79-й Каннський кінофестиваль наближається до завершення. Залишилось подивитись лише декілька конкурсних фільмів. Уже очевидно, що однією із головних тем стала війна, переважно – Друга світова. Декілька фільмів, які претендують на нагороди, розповідають про цю частину європейської історії, але у деяких фільмах є й російсько-українська війна.
У картині росіянина Андрєя Звягінцева «Мінотавр» події відбуваються восени 2022 році, коли Путін оголосив часткову мобілізацію. Головний герой фільму Глєб володіє підприємством, з якого за вказівкою міської адміністрації мають мобілізувати 14 осіб. Саме таку кількість жертв згодовували Мінотавру у давньогрецькому міфі. І тут криється головна проблема фільму: у пащу ненаситного Мінотавра (читай влади) відправляють невинних жертв.
Сцена мобілізації, яка викликала огиду аж до фізичної нудоти, у європейських глядачів викликала співчуття до людей, яких женуть на війну (яку, до речі, війною у фільмі не називають). Звягінцев в усьому іншому повністю повторює сюжет картини Клода Шаброля «Невірна дружина». От тільки якщо картина Шаброля – потужне антибуржуазне висловлювання, то Звягінцев залишає своїх героїв у тихому обивательському болітці, де нікому ні до чого немає діла, окрім власного комфорту.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google ДодатиЦе опозиційне російське кіно є боягузливим та маскує свою любов до красивого життя антивоєнними меседжами.
Проте, цього не забереш, знято добре. Тож ввести в оману західну аудиторію, яка уже назвала «Мінотавра» «потужним антивоєнним висловлюванням», стрічка може.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
Картину знімали у Латвії, більшість акторів, які грають у фільмі, не живуть у Росії. У кулуарах розповідають, що російські актори їздили до Латвії на проби, проте злякались і відмовились від ролей. Утім, чимало російських видань розмістили позитивні рецензії на фільм, що якнайкраще свідчить про його беззубість.
Про картину «Весна» Ростислава Кирпиченка ZAXID.NET уже писав. Там усе названо своїми іменами. Проте переважна більшість фільмів розповідає про Другу світову війну.
Це – насамперед «Мулен» угорського режисера Ласло Немеша. Свого часу він вразив картиною «Син Саула», одним із найсильніших фільмів про Голокост. Тепер герой його картини – Жан Мулен, помітна постать французького Опору. Його дуже шанують у Франції, багато вулиць, школи та університет Ліона мають його ім'я.
Картина зосереджується на арешті та тортурах Мулена. Дивним чином одним із правовласників картини є компанія «Дісней», що викликало дикий регіт у залі. А коли виявилось, що антагоністом у фільмі є начальник ліонського гестапо з прізвищем Барбі, то зал просто заридав від сміху. Хоча нічого смішного у картині немає: Клаус Барбі власноруч катував Мулена багато днів поспіль, Мулен помер 8 липня 1943 року у поїзді біля міста Мец, по дорозі до концентраційного табору.
Смерть Мулена Немеш залишає поза кадром. Його режисура є настільки віртуозною, що навіть не знаючи біографії героя, можна уявити його кінець.
Проте у французьких ЗМІ картина викликала неоднозначну реакцію, адже постать Мулена зараз активно використовують у своїх передвиборчих кампаніях ультраправі політики.
Все набагато однозначніше з постаттю генерала де Голля. Фільм «Битва за Голля. Залізне століття» (на головному фото) показали поза конкурсом.
Червень 1940 року. Поки Франція підписує перемирʼя, ще маловідомий генерал відмовляється визнати поразку і залишає країну. Без армії, без політичної опори Шарль де Голль намагається переконати у своїй правоті: битва за Францію ще не закінчена та не програна. Проти скептицизму союзників та ворожості режиму Віші він шукає навколо себе союзників. Симон Абкарʼян зіграв Шарля де Голля. Також у картині знімались Бенуа Мажімель та Матьє Кассовіц, Анамарія Вартоломеї, Нільс Шнайдер та інші.
Окрім акторських та режисерських робіт, Матьє Кассовіц відомий послідовною підтримкою України. Повернувшись зі Львова, він розповів в ефірі BFMTV, що його батько (він народився в Угорщині) пережив у 1939–1945 роках.
«Він був того ж віку, що й ті українські діти, коли моїх бабусю та дідуся депортували. Він жив у гетто, а потім утік зі своєї країни в 1956 році, коли росіяни увійшли до Угорщини», – розповів він.
На зустрічі з журналістами він провів паралель між ситуацією в Україні та Другою світовою війною і закликав не бути байдужими.
Але якщо герої попередніх двох фільмів обрали боротьбу, то герой конкурсної картини «Наш порятунок» режисера Емманюеля Марре за його ж сценарієм став колаборантом. У головній ролі – Сван Арло, який виконав роль Анрі Марре.
У вересні 1940 року 49-річний Анрі Марре приїжджає до Віші з надією опублікувати свій рукопис «Наш порятунок», який, на його думку, має врятувати Францію від режиму Віші. У цій праці Анрі викладає свої патріотичні переконання та інженерну методологію: ефективність понад усе. Заявляючи, що хоче допомогти Франції, він робить все необхідне, щоб залишатися корисним, і з кожним днем все майстерніше служить механізмам нового порядку. Але, можливо, він має й більш нагальну мету: врятуватися від загибелі.
Цікаво, що тема колаборації стає все більш актуальною у світовому кіно, і французи чесно досліджують ганебні сторінки своєї історії. Ця трохи багатослівна картина знята так стильно, що може розраховувати на якусь з нагород, проте не головну.
Партнер проєкту Культура – компанія blago – прагне допомагати мешканцям відчувати себе людиною, яка живе в сучасному місті, де все під руками та миттєво доступне. Компанія існує, щоб розвивати технології, які будуть покращувати майбутнє міського життя. Компанія blago – будує міста третього покоління!
Про війну в Іспанії розповідає картина «Чорна куля» – триптих про життя трьох різних іспанських чоловіків у різні часи, знятий під неочевидним, проте анонсованим впливом творчості Лорки. За словами Лорки, «лише таємниця тримає нас живими».
У 1932 році Карлос (Міло Кіфес), молодий чоловік із гарної родини в Гранаді, подає заявку на членство в елітному клубі «Казино», але отримує відмову через чутки про свою гомосексуальність. У 1939 році Себастьян (його грає актор і музикант Альваро Лафуенте Кальво) випадково опиняється у профранкській армії під час громадянської війни та закохується в пораненого військовополоненого-республіканця, якого він має охороняти. Це Рафаель (Мігель Бернардо – актор, відомий за серіалом «Еліта»_.
А в 2017 році Альберто (Карлос Гонсалес) – студент та драматург-невдаха, досліджує квір-ідентичності та трансгресивні теми в популярній музиці 1920-х років. Він отримує дивний заповіт від свого покійного дідуся.
«Чорна куля» чудово знята, з любов’ю деталізована та впевнено побудована, об’єднуючи частини пазла та придумуючи елегантне, зворушливе камео для самого Лорки, який передбачає майбутні трагедії війни. А в одному з епізодів Пенелопа Круз грає чудову, хоч і невеличку роль.
І нарешті ще одна конкурсна картина – «Боягуз» Лукаса Донта про солдата на Першій світовій і кохання в окопах.
Перший фільм режисера Girl отримав у Каннах «Золоту камеру» за найкращий дебют, а також Queer Palm і приз FIPRESCI. Наступний, Close, приніс йому Гран-прі Каннського фестивалю 2022 року. А тепер Донт переносить події у 1916 рік.
Пʼєр служить на передовій поряд з товаришами. Якось він зустрічає яскравого та харизматичного Френсіса. Щоб протистояти військовій риториці та зберегти моральний дух, вони разом вирішують влаштовують виставу. Дуже жива та емоційна картина є однією із претенденток на призи.
А 23 травня стане відомо, хто здобув нагороди 79-го фестивалю.