму, скільки компрометуючих відео зроблено за їхньої участі. То вони зігують, то витатуйовують на тілі свастику, то вихваляються нацистськими шевронами…
А наш незмінний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, замість того, щоб рішуче припиняти таку практику й нещадно карати винних, навпаки, всіляко прикривав своїх нерозумних протеже. Щобільше, забезпечував їм добре фінансування, допомагав обростати різноманітними громадськими структурами на зразок «Національного корпусу» й «Національних дружин».
Особливо прикро, що українські ультраправі організації, які не приносять державі нічого, окрім міжнародної дискредитації, як з’ясувалося, офіційно фінансуються з державного бюджету. Ця інформація не була відкритою, проте фінансову підтримку як для Авакового «Нацкорпусу», так і для близької до СБУ організації «C14» виявили журналісти-розслідувачі з проекту Bellingcat. З’ясувалося, що з початку 2019 року Кабінет Міністрів України надав їм ₴845 тис. у рамках програми «національно-патріотичного виховання» молоді. Як стверджує Bellingcat, ці гроші вказані організації використовують «для нарощування свого впливу і залучення нових прихильників».
Оскільки Арсен Аваков поки що не поспішає розлучатися зі своєю посадою, то можна припустити, що урядова політика сприяння ультраправим в Україні триватиме й надалі. А вороги України матимуть можливість і далі успішно розігрувати «українську карту».