Брав фортецю Дюнкерк і викладав у Сорбонні – це найпоширеніші міфи про Івана Сірка. Втім, і без цих вигадок біографія його славна і наповнена видатними подіями. Дванадцять разів його обирали кошовим отаманом, він здійснив щонайменше 55 успішних походів. Особливо добряче всипав перцю османам. Сьогодні, у роковини смерті, розберемо основні міфи та найвидатніші заслуги цього славного запорожця.
Найбільш ґрунтовним дослідженням біографії Івана Сірка є монографія Юрія Мицика «Іван Сірко», а також наукові публікації українських істориків.
1. Поділля чи Слобожанщина
Про народження Івана Сірка в публікаціях часто фігурують різні роки і регіони. Втім, результати досліджень останків Сірка свідчать, що він народився між 1605 і 1610 роками, а на момент смерті в 1680 році йому було 70–75 років. Історик Дмитро Яворницький писав, що Сірко народився у Мерефі на Слобідській Україні (нині Харківщина). Однак Юрій Мицик піддав сумніву це твердження, адже Мерефу заснували лише 1658 року, коли Сірко був у зрілому віці. Проте пізніше він таки жив там із сімʼєю.
Інші джерела дають підстави вважати батьківщиною Сірка Вінниччину. Він був вінницьким (кальницьким) полковником. На такі посади зазвичай обирали людей, які походили з тамтешніх країв. За припущенням історика Володимира Борисенка, місцем народження Сірка було сотенне місто брацлавського полку Мурафа за кілька кілометрів від Кальника. До речі, від цієї Мурафи, дуже ймовірно, походить і назва Мерефи на Слобожанщині, адже слободи засновували переселенці з Правобережжя і часто називали так само, як свої рідні місцини.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
2. Козацького роду чи шляхтич
Історичні документи дають підстави повʼязувати Івана Сірка з дрібною православною шляхтою Поділля. Адже польські джерела називали Сірка «уродзоним», тобто шляхтичем. Проте не варто його відразу уявляти великим паном з численними маєтками. Йдеться про дрібну шляхту, яка була тісно повʼязана з козацьким середовищем.
3. Брав Дюнкерк у Франції і викладав у Сорбонні
За легендою, нібито у 1645–1646 роках українські козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Іваном Сірком служили французькому королю й брали участь у війні Франції проти Іспанії. А Сірко начебто відзначився під час облоги Дюнкерка. Проте участь запорожців у здобутті Дюнкерка не має достатнього документального підтвердження. У цій битві Сірка можуть ототожнювати з французьким командиром бароном де Сіро через схоже прізвище. Як висновує Леонтій Войтович у статті «Проблеми участі українського козацтва у Тридцятилітній війні», немає надійних документальних свідчень, які підтверджували б участь Івана Сірка чи Богдана Хмельницького в облозі Дюнкерка.
Також міфом є те, що кошовий отаман Іван Сірко викладав у Сорбонні, де після перемоги під Дюнкерком читав лекції з історії Польщі та України-Русі. По-перше, історики вважають, що він там таки не воював, а по-друге, щоб викладати в університеті, треба самому мати відповідну академічну освіту.
Дистанційне навчання стає все актуальнішим для сучасних школярів. Та щоб воно було ще й ефективним, слід обирати школу, яка пропонує гнучкий графік, індивідуальний підхід та новаторські методики. Саме це пропонує найбільша дистанційна школа «Оптіма». Отримайте демодоступ та забезпечте своїй дитині якісну освіту без компромісів.
4. Політик і дипломат
Та це не означає, що Іван Сірко був неосвіченим чи обмеженим. З історії відомо, що він був не лише авторитетним ватажком, але й політиком, хоча його симпатії до союзників часто мінялися. Сірко брав активну участь у політичному листуванні та переговорах, підтримував контакти з королем Речі Посполитої, гетьманами, московськими правителями та представниками Кримського ханства.
Юрій Мицик зазначає, що великий коронний гетьман Ян Собеський, майбутній король Речі Посполитої, добре знав Сірка й бачився з ним у Брацлаві 1671 року. Про нього відгукувався у листі: «Сірко чоловік дуже тихий, поступливий, лицарський і, здається, дуже зичливий, має велике довірʼя в козацькому війську».
5. Характерник, який наводив жах на ворогів
Неймовірні здібності Сірка в народному фольклорі обросли містичними легендами. У них він перетворювався на вовка, коли було потрібно, ставав невидимим, зупиняв кулі, володів магічною силою. Цей фольклорний образ Сірка як характерника досліджував Юрій Котляр.
У давніх джерелах зафіксовано, що татари вважали Сірка чарівником і називали його руським шайтаном (демоном). А кримськотатарські жінки лякали дітей його іменем. І небезпідставно: Сірко очолював численні успішні походи проти Кримського ханства, Османської імперії та ногайських орд. За підрахунками Дмитра Яворницького, Іван Сірко здійснив щонайменше 55 успішних походів та переможних боїв проти ворогів, пізніші дослідження дозволяють говорити ще про щонайменше десять перемог.
6. Писав чи не писав листа султанові
Художник Ілля Ріпин зобразив Івана Сірка в центрі своєї відомої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Прототипом для його образу став відомий генерал Михайло Драгомиров.
Чи справді Іван Сірко особисто писав листа турецькому султану, зараз складно дати висновок. Таку сатиричну кореспонденцію часто писали, але радше як літературний жанр – у різних інтерпретаціях і за різними підписами. Але точно відомо, що Сірко спілкувався і листувався з багатьма тогочасними правителями та військово-політичними діячами.
Яким насправді був Іван Сірко?
Історики розповідають, що він був зростом вищий від середнього на той час (174-176 см), мав правильні риси обличчя, рівний ніс. На нижній губі з правого боку в Сірка була родима пляма червоного кольору. Сучасники вважали це «божим знаком», пише Юрій Мицик.
Покликаючись на джерела, він додає, що Сірко був глибоко релігійною людиною, не ласим на гроші, навіть трохи аскетом, рідко вживав алкоголь.
«Це був сильний, мужній воїн, суворий і навіть жорстокий до ворогів та запроданців. Рятуючи життя козаків, що відступали на Січ під зливою ординських стріл, він міг навколо козацького табору виставити живий заслін із полонених. Відомо з літопису Величка й про винищення Сірком побусурманених українців, які не захотіли йти на батьківщину, воліючи повернутися до Криму», – пише Юрій Мицик.
Іван Сірко помер 11 серпня (за старим стилем – 1 серпня) 1680 року і похований біля Чортомлицької Січі. Згодом могилу перенесли через підтоплення, в той час антропологи з Москви взяли на дослідження його череп, за ним і відтворили вигляд легендарного кошового. Нині останки Сірка покояться біля села Капулівка на Дніпропетровщині.