«90-хвилинна телефонна розмова з #Путіним: Росія повинна вивести свої війська з #України та визнати її суверенітет і територіальну цілісність. Інакше дипломатичне рішення неможливо уявити», – таке повідомлення з’явилося ввечері у вівторок, 13 вересня, на офіційній сторінці у Twitter німецького федерального канцлера Олафа Шольца. З’явилося через кілька хвилин після самої згаданої у твіті розмови. Розмови доволі знакової, зміст і тональність якої чітко характеризують нову геополітичну ситуацію. Ситуацію, сформовану передовсім блискучим наступом Збройних Сил України на Харківщині.
У попередній статті наше видання вже розповідало про те, як Харківська офензива радикально вплинула на політичну ситуацію і в самій Україні, і в Росії, і в Західному світі. Проявом цих змін можна вважати й цю телефонну розмову, у якій канцлер Німеччини фактично виставив ультиматум шефу Кремля. Можна з високою ймовірністю припустити, що Шольц розмовляв з Путіним не лише від свого імені, а й від імені всіх західних союзників, що передбачало попереднє узгодження позицій. Тобто фактично в телефонній слухавці російський президент почув ультиматум Заходу.
Олаф Шольц не спілкувався з Владіміром Путіним ще з травня. Очевидно, досі не було про що. Тепер уже, після успіхів української армії, очевидно, з’явився предмет для розмови. Причому не просто балакати, а вимагати та ще й в ультимативній формі. То чого ж саме вимагав Олаф Шольц?
Як повідомив речник німецького уряду Штеффен Гебештрайт, німецький канцлер закликав російського лідера якнайшвидше досягти дипломатичного врегулювання у війні проти України, вказавши на серйозність ситуації на фронті та наслідків російського вторгнення. При цьому глава уряду Німеччини заявив про необхідність припинення вогню, повного (!) виведення російських військ з території України, а також дотримання її територіальної цілісності та суверенітету.
«Федеральний канцлер підкреслив, що подальші кроки Росії щодо анексії (України, – ред.) не залишаться без відповіді та не будуть визнані за жодних обставин», — йдеться у заяві Гебештрайта.
Окрім того, Шольц звернув увагу Путіна на необхідність гарантування безпеки на Запорізькій АЕС. Він також вказав російській стороні, щоби та поводилася з полоненими комбатантами «відповідно до вимог міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій, і забезпечила безперешкодний доступ для Міжнародного комітету Червоного Хреста».
То що ж на це відповів Путін? Він вдався до звичної йому тактики: навішувати власну провину на українську сторону. Очевидно, російський лідер дуже хвилювався, а тому не надто замислювався над правдоподібністю своїх закидів. Він абсолютно не стримував себе у своїй брехні.
От що Путін набазікав, згідно з офіційним повідомленням Кремля про цю телефонну розмову. «Владімір Путін, зокрема, загострив увагу канцлера на кричущих порушеннях українською стороною міжнародного гуманітарного права, безперервних обстрілів міст Донбасу, внаслідок яких гинуть мирні жителі і навмисно завдають шкоди цивільній інфраструктурі. Президент Росії докладно розповів про заходи щодо забезпечення фізичного захисту ЗАЕС, які вживаються в координації з МАГАТЕ, який зазнає постійних ракетних ударів з боку України, що створює реальні ризики масштабної катастрофи», – йдеться в повідомленні на сайті Кремля. І це, як всім відомо, абсолютно не відповідає дійсності. Не просто не відповідає: в реальності все з точністю до навпаки.
Припускаю, що найбільше розсмішила (а може, й обурила) німецького канцлера заява його візаві про постачання енергоресурсів. «Характеризуючи ситуацію, що склалася в європейській енергетиці, Путін підкреслив, що Росія була і залишається надійним постачальником енергоресурсів, виконуючи всі свої контрактні зобов'язання», – йдеться в пресрелізі Кремля.
Зрозуміло, що вже бігом Путін не погодився б на умови ультиматуму. Але виходів у нього не так вже й багато. Політик Шольц аж ніяк не схильний до авантюрних заяв, він ніколи б не озвучував заяв, а тим паче ультиматумів, якби не був цілковито переконаним у їхній доречності.
У цьому контексті варто згадати про нову інформацію, яка стосується подій напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому цього року. Її в середу, 14 лютого, оприлюднила інформаційна аґенція Reuters з покликом на три свої джерела, наближені до урядових кіл Росії. Йдеться про домовленості, яких вдалося досягнути представникам українського керівництва в перемовинах зі заступником голови адміністрації президента Росії Дмітрієм Козаком. Нагадаємо, що саме його Путін вповноважив курувати, так би мовити, український напрямок.
Так-от, згідно з повідомленням Reuters, Козакові вдалося фактично укласти тимчасову угоду з Києвом, яка б цілковито задовольнила раніші вимоги Кремля. Передовсім йшлося про відмову України від входження в НАТО. За словами джерел, Козак запевнив Путіна, що, на його думку, угода, якої він досягнув, мала б позбавити Росію необхідності здійснювати широкомасштабне вторгнення в Україну. Тож Козак рекомендував своєму шефові акцептувати угоду.
Нагадаємо, що до вторгнення Путін неодноразово заявляв, що НАТО та його військова інфраструктура наближаються до кордонів Росії, приймаючи нових членів зі Східної Європи, і що тепер Альянс готується залучити до своєї орбіти й Україну. За словами шефа Кремля, це становить «екзистенційну загрозу» для Росії.
Тож, згідно зі словами Козака, таку загрозу було знято дипломатичним шляхом. Проте Путін, коли йому представили угоду Козака, чітко дав зрозуміти, що поступки, про які було домовлено, його вже не влаштовують. Він уже прагнув значно більшого, зокрема анексії українських територій. Тож угоду було розірвано.
Ця ситуація дуже нагадує перемовини перед знаменитою битвою при Пуатьє – одного з чільних епізодів 100-літньої війни між Англією та Францією. Тоді Франція та її союзники зібрали багатотисячне військо під проводом Жана ІІ Доброго. Воно більш ніж утричі перевищувало англійський інтервенційний корпус під проводом принца Едуарда (прозваного Чорним Принцом за колір його обладунків). Французи кілька разів відряджали парламентарів до англійців з вимогою капітуляції. Англійці, усвідомлюючи своє, здавалося б, безнадійне становище, в принципі погоджувалися. Тоді знахабнілі французи раз за разом висували жорсткіші вимоги. Врешті-решт Чорний Принц не витерпів і заявив, що битиметься, хай навіть і загине, але на поступки більше не піде. Чим закінчилася битва – відомо: цілковитим розгромом французів і взяттям у полон Жана ІІ Доброго.