Ніколи не був прихильником тих медичних реформ на Львівщині, які могли боляче зачепити інтереси громади.
Зокрема, маю на увазі реорганізацію «Охматдиту» та обласних психо-неврологічних диспансерів. Такі рішення не приймаються «на easy». Не виключено, що й з певним інтересом, далеким від професійного. Радше – на догоду апетитам місцевих олігархів. Неодноразово публічно наголошував, що такі необдумані реорганізаційні «реверанси» загрожують кадровими змінами керівництву департаменту охорони здоров’я. Тому вважаю цілком логічним і обгрунтованим звільнення Ірини Микичак.
Очільник такої важливої галузі, як охорона здоров’я, не зважаючи на свої особистісні симпатії, зв’язки, має керуватися виключно потребами людей.
Реакція медичного середовища на наші кадрові кроки у медгалузі свідчить про готовність одних лікарів приймати ефективні зміни та супротив інших. Очевидно, що у більшості випадків супротив зумовлений боязню в процесі нових підходів позбутися свого крісла.
Завжди був прихильником реформ, ефективних, нехай і непопулярних реорганізацій. Останніх кілька років через ці процеси пройшли галузі комунального майна, культури, тієї ж медицини. Підхід завжди був один: в першу чергу зважувалась ефективність зміни в контексті інтересів громади. Зрештою, їй і належить все, чим оперує Львівська облрада.
Я був серед тих, хто відкрито виступав за звільнення керівника департаменту охорони здоров’я. Оскільки рішення зреалізувалося, сподіваюсь, що процес якісних кадрових змін стане невідворотним. Професійні керівники, менеджери медичних установ продовжать свою успішну роботу, а неефективні управлінці шукатимуть іншу роботу.