Так виглядає, що часи, коли про українське кіно або добре, або нічого минають. Все частіше лунають розмови про українську «нову хвилю», українських «злих» тощо.
24 січня у кінопалаці «Копернік» відбувся показ програми «Українська нова хвиля», що складався з семи нових короткометражних фільмів українських режисерів. Організований цей показ був мистецькою формацією Wiz-Art спільно із Національним центром Олександра Довженка. Саме Центр відібрав сім стрічок із тих, що були створені на замовлення Державного агентства України з питань кіно.
Деякі стрічки львів’яни могли побачити під час фестивалю «КіноЛев», деякі є щойно завершеними проектами, більшість взяли або невдовзі братимуть участь у міжнародних кінофестивалях.
Проте головним є те, що до програми увійшли різножанрові та різностильні стрічки, про які можна сперечатися.
«Уроки української» Руслана Батицького – безжалісна, некомфортна для глядача стрічка про зло,якезовсім поруч.
Стрічка Максима Ксьонди «Дорога»продовжує розмову про самотність та невипадковість випадкових людей, якувінрозпочав у фільмі «Не тато»(глядачі, що слідкують за львівськими кінопоказами, мали би пам’ятати цю цікаву роботу). Доля Євгена, який шукає свого тата - реальна історія, перенесена з американського на український грунт.
«День незалежності» Антоніни Ноябрьової - трагікомічна історія, що розгортається на міській околиці, здобула спеціальний Диплом журі національного конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю та гран-прі національного конкурсу МКФ «Молодість-42».
Комічний «Пиріг»Юрія Ковальова – такий собі провінційний детектив, дотепний та теплий (учасник Одеського МКФ та «Кінолева»).
«Діалог на самоті»Юлії Райнветер отримав грант від нардепа В. Януковича у сумі… 20 тисяч гривень. На «Молодості»зал зустрів цю звістку бурхливо. Символічним виглядає тут теглайн стрічки: «щоб дізнатися більше – варто просто помовчати».
«Між двадцятою та опівночі»Дениса Сполітака цінний тим, що пробує намацати якусь нову, нетрадиційну кіномову, за що і отримав спеціальний диплом журі національного конкурсу «Молодості». Хай він робить це наразі не надто зграбно, проте саме бажання відійти від псевдо поетичного, архаїчного і остогидлого кіно заслуговує на підтримку. Утім,таке бажання демонструють майже усі згадані вище автори.
Щодо режисера та продюсера Володимира Тихого, то він свою кіномову, виглядає, знайшов і вона лаконіна, точна та влучна. Ми учергове побачили це в фільмі «Гамбург», що як і «Пиріг», входить до альманаху «Україно, гудбай».
Саме до цієї збірки входить і «Борода»Дмитра Сухолиткого-Собчука. Проста та зворушлива історія була відзначена на фестивалі «Відкрита ніч»за найкращий сценарій. Її екранне втілення, можливо, грішить певною традиційністю. Зрештою, ще одна робота режисера «Красна Маланка»відібрана для участі у «Берлінале Талант Кампус», однієї із найкращих кіномайстерень світу.
Тож український короткий метр підтримав свій, доведений Канами, Берліном, Локарно тощо статус. Але все ще дуже хочеться остаточно позбутися відчуття, що про українське кіно – або добре, або ніяк. Зрештою, як сказав кінокритик Володимир Войтенко: «Я хотів би звернути увагу на те, що це дуже різне кіно, але з нього може вирости повноцінний національний кінематограф».