На Каннському фестивалі, у програмі «Особливий погляд» відбулась прем’єра фільму Нарімана Алієва «Додому». Фільм 26-річного кримськотатарського режисера став його повнометражним дебютом.
Кадр з фільму «Додому»
Прем’єра відбулась в одному із найкращих фестивальних залів – «Дебюссі». Після перегляду оплески тривали хвилин десять, що дуже багато для каннської публіки, яка вічно кудись поспішає.
«Я навіть уявити не міг, що мою картину будуть показувати в Каннах, і я щасливий, що тут, у залі Дебюссі, звучатиме моя рідна кримськотатарська мова. Мені болить те, що зараз відбувається в Криму, я не можу мовчати про Олега Сенцова і про всіх кримських татар та українців, ув’язнених в Росії через те, що вони борються за збереження своєї нації. Дякую всім за підтримку!», - сказав зі сцени Наріман Алієв.
За формою «Додому» – роуд-муві. Сюжет доволі простий: Мустафа(Ахтем Сеітаблаєв) живе в окупованому Криму. Обидва його сини виїхали до Києва. Старший гине на російсько-українській війні, у Пісках. Разом із молодшим сином Алімом (Ремзі Білялов) батько їде поховати тіло на батьківщині, у Криму. Перед нами – не просто жалобна подорож, сповнена проблем, а історія батька та сина, їх стосунків, розбіжностей та безмежної любові. За приватною історією родини постає увесь трагізм загальної ситуації, історія численних втрат.
Кадр з фільму «Додому»
Для батька є справою честі повернути тіло сина додому. Ця ідея виглядає божевільною для усіх, зокрема і для молодшого сина. Проте для Мустафи повернення сина у Крим, на батьківщину, є не лише справою честі, але і вищою справедливістю. Те, що комусь може видатися примхою, для героя є справою, за яку він готовий навіть померти, справою утвердження власної ідентичності.
Наріман Алієв знімає про ті місця, де народився. Проте знімає, звичайно, не в Криму. Він чітко дає зрозуміти, що історія повторюється у світі, де панує архаїчне мислення. Його герої скаладні, в них немає жодного схематизму, чорно-білих барв.
Ахтем Сеітаблаєв, Ремзі Білялов, Наріман Алієв у Каннах (фото Festival de Cannes)
«Додому» є дуже чесним кіно, знятим не лише завдяки таланту та вмінню (хоча цього всього у картині не бракує). Його знято власними емоціями, а такого кіно останнім часом дуже бракує. Попри певні недосконалості дебюту картина розповідає драмутургійно виважену історію, не перевантажену подробицями, проте досказану, яка звертається до емоцій глядачів (були в залі ті, хто розплакався під час фільму).
Кіномова «Додому» є стриманою, а за цією стриманістю біль відчувається ще сильніше.
Прокатом фільму займатиметься Wild Bunch, одна з найбільших світових дистриб’юторських, компаній. Так що варто сподіватись на добрий прокат у світі.
Найближчим часом Наріман Алієв розповість ZAXID.NET про свій фільм та про те, коли можна сподіватись побачити картину на українських екранах.
Довідка:
«Особливий погляд» (Un Certain Regard) – друга за значенням після основного конкурсу програма Каннського кінофестивалю. Проводиться з 1978 року за ініціативою тодішнього президента фестивалю Жиля Жакоба. Головною метою програми є пошук, презентація та просування «нетипових» фільмів, насамперед тих картин, які шукають оригінальну кіномову. Для участі у конкурсі програми щороку обирається 20 фільмів. Окрім призів «Особливого погляду» фільм «Додому» претендує і на «Золоту камеру», приз за найкращий дебют. Журі особливого погляду очолює режисерка Надін Лабакі, журі «Золотої камери» – камбоджійський режисер Раті Панх.