У вівторок, 14 травня, стартує 72-й Каннський кінофестиваль. Для того, щоб сформувати програму, відбірникам Каннського кінофестивалю потрібно було подивитись 1845 повнометражних фільмів та 4240. У підсумку вийшло кілька десятків картин лише в офіційному відборі, куди входять основний конкурс, програма «Особливий погляд», короткометражний конкурс, а також спеціальні покази та опівнічні сеанси.
В основному конкурси представляють нові роботи п’ять режисерів, які уже мають «Золоту пальмову гілку». Двоє з них (якщо, звісно, братів Дарденів рахувати за одну режисерську одиницю) – навіть по дві. Тобто брати Дардени та Кен Лоуч можуть цього року стати першими в історії конкурсантами, які отримають третє «золото».
А Теренс Малік, Абделатіф Кешиш та Квентін Тарантіно можуть потрапити до клубу обраних та долучити до колекції другу «гілку».
Крім того у конкурсі є такі каннські завсідники як Джим Джармуш та Педро Альмодовар, які попри постійну участь у конкурсі, головного призу так і не здобули.
Так що журі на чолі з Алехандро Ґонсалесом Іньяріту обиратиме між досвідом та новими іменами, яких теж у програмі не бракує.
«Я не смію судити та не вмію нікого контролювати. Я не можу проконтролювати навіть власну родину. Так що я зовсім не уявляю, як буту головою журі. Я просто дивитимусь кіно, яке обожнюю і буду ним насолоджуватись», - сказав Алехандро Ґонсалес Іньярітту.
«На мій вибір не впливатимуть ані ім’я, ані стать, ані тема. Лише художня якість картини», - додав він.
Цікавим є і «Особливий погляд», куди з основного конкурсу цьогоріч перемістилися такі каннські завсідники як Крістоф Оноре та Забу Брейтман. І саме в цій, другій за значенням програмі, бере участь український фільм Нарімана Алієва «Додому».
Отже, спробуємо традиційно з цілої купи усього цікавого вибрати вісім картин, які ми чекатимемо з особливим нетерпінням.
Додому
Evge, режисер – Наріман Алієв
Звичайно, саме ця стрічка є найочікуванішою в усій каннській програмі. Перший повнометражний фільм 26-річного режисера тематично продовжує його короткометражку «Без тебе». Фільм кримськотатарського режисера знятий українською та кримськотатарською мовами розповідає теж про Крим. Точніше про складну дорогу додому.
Мустафа втратив старшого сина у російсько-українській війні. Разом з молодшим сином він везе його тіло додому, щоб поховати на батьківщині. Ця дорога стає і для батька, і для сина ще і випробовуванням їх стосунків, зіткненням світоглядів.
Головну роль у картині зіграв відомий актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв.
Ті, хто фільм уже бачив, пророкують сенсацію. Ті (як і я) його не дивились, чекають світову прем’єру на Круазет із нетерпінням. У Каннах картину покажуть 22 травня.
Мертві не вмирають
The Dead Do not Die. Режисер - Джим Джармуш
Мабуть, чи не найбільше сперечаються на Круазет, чи може така суперподія як Каннський фестиваль відкриватись зомбі-фільмом. А чому б і ні? Особливо, якщо врахувати, що зняв його Джим Джармуш, чиї картини вперто відбирають в основний конкурс. І так само вперто не нагороджують головним призом.
Цього року він не просто змінив жанр (хоча про вампірів він уже знімав), але і привів на червону доріжку велику зіркову компанію: Адам Драйвер, Тілда Свінон, Білл Мюррей, Стів Бушемі, Селена Гомес та інші першими з зірок пройдуть червоним килимом. За сюжетом троє поліцейських Робертсон, Петерсон та Моррісон (Білл Мюррей, Адам Драйвер, Хлоя Севіньї) в маленькому містечку Центрвілль протистоять зомбі, які чомусь вирішили повставати з мертвих. Обіцяють, що буде смішно.
Одного разу в Голлівуді
Once Upon A Time In Hollywood, режисер – Квентін Тарантіно
«Одного разу в Голлівуді» чекали у Каннах, проте до останнього моменту було невідомо, чи встигне він її завершити. Встиг. Головний герой — телевізійний актор, який після одного вдалого серіалу намагається пробитися в кінобізнес. Паралельно з ним тим же займається його помічник та дублер. Історія розгортається на тлі подій, пов'язаних з сектою Чарльза Менсона та вбивством вагітної дружини Романа Поланського Шерон Тейт. Її зіграла новоспечена зірка Марго Роббі. А у головних чоловічих ролях – перевірені роками Леонардо Ді Капріо та Бред Пітт.
Картина вийде в український прокат 8 серпня.
Тарантіно отримав «Золоту пальмову гілку» за «Кримінальне чтиво» у 1994-му. Кажуть, може отримати другу цього року.
Біль та слава
Dolor y gloria. Режисер — Педро Альмодовар
Педро Альмодовар так само регулярно бере участь у каннському конкурсі, проте має лише нагороди за режисуру та сценарій. Після декількох його невдач уже почали говорити про те, що видатний режисер уже нічого вартісного не зніме. Проте цього року він повертається із практично автобіографічною драмою.
Головний герой, режисер, якого зіграв Антоніо Бандерас, згадує своє життя та творчість. Бандерас з’явиться у картинах Альмодовара у восьмий раз, а Пенелопа Крус — вшосте. Саме за фільм Альмодовара «Повернення» Крус отримала і «Золоту пальмову гілку», і «Оскар». А загалом його картини п'ять разів потрапляли в основний конкурс.
Молодий Ахмед
Le jeune Ahmed. Режисери — брати Дардени
Бельгійські режисери Жан-П'єр та Люк Дардени вперше з’явились у Каннах в 1996-му році, коли у «Двотижневику режисерів» взяв участь фільм «Обіцянка». З того часу кожна їх робота потрапляла на Каннський фестиваль. Вони мають дві «Золотих пальмових гілки», одну за «Розетту» (1999), а другу - за «Дитину» (2005). Також різними призами меншого калібру нагороджували «Мовчання Лорни» та «Хлопчика з велосипедом».
«Молодий Ахмед» розповідає про підлітка, який планує вбивство вчительки, взявши на озброєння екстремістські трактування інтерпретацій Корану.
Традиційно режисери звертаються до соціально важливих та болючих тем. Традиційно вони запрошують невідомих, а часом і непрофесійних акторів.
Пробач, ми сумували
Sorry We Missed You. Режисер — Кен Лоуч
Кен Лоуч, якого часом називають одним з останніх гуманістів у світовому кіно і цього разу розповість про «маленьку людину». Цього разу Лоуч розповість про родину, яка намагається дати собі раду після фінансової кризи 2008 року. Лоуч отримував «Золоті пальмові гілки» за «Вітер, який гойдає верес» (2006) та за «Я, Деніел Блейк» (2016).
Щоразу таке рішення журі збурювало кінематографічну спільноту та викликало чимало невдоволення. Проте 82-річий Лоуч і далі знімає кіно на актуальні теми та бере участь у каннському конкурсі.
Свистуни
The Whistlers. Режисер — Корнеліу Порумбойю
Саме Канни відкрили свого часу так звану румунську «нову хвилю». І Порумбойю (на фото) є одним із найяскравіших, найуспішніших її представників. Його фільми завжди точні, дотепні та мають властивість говорити про глобальні проблеми через маленькі історії.
Цього разу Порумбою зняв фільм про поліцейського, який змушений вивчити мову, якою розмовляти десь на Канарах. Має бути як завжди смішно, точно та несподівано.
Найкращі роки життя
Les Plus Belles Années D'une Vie. Режисер - Клод Лелуш
Лелуш так само має «Золоту пальмову гілку», яку отримав у 1966 році за культових «Чоловіка та жінку». У 2006 в Каннах відзначали 50-річчя картини. А цього року поза конкурсом він покаже продовження стрічки з Анук Еме та Жаном-Луї Трентіньяном в головних ролях. Чоловік і жінка, чия несподівана історія кохання стала міфічною, зустрінуться знову. І буде ша-ба-да-ба-да, як співав колись «Мертвий півень».