Тарас Плахтій (спасибі йому велике!) розіслав по своїй мережі статтю "Комсомольської правди" про Грецію та її борги – з коментарем: «Схоже на епізод в інформаційній війні, проте цікаво екстраполювати основні тези на Україну у контексті наших співрозмірних боргів».
Ось уривки зі статті:
"Изначально ЕС был задуман как неравноправный союз развитого севера и отсталого юга, открывающего беспошлинный доступ на свои рынки прагматичным соседям. Чтобы подняться на уровень промышленного европейского севера, Греция нуждалась в новых технологиях и заводах. Вместо этого ей предложили… иностранные супермаркеты, бесконтрольные дешевые кредиты, введение дорогого евро (а значит, дорогой туризм) и уничтожение сельского хозяйства".
" Западные неолиберальные экономисты говорили грекам: зачем вам промышленность? Надо все закрыть. У нас есть промышленность, и мы вам все можем продать, — рассказывает русский экономист Василий Колташов, живущий в Греции. — Зачем вам сельское хозяйство, когда у нас уже все есть?! Вы купите продукты у нас. А чем же мы будем заниматься? — спросили греки. А вы будете заниматься сферой услуг".
"- Но эти места уже существуют! Греки тысячелетиями владеют крупнейшими портами и занимаются морской торговлей.
- Ну и что! История показала, что мы неэффективны в менеджменте. Греки не могут успешно эксплуатировать свои ресурсы и нуждаются в иностранной помощи. Мы должны привлечь мультинациональные корпорации".
Якраз цими днями читаю рецензію з New York Review of Books на книжку Майкла Люїса про причини теперішньої кризи, і що від неї можна чекати. Зразу скажу: чтиво нелегке, і прогнози невтішні.
Тут хочу звернути лише увагу лише на ті фрагменти, котрі стосуються грецької кризи – і про що воліє мовчати «Комсомольская правда». Не має сумніву, що в основі кризи лежать системні похибки капіталізму як такого – його виняткового вміння розпалювати в людей без міри дві найбільші слабості: жадібність і дурість. Але, як показує у своїй книжці Майкл Люїс, кожен сходить з розуму по своєму – і цікаво спостерігати національні особливості всесвітнього економічного божевілля. Усі країни декілька років тому, на хвилі економічного буму, дістали однаковий месидж: «Світло виключили, тепер робіть все, що хочете – і ніхто ніколи про це не дізнається». Кожна країна робила гроші у темряві по-своєму. Американці хотіли мати будинки більші за ті, які вони могли собі дозволити, і зробити так, щоб сильний міг експлуатувати слабкого. Ісландці перестали ловити рибу і стали займатися банковими інвестиціями, щоб дозволити своїм «альфа-самцям» визволити свою поневолену донедавно мегаломанію. Німці захотіли бути ще більш німцями, а ірландці – перестати бути ірландцями (натяк на німецьку заможнітсь й ірландську бідність). «Усі ці різні суспільства були зачеплені тією самою подією – але кожне відповідало на ній у свій особливий спосіб».
А тепер черга на Грецію – країну, за словами Люїса, «повного морального колапсу»: «Корупція й несплата податків (для греків) є ендемічними, і кожен наступний (грецький) уряд творив тут ситуацію, у згоді з якою громадяни вважають, що вони заслуговують на державний патронаж: вони хочуть жити у країні, яка, як подушка, захищає від економічних реалій, і йти на пенсію чоловікам у 55 років й жінкам у 50 років, якщо їхня праця була «напруженою» – означення, яке включає у себе «перукарів, радіоведучих, офіціантів, музикантів і т.д. і т.д.»
Ось як «грецька економіка» виглядає на практиці: грецька залізниця щорічно приносить 100 млн. євро прибутку – а видає 400 млн. на зарплати і 300 млн. на інші видатки.
Інші країни – Ісландія, Ірландія – теж розплачуються за свою дурість. Але вони щонайменше не відмовляються визнавати економічні реалії. Одна лише Греція «бачить винними всіх, але тільки не себе».
Схожий приклад мені розказувала одна моя західна колеґа-соціолог: кілька років тому були оприлюднені дані про якість освіти у 65 країн світу. За даними дослідження, серед країн ЄС Греція опинилися майже в самому кінці списку, а німці – у його нижній половині. Реакція німців і греків на однаково поганий стан справ була діаметрально протилежною: німці почали дискутувати, як покращити стан справ – греки почали кампанію, що результати опитування є сфальсифікованими, і що вони ще є одним доказом упередженого ставлення до Греції.
Раніше я уже писав на ZAXID.NET, чому «руський мир» (як і ісламська «умма») досі не показали зразків економічної ефективності, і чому Греція історично й культурно є частиною радше «руського миру», аніж ЄС. Не факт, звичайно, що ЄС у найближчі роки покаже зразок політичної й економічної ефективності. Але а) принаймні Західна Європа мала одне й друге у 1950-1980-і роки, тобто декілька десятиліть поспіль – що поки що є поза межами можливості для «руського мира»; б) читаючи західну аналітичну літературу, бачиш набагато вищий рівень критичності до себе, аніж у російськомовних публікаціях.
Я це вже не раз говорив і продовжую говорити: пророцтва про неминучу «загибель Заходу» і його неминучий програш у протистоянні зі Сходом не є новою тезою. Про це говорили ще російські слов’янофіли від середини ХІХ ст., тому теза Освальда Шпенґлера про «Занепад Європи» навіть на початку ХХ ст. уже не була оригінальною. А «Захід» якось таки не падає та не занепадає. Чи вдасться йому встояти і на цей раз – дасться бачити. Але в його інтелектуальній традиції є щось, що дає надію. І цим «щось» є здатність до критичної саморефлексії.
Цього, на жаль, мало надибаємо у нашій власній традиції . Й матеріали на зразок «Комсомольської правді» ( котрій би варто перезватися на «Комсомольсько-православну правду») є цьому ще одним доказом.